Відповіді на тестові запитання для проведення кваліфікаційного іспиту суддів з цивільної спеціалізації в 2018 році


Вищою кваліфікаційного комісією суддів України затверджено тестові запитання для проведення іспитів у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів в 2018 році.

Пропонуємо ознайомитись з обґрунтованими відповідями по основам тестових питань з цивільної спеціалізації місцевих судів!

 

З 1 по 100 питання

  1. Чи допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів?

Ні.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. (ст.. 22 К.У.)

 

  1. В Україні носієм суверенітету і єдиим джерелом влади є…

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. . (ст. 5 К.У.)

 

  1. В який спосіб народ може здійснювати владу в Українській державі?

Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. (ст. 5 К.У.)

 

  1. Яким є головний обов’язок держави відповідно до Конституції України?

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. (ст. 3 К.У.)

 

  1. Чи обмежує Конституція України використання власності?

у відповідності до ст. 41 К.У. використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

 

  1. Президент України щодо актів Кабінету Міністрів має право…

15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності; (ст.. 106 К.У.)

 

  1. Чи мають закони та інші нормативно-правові акти зворотну дію в часі?

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. (ст.. 58 К.У.)

 

  1. Яким є головний обов’язок держави відповідно до Конституції України?

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. (ст. 3 К.У.)

 

  1. Які правові наслідки тягне за собою не доведення у порядку, встановленому законом, до відома населення законів та інших нормативно-правових актів, що визначають права і обов’язки громадян?

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. (ст. 57 К.У.)

 

  1. Чи може бути особа двічі бути притягнена до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення?

Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. (ст.. 61 К.У.)

 

  1. Чи несе особа відповідальність за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом?

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. (ст.. 63 К.У.)

 

  1. Чи допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди?

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. (ст. 32 К.У,)

 

  1. Чи гарантує Конституція України кожній особі судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації?

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. (ст. 32 К.У.)

 

  1. Якими конституційними гарантіями забезпечується кожен, хто працює ?

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. (ст.43 КУ)

Кожен, хто працює, має право на відпочинок. (ст.45 КУ)

 

  1. Чим визначається максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення права на відпочинок?

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

 

  1. Відповідно до Конституції України членами політичної партії можуть бути…

Громадяни України (ст.. 36 К.У.)

 

  1. Згідно Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя…

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. (ст.. 46 К.У.)

 

  1. Чи гарантує Конституція України право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення?

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена. (ст. 50 К.У.)

 

  1. Чи передбачає Конституція України обов’язок батьків утримувати дітей до їх повноліття, та обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків?

Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. (ст.. 51 К.У.)

 

  1. Чи гарантується Конституцією України право особи на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб?

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. (ст.. 55 К.У.)

 

  1. Вкажіть статус Національного агентства з питань запобігання корупції…

Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. (ст. 4 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. Вкажіть суб’єктів, які мають право здійснювати повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення члену Національного агентства з питань запобігання корупції ?

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення члену Національного агентства може бути здійснено лише Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора). Ст.. 9 З.У. Про запобігання корупції.

 

  1. Вкажіть правильний повний перелік спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції…

спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції – органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції; Ст.. 1 З.У. Про запобігання корупції.

 

  1. Вкажіть для якої з перелічених груп державних органів законом не передбачено обов’язкової наявності антикорупційних програм?

Стаття 19. Антикорупційні програми З.У. Про запобігання корупції

  1. Антикорупційні програми приймаються в:

Адміністрації Президента України, Апараті Верховної Ради України, Секретаріаті Кабінету Міністрів України, Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Генеральній прокуратурі України, Службі безпеки України, міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, державних цільових фондах – шляхом затвердження їх керівниками;

Апараті Ради національної безпеки і оборони України – шляхом затвердження Секретарем Ради національної безпеки і оборони України;

Національному банку України – шляхом затвердження Правлінням банку;

Рахунковій палаті, Центральній виборчій комісії, Вищій раді правосуддя, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласних радах, Київській та Севастопольській міських радах, Раді міністрів Автономної Республіки Крим – шляхом затвердження їх рішеннями.

Антикорупційні програми підлягають погодженню Національним агентством.

 

  1. Оберіть правильне визначення особи, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач)…

– особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою. (ст.. 53 З.У. Про запобігання корупції).

 

  1. На який орган Законом України «Про запобігання корупції» покладено повноваження ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення ?

Національне агентство з питань запобігання корупції (ст. 11 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. Для яких з перелічених державних та комунальних підприємств обов’язковою є наявність антикорупційної програми?

 

В обов’язковому порядку антикорупційна програма затверджується керівниками:

1)    державних, комунальних підприємств, господарських товариств (у яких державна або комунальна частка перевищує 50 відсотків), де середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує сімдесят мільйонів гривень; (ст.62)

 

  1. Зазначте правовий статус членів Національного агентства з питань запобігання корупції…

Члени Національного агентства є державними службовцями. (ст.. 10 З.У. Про запобігання корупції

 

  1. Вкажіть яким з наведених повноважень не наділене Національне агентство з питань запобігання корупції…

Стаття 11. (З.У. Про запобігання корупції)

  1. До повноважень Національного агентства належать:

1) проведення аналізу:

стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції;

статистичних даних, результатів досліджень та іншої інформації стосовно ситуації щодо корупції;

2) розроблення проектів Антикорупційної стратегії та державної програми з її виконання, здійснення моніторингу, координації та оцінки ефективності виконання Антикорупційної стратегії;

3) підготовка та подання в установленому законом порядку до Кабінету Міністрів України проекту національної доповіді щодо реалізації засад антикорупційної політики;

4) формування та реалізація антикорупційної політики, розроблення проектів нормативно-правових актів з цих питань;

5) організація проведення досліджень з питань вивчення ситуації щодо корупції;

6) здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб;

7) координація та надання методичної допомоги щодо виявлення державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування корупціогенних ризиків у своїй діяльності та реалізації ними заходів щодо їх усунення, у тому числі підготовки та виконання антикорупційних програм;

8) здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

8–1) здійснення у порядку та в межах, визначених законом, державного контролю за дотриманням встановлених законом обмежень щодо фінансування політичних партій, законним та цільовим використанням політичними партіями коштів, виділених з державного бюджету на фінансування їхньої статутної діяльності, своєчасністю подання звітів партій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, звітів про надходження і використання коштів виборчих фондів на загальнодержавних та місцевих виборах, повнотою таких звітів, звіту зовнішнього незалежного фінансового аудиту діяльності партій, відповідністю їх оформлення встановленим вимогам, достовірністю включених до них відомостей;

8-2 ) затвердження розподілу коштів, виділених з державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій, відповідно до закону;

9) забезпечення ведення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення;

11) координація в межах компетенції, методичне забезпечення та здійснення аналізу ефективності діяльності уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції;

12) погодження антикорупційних програм державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, розробка типової антикорупційної програми юридичної особи;

13) здійснення співпраці із особами, які добросовісно повідомляють про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону (викривачі), вжиття заходів щодо їх правового та іншого захисту, притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їх прав, у зв’язку з таким інформуванням;

14) організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації з питань, пов’язаних із запобіганням корупції, працівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, посадових осіб місцевого самоврядування (крім підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування);

15) надання роз’яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб;

16) інформування громадськості про здійснювані Національним агентством заходи щодо запобігання корупції, реалізація заходів, спрямованих на формування у свідомості громадян негативного ставлення до корупції;

17) залучення громадськості до формування, реалізації та моніторингу антикорупційної політики;

18) координація виконання міжнародних зобов’язань у сфері формування та реалізації антикорупційної політики, співпраця з державними органами, неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями в межах своєї компетенції;

19) обмін інформацією з компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями;

20) інші повноваження, визначені законом.

 

  1. Які дії зобов’язані здійснити уповноважені особи Національного агентства з питань запобігання корупції у випадку виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією?

складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду згідно з рішенням Національного агентства. (ч.3 ст.. 12 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. Які з перелічених суб’єктів належать до близьких осіб особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування…

особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також – незалежно від зазначених умов – чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта;  (ст.. 1 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. Зазначте як вплине на дію акту встановлення факту прийняття його державним службовцем на користь особи, яка напередодні подарувала коштовний подарунок рідній сестрі службовця з метою налагодження з ним ділових стосунків…

Акт вважається прийнятим в умовах конфлікту інтересів і підлягає скасуванню (п.4 ст. 23, п.1 ст. 67)

 

  1. Вкажіть яка з вказаних ситуацій не охоплюється терміном «корупція»?

З.У. Про запобігання корупції Ст. 1 корупція – використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей;

 

  1. На які з перелічених видів діяльності НЕ поширюється заборона займатися іншою, крім виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оплачуваною діяльністю?

викладацька, наукова і творча діяльність, медична практика, інструкторська та суддівська практика із спорту
(ст.. 25 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. Яке з перелічених обмежень НЕ поширюється на осіб після припинення ними діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування?

Стаття 26. З.У. Про Запобігання корупції

Обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування

  1. Особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється:

1) протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами – підприємцями, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців;

2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом;

3) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

 

  1. Протягом якого строку діють передбачені законом обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування?

Стаття 26. З.У. Про Запобігання корупції

Обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування

  1. Особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється:

1) протягом року з дня припинення відповідної діяльності укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з юридичними особами приватного права або фізичними особами – підприємцями, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців;

2) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, встановлених законом;

3) протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

 

  1. Які механізми усунення ситуації прямого підпорядкування близьких осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, застосовуються, якщо вказаними особами у встановлений законом строк добровільно такі обставини не усунуто?

Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування. (ч.2 ст.27)

 

  1. Яким чином службова особа органу державної влади зобов’язана відреагувати на незаконне доручення керівництва?

Стаття 44. З.У. Про запобігання корупції

Утримання від виконання незаконних рішень чи доручень

  1. Особи, зазначені у пункті 1, підпункті “а” пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, незважаючи на приватні інтереси, утримуються від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони суперечать закону.

 

  1. Вкажіть який порядок відсторонення від виконання службових повноважень осіб, щодо яких складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією…

Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

 

  1. У якому випадку притягнення до дисциплінарної відповідальності державного службовця, який вчинив корупційне правопорушення, є обов’язковим?
  2. Особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов’язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов’язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. (ст.. 65 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. Вкажіть алгоритм дій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, прийняття якого заборонено законом…

Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити таких заходів:

1) відмовитися від пропозиції;

2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію;

3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників;

4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції. (ст.. 24 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. У чому полягає обмеження щодо суміщення та сумісництва основної роботи осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з іншими видами діяльності?

Стаття 25. З.У. Про запобігання корупції

Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності

  1. Особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

 

  1. В який строк особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язана повідомити керівника або визначений законом орган про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів?

Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані:

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі – Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; ст.. 28 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. Вкажіть алгоритм дій керівника органу, який отримав повідомлення від підлеглої особи, щодо якої у нього наявні повноваження з її призначення/звільнення, про наявність у неї реального конфлікту інтересів…

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу. (ст.. 28 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. Самостійне врегулювання конфлікту інтересів відповідно до закону передбачає…

самостійне позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади. (ст.. 29 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. Зазначте, який з перелічених механізмів НЕ належить до заходів зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів…

Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляду обсягу службових повноважень особи;

5) переведення особи на іншу посаду;

6) звільнення особи. (ст.. 29 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. За сукупності яких умов конфлікт інтересів врегульовується шляхом усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті?

Стаття 30. З.У. Про запобігання корупції

Усунення від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті

  1. Усунення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, у випадках, якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру та за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників відповідного органу, підприємства, установи, організації.

 

  1. Виберіть яка із наведених умов не є обов’язковою для можливості врегулювання конфлікту інтересів шляхом обмеження доступу особи до інформації…

Стаття 31. З.У. Про запобігання корупції

Обмеження доступу до інформації

  1. Обмеження доступу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи до певної інформації здійснюється за рішенням керівника органу або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа, у випадку, якщо конфлікт інтересів пов’язаний з таким доступом та має постійний характер, а також за можливості продовження належного виконання особою повноважень на посаді за умови такого обмеження і можливості доручення роботи з відповідною інформацією іншому працівнику органу, підприємства, установи, організації.

 

  1. Визначте, яка з наведених обставин перешкоджає прийняттю рішення про врегулювання конфлікту інтересів шляхом перегляду обсягу службових повноважень особи, у якої виник конфлікт інтересів…

Стаття 32. Перегляд обсягу службових повноважень

  1. Перегляд обсягу службових повноважень особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа, у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер, пов’язаний з конкретним повноваженням особи, а також за можливості продовження належного виконання нею службових завдань у разі такого перегляду і можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника. 

    50. Оберіть який з засобів зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів підлягає застосуванню у разі, якщо усунення особи від виконання завдання, обмеження її доступу до інформації чи перегляд її повноважень є неможливим та відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення…

Стаття 33. Здійснення повноважень під зовнішнім контролем

Службові повноваження здійснюються особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняною до неї особи під зовнішнім контролем у разі, якщо усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, обмеження її доступу до інформації чи перегляд її повноважень є неможливим та відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення.

  1. Визначте яка з наведених процедур не належить до форм здійснення зовнішнього контролю як засобу врегулювання конфлікту інтересів…

Зовнішній контроль здійснюється в таких формах:

1) перевірка працівником, визначеним керівником органу, підприємства, установи, організації, стану та результатів виконання особою завдання, вчинення нею дій, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються особою або відповідним колегіальним органом з питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів;

2) виконання особою завдання, вчинення нею дій, розгляд справ, підготовка та прийняття нею рішень у присутності визначеного керівником органу працівника;

3) участь уповноваженої особи Національного агентства в роботі колегіального органу в статусі спостерігача без права голосу.

ч. 2 ст. 33 Закону України «Про запобігання корупції»

 

  1. Зазначте категорію осіб, на користь яких заборонено передавати в управління підприємства та корпоративні права у зв’язку з призначенням на посади в органах влади…

на користь членів своєї сім’ї. (Стаття 36 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. Яке з описаних нижче діянь не належить до «правопорушень, пов’язаних з корупцією?

правопорушення, пов’язане з корупцією – діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність (ст. 1 закону)

 

  1. Вкажіть випадок, в якому буде відмовлено у наданні інформації з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення

Інформація з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, про внесення відомостей про особу до зазначеного реєстру або про відсутність відомостей про таку особу подається:

на запит державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з метою проведення спеціальної перевірки відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

на запит правоохоронних органів у разі необхідності отримання такої інформації в рамках кримінального або адміністративного провадження або на запит прокурора в рамках здійснення нагляду за додержанням вимог і застосуванням законів;

у разі звернення фізичної особи (уповноваженої нею особи) або уповноваженого представника юридичної особи щодо отримання відомостей про себе або юридичну особу, яку він представляє. (ст. 59 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначаються відомості про такі об’єкти нерухомості…

2) об’єкти нерухомості, що належать суб’єкту декларування та членам його сім’ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. (ст. 46 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. Яким чином має відбуватися оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції»?

Подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством.

Національне агентство забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства. (Стаття 47 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. Вкажіть всі випадки обов’язкового подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування…

Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах “а” і “в” пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах “а” і “в” пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Особи, які припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах “а” і “в” пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, зобов’язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

  1. Особа, яка претендує на зайняття посади, зазначеної у пункті 1, підпункті “а” пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, та особа, зазначена у пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, до призначення або обрання на відповідну посаду, подає в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Особи, зазначені у пункті “в” пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, подають в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік у разі входження до складу конкурсної комісії, утвореної відповідно до Закону України “Про державну службу”, Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, відповідної громадської ради, ради громадського контролю, утвореної при державних органах, – протягом десяти календарних днів після входження (включення, залучення, обрання, призначення) до складу відповідно конкурсної комісії, Громадської ради доброчесності, громадської ради, ради громадського контролю.

Особи, зазначені в абзацах четвертому та п’ятому пункту 5 частини першої статті 3 цього Закону, подають в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік у разі зайняття посади керівника або входження (обрання, призначення) до складу вищого органу управління, інших органів управління відповідного громадського об’єднання, іншого непідприємницького товариства – протягом десяти календарних днів після зайняття посади керівника або входження (обрання, призначення) до складу вищого органу управління, інших органів управління громадського об’єднання, іншого непідприємницького товариства. Стаття 45 З.У. Про запобігання корупції

 

  1. Оберіть вірний варіант щодо можливості виправлення помилок у поданій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які суб’єкт декларування виявив самостійно…

Упродовж семи днів після подання декларації суб’єкт декларування має право подати виправлену декларацію. (ст. 45 закону)

 

  1. Яка з перелічених обставин не виступає самостійною підставою для обов’язкового проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування…

Несвоєчасне подання декларації (ст.50)

 

  1. Зазначте про які зміни у своєму майновому стані суб’єкти декларування зобов’язані повідомляти Національне агентство з питань запобігання корупції…

У разі відкриття суб’єктом декларування або членом його сім’ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента відповідний суб’єкт декларування зобов’язаний у десятиденний строк письмово повідомити про це Національне агентство у встановленому ним порядку, із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента.

У разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства. (ст. 52 закону)

 

  1. Вкажіть строк, протягом якого посадова особа органу державної влади зобов’язана повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції про суттєві зміни у своєму майновому стані…

У разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобов’язаний письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства. (ст. 52 закону)

 

  1. Які наслідки має прийняття службовою особою рішення в умовах реального конфлікту інтересів за наявності у неї попереднього підтвердження Національного агентства з питань запобігання корупції про відсутність конфлікту інтересів у даному випадку?

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів. (ст. 28 закону)

 

  1. Вкажіть суб’єктів прийняття рішення про усунення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах конфлікту інтересів…

Усунення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, у випадках, якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру та за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників відповідного органу, підприємства, установи, організації.

Усунення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, а також залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників відповідного органу, підприємства, установи, організації здійснюється за рішенням керівника органу або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа. (ст. 30 З.У. Про запобігання корупції)

 

  1. Яка відповідальність передбачена за подання у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, завідомо недостовірних відомостей?

Адміністративна або кримінальна (Стаття 172-6 КУпАП, стаття 366-1 КК)

 

  1. Де можуть встановлюватися способи захисту цивільних прав та інтересів?

Договір, закон, рішення суду

Ст. 16 ЦК Укр.

  1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
  2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов’язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 5 ЦПК України:

  1. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
  2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

 

  1. Який із вказаних критеріїв характеризує зловживання правом?

критерії:

– відсутності серйозного законного інтересу;

– використання права не за соціальним призначенням;

– недодержання моральних засад суспільства;

– порушення прав інших осіб при здійснення власного права,

– завдання шкоди довкіллю або культурній спадщині, обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція,

-винне відношення до зловживання правом у формі умислу або необережності у тому, що стосується заподіяння шкоди іншій особі;

 

  1. Як визначається правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки?

Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемним.

Правовий акт Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб не може обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, крім випадків, коли таке обмеження передбачено Конституцією України.

Ст. 27 ЦК України

 

  1. Однією з умов пред’явлення позову про визнання права власності є…

Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Ст. 392 ЦК України

 

  1. Як називається здатність об’єкта цивільного права вільно відчужуватися або переходити у порядку правонаступництва, спадкування або іншим чином? 

Оборотоздатність об’єктів цивільних прав –

Об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи.

Ч. 1 ст. 178 ЦК України

 

  1. Чи поширюються на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення Цивільного кодексу України?

На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Ст. 82 ЦК України

 

  1. Яке з особистих немайнових прав за Цивільним кодексом України визнається відповідно до Конституції України найвищою соціальною цінністю?

Стаття 3. Конституції України, Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 270. Види особистих немайнових прав

  1. Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров’я, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

 

  1. Чи застосовується цивільне законодавство до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій, а також до податкових, бюджетних відносин?

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Ч. 2 ст. 1 ЦК України

 

  1. Чи може бути судом застосовано аналогію закону?

Так.

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Ч. 1 ст. 8 ЦК України

 

  1. Чи може суд застосувати аналогію права, якщо для врегулювання цивільних правовідносин можливо застосувати аналогію закону?

Ні.

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права). Ч. 2 ст. 8 ЦК України

 

  1. Якщо у чинному міжнародному договорі України, який регулює цивільні відносини, та який укладений у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила…

правила відповідного міжнародного договору України. Ч. 2 ст. 10 ЦК України

 

  1. Який порядок відшкодування моральної шкоди?
  2. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

  1. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.
  2. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 3 ст. 23 ЦК України

 

  1. З якого моменту виникає правоздатність фізичної особи?

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

ст. 25 ЦК України

 

  1. Чи передбачені законом межі здійснення особою цивільних прав?

Так

Стаття 13 ЦК України  Межі здійснення цивільних прав

  1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
  2. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
  3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
  4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
  5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

 

  1. Чи може суд зобов’язати особу припинити зловживання своїми правами у разі вчинення дій, які можуть порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, або дій пов’язаних з неправомірним обмеженням конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку?

Так.

Стаття 13 ЦК України  Межі здійснення цивільних прав

  1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
  2. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
  3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
  4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
  5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
  6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою – п’ятою цієї статті, суд може зобов’язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

 

  1. В яких межах виконуються цивільні обов’язки?

Цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї.

Виконання цивільних обов’язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Особа може бути звільнена від цивільного обов’язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

ст. 14 ЦК України

 

  1. Чи має особа право відмовитися від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі?

Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Ч. 3 ст. 12 ЦК України:  Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 347 ЦК України Ч. 3 ст. 12 ЦК України

 

  1. Самозахист, відповідно до цивільного законодавства України – це…

Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

  1. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

ст.19 ЦК України

 

  1. Втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, називаються…

Збитки

Ч.2 ст. 22ЦК України

 

  1. Чи є перешкодою для звернення особи до суду за захистом цивільних прав та інтересів, прийняття Президентом України, органами державної влади, або органом місцевого самоврядування рішення щодо захисту таких прав?

Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

Ч. 3 ст. 17 ЦК України

 

  1. Що вважається самозахистом свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань у розумінні Цивільного Кодексу України?

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

  1. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

ст.19 ЦК України

 

  1. До форм цивільно-правової відповідальності відносяться…

Під формою цивільно-правової відповідальності розуміють форму вираження додаткових обтяжень, що покладаються на правопорушника.

Відповідальність може настати у таких формах: відшкодування збитків; сплати неустойки; втрати завдатку; конфіскації майна; примусового виконання обов’язку; втрати суб’єктивного цивільного права тощо.

Найпоширенішою формою відповідальності є відшкодування збитків.

 

  1. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає…

Відповідно до ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини.

У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

 

  1. У випадку реєстрації шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття…

Частиною 2 ст. 34 ЦК України передбачено, що у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

 

  1. Фізична особа виїхала на пошуки роботи до Польщі у серпні 2012 року. З того часу в місці її постійного проживання не було відомостей про місце її перебування. Через три роки її було оголошено померлою в судовому порядку. Які правові наслідки оголошення фізичної особи померлою?

Згідно зі ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п’яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини.

Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).

 

  1. Фізична особа внесла грошові кошти у банківську установу на ім’я неповнолітньої особи. Чи має неповнолітня особа право самостійно розпоряджатися даними грошовими коштами?

Ні не може.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 ЦК України неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім’я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника.

 

  1. Після оголошення громадянина А. померлим все його майно успадкувала громадянка В. Зі спливом якого строку, з моменту переходу спадщини, В. зможе продати успадковану земельну ділянку?

Згідно з ч. 2 ст. 47 ЦК України спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п’яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини.

 

  1. Зі спливом якого строку фізичну особу можна оголосити померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування і вона пропала за обставин, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку?

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізичну особу, яка пропала безвісти за обставин, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку можна оголосити померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців.

 

  1. Батьки звернулися до суду із заявою про обмеження неповнолітньої особи права самостійно розпоряджатися її стипендією, яка всі кошти витрачала на алкогольні напої. Чи правомірні дії батьків?

Дії батьків правомірні, адже згідно з ч. 5 ст. 32 ЦК України за наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.

Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 296 та ч. 2 ст. 297 ЦПК України заяву про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права може бути подано батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування.

У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права мають бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.

 

  1. За якої умови фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою?

Статтею 43 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць – перше січня наступного року.

 

  1. Піклування встановлюється над…

Відповідно до ч. 1 ст. 37 та ч. 1 ст. 59 ЦК України піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

 

  1. Яке із вказаних утворень НЕ є юридичною особою?

Запитання сформульовано не зовсім зрозуміло, однак ймовірно, мова йде про філії та представництва.

Згідно зі ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

 

  1. Місцезнаходження юридичної особи визначається…

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

 

  1. Товариство – це…

Ч. 2 ст. 83 ЦК України: організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

 

  1. З якого моменту юридична особа вважається створеною?

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. (ч. 4 ст. 87 ЦК)

 

  1. Юридичною особою є…

Стаття 80 ЦК. Поняття юридичної особи

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

[згорнути]
З 101 по 200 питання

  1. Що є вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю?

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. (ч. 1 ст. 145 ЦК)

 

  1. В якому із наведених нижче товариств засновником НЕ може бути одна особа?

Повне або командитне товариство.

Стаття 114. ЦК Укр.Учасники господарського товариства

  1. Учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа.

Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом.

  1. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника. (ч. 2 ст. 141 ЦК)

 

  1. Дієздатність товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється через…

Стаття 92 ЦК. Цивільна дієздатність юридичної особи

Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов’язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Стаття 145 ЦК. Управління товариством з обмеженою відповідальністю

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

 

  1. Установчим документом командитного товариства є…

Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками. (ч. 1 ст. 134 ЦК)

 

  1. Яка юридична особа може мати комерційне (фірмове) найменування?

Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. (ч. 2 ст. 90 ЦК)

 

  1. З якого моменту вважається завершеним припинення юридичних осіб шляхом злиття?

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. (ч. 2 ст. 104 ЦК)

 

  1. Установчим документом повного товариства є…

Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками. (ч. 1 ст. 120 ЦК)

 

  1. Чи відповідають учасники повного товариства за його зобов’язаннями?

Так.

Повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім майном, що їм належить. (ч. 1 ст. 119 ЦК).

Стаття 124 ЦК. Відповідальність учасників повного товариства за його зобов’язаннями

У разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення.

Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.

Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов’язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.

Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.

 

  1. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути…

Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути “правління”, “дирекція” тощо. (ч. 4 ст. 99 ЦК).

 

  1. Виробничі кооперативи належать до…

Товариств, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства) (ч. 1 ст. 84 ЦК)

Виробничим кооперативом є добровільне об’єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об’єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб. (ч. 1 ст. 163 ЦК)

 

  1. Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками можуть бути створені в таких організаційно-правових формах…

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи. (ч. 1 ст. 84 ЦК)

 

  1. Що не вказують в статуті товариства?

У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. (ч. 1 ст. 88 ЦК)

 

  1. Представник здійснює свої повноваження…

… від імені другої сторони, яку представляє (ч. 1 ст. 237 ЦК України);

… на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦК України).

… особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє (ч. 1 ст. 240 ЦК України);

… за довіреністю (ст. 244 ЦК України);

… до 1) закінчення строку довіреності; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; 4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність; 6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності; 7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності (ч. 1 ст. 248 ЦК України).

 

  1. Обсяг повноважень законного представника та їх зміст визначаються…

законом (ст. 242 ЦК України; на відміну від представництва на підставі довіреності, де – волевиявленням довірителя).

Ст. 242 ЦК України – Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.

 

  1. Особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати, окрім…

Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. (ч. 1 ст. 249 ЦК)

 

  1. Не є об’єктом цивільних прав…

Об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. (ст. 177 ЦК)

 

  1. Строком є…

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. ( ч. 1 ст. 251 ЦК)

 

  1. Строк, що визначений роками, спливає…

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. ( ч. 1 ст. 254 ЦК).

 

  1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю…

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК)

 

  1. З якого моменту починається перебіг позовної давності у разі порушення права або інтересу неповнолітньої особи?

У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. (ч. 4 ст. 261 ЦК)

 

  1. Перебіг позовної давності переривається…

Стаття 264 ЦК. Переривання перебігу позовної давності

  1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.
  2. Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
  3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

 

  1. На які вимоги позовна давність не поширюється?

Стаття 268 ЦК. Вимоги, на які позовна давність не поширюється

Позовна давність не поширюється:

на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;

на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов’язань, що випливають із Закону України “Про державний матеріальний резерв”;

на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об’єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств.

  1. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

 

  1. Які наслідки настають у випадку, коли громадянин А. виконав своє грошове зобов’язання перед громадянином В. після спливу позовної давності, незнаючи про її закінчення?

Особа, яка виконала зобов’язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. (ч. 1 ст. 267 ЦК)

 

  1. Що таке інформація як об’єкт цивільних прав?

Стаття 200 ЦК. Інформація

Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Суб’єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

 

  1. Іваненко звернувся до суду із позовом, вказавши, що Петренко порушив його права, оскільки розмістив оголошення на стовпі про те, що Іваненко пропонує мешканцям кварталу послуги з ремонту покрівлі, натомість жодних документів про відповідний фах не має, виконує роботи неякісно, працює повільно, та закликав звертатись за такими послугами не до Іваненко, а до нього. У позовній заяві Іваненко зазначив, що дійсно не має відповідного фаху, натомість працює завжди якісно та швидко. Що має бути об’єктом цивільно-правового захисту у наведеній ситуації?

Особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації позивача (ст. 299 ЦК України).

Гідність, ділова репутація (ст. ст. 297, 299 ЦК України).

 

  1. За якої умови медична допомога може бути надана повнолітній дієздатній особі без її згоди?

У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.(ч. 5 ст. 284 ЦК)

 

  1. До яких речей відповідно до ЦК України відноситься підприємство як єдиний майновий комплекс?

Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. (ч. 3 ст. 191 ЦК)

 

  1. Безхазяйна нерухомість після спливу одного року з дня взяття на облік може переходити за рішенням суду…

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. (ч. 2 ст. 335 ЦК)

 

  1. В якому випадку припинення права власності відбувається без відшкодування власникові вартості майна?

У випадку конфіскації.

До особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно. (ч. 1 ст. 354 ЦК)

 

  1. За яких умов виникає право власноті на об’єкт нерухомості, що є самочинним будівництвом?

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. (ч. 3 ст. 376 ЦК)

 

  1. Що складає зміст права власності?

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (ч. 1 ст. 317 ЦК)

 

  1. Від імені українського народу право власності здійснюють…

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. (ч. 2 ст. 324 ЦК)

 

  1. Чи набуває на нову річ право власності особа, яка самочинно переробила чужу річ?

Ні.

Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов’язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість. (ч. 2 ст. 332 ЦК)

 

  1. Рішення про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності приймає…

Суд.

Примусове відчуження  земельних  ділянок,  інших  об’єктів нерухомого  майна,  що  на  ній  розміщені,  з  мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду. ( ч. 3 ст. 15 ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності).

 

  1. З якого моменту виникає право власності на житловий будинок?

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

(ч. 2 ст. 331 ЦК)

 

  1. Протягом якого часу, з дня отримання повідомлення продавця про намір продати свою частку, зберігається за співвласником переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності на рухоме майно?

Протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення (ч. 2 ст. 362 ЦК)

 

  1. Якщо особа заволоділа нерухомим майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю…

через 15 років з часу спливу позовної давності (ч.3 ст.344 ЦК)

 

  1. Від імені Українського народу права власника здійснюють…

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. (ч. 2 ст. 324 ЦК)

 

  1. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють…

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. (ч. 2 ст. 326 ЦК)

 

  1. Право власності за набувальною давністю на транспортні засоби…

Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. (ч. 1 ст. 344 ЦК)

 

  1. До позовних вимог співвласника про переведення прав та обов’язків покупця у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі застосовується позовна давність…

До таких вимог застосовується позовна давність в один рік. Ч. 4 ст. 362 ЦК України

 

  1. Суб’єктами права власності на землю (земельну ділянку) є…

Суб’єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону.

Іноземні юридичні особи, іноземні держави та міжнародні організації можуть бути суб’єктами права власності на землю (земельну ділянку) у випадках, встановлених законом.

Чч. 1-3 ст. 374 ЦПК України

 

  1. Власник житлового будинку, квартири…

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, – за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Ст. 383 ЦПК України

 

  1. Склад та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати…

Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

Чч. 2-3 ст. 325 ЦПК України

 

  1. Суб’єктами права спільної часткової власності можуть бути…

Суб’єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Ч. 2 ст. 356 ЦПК України

 

  1. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють…

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування

Ч. 2 ст. 327 ЦПК України

 

  1. Які права щодо земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок, переходять до покупця житлового будинку, за умови, що продавець мав право користування земельною ділянкою?

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Ч. 1 ст. 377 ЦК України

 

  1. Для якого речового права на чуже майно характерним є право власника вимагати від користувача знесення споруджених будівель та приведення земельної ділянки до попереднього стану при припиненні права користування земельною ділянкою?

Суперфіцій – це довгострокове, відчужуване та успадковуване право користування земельною ділянкою, переданою відплатно чи безоплатно особі для будівництва та експлуатації на ній будівель та споруд, на які в останньої виникає право власності.

  1. У разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.

У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

Чч. 1-2 ст. 417 ЦК України;

Ст. ст. 395, 413 ЦК України

 

  1. За яких умов майно НЕ вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею?

якщо майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ч.2 ст. 388 ЦК України

 

  1. Чи може суд застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину, якщо такої вимоги не міститься в позовній заяві?

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Ч. 5 ст. 216 ЦК України

 

  1. Ризик випадкового знищення або пошкодження майна несе…

Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. ст. 323 ЦК України

 

  1. Предметом віндикаційного позову є…

предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння (вимога позивача до відповідача про повернення майна з чужого незаконного володіння)

 

  1. Вкажіть, за яких умов та зі спливом якого строку набувальної давності суд може визнати за особою право власності на об’єкт самочинного будівництва?

З огляду на положення статті 376 ЦК право власності за набувальною давністю на об’єкт самочинного будівництва не може бути визнано судом, оскільки цією нормою передбачено особливий порядок набуття права власності на нерухоме майно, що збудоване або будується на земельній ділянці, не відведеній для даної мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил

П. 10 Пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»

 

  1. Примусове відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, з мотивів суспільної необхідності може мати місце?

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об’єктів для суспільних потреб зазначені об’єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення:

– об’єктів національної безпеки і оборони;

– лінійних об’єктів та об’єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об’єктів, необхідних для їх експлуатації;

– об’єктів, пов’язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;

– об’єктів природно-заповідного фонду;

– кладовищ.

Примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, допускається, як виняток, з мотивів суспільної необхідності лише в разі, якщо будівництво зазначених у частині першій цієї статті об’єктів передбачається здійснити із застосуванням оптимального варіанта з урахуванням економічних, технологічних, соціальних, екологічних та інших чинників.

Примусове відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності здійснюється за рішенням суду.

 

  1. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється…

Відповідно до ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

 

  1. Що є умовою дійсності для правочинів про відчуження житла, які вчинені одним з батьків малолітніх або неповнолітніх дітей?

Частиною 6 ст. 177 СК України передбачено, що при вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.

 

  1. Чи повинен суд встановити наявність порушеного цивільного права або інтересу для задоволення позову про визнання правочину недійсним?

Так.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 2 ч. 2 цієї ж статті передбачено, що визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів є одним із завдань цивільного судочинства.

Окрім того, ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, для задоволення позову про визнання правочину недійсним, суд обов’язково повинен встановити наявність порушеного цивільного права або інтересу.

 

  1. Чи тягне недійсність окремої частини правочину недійсність інших його частин та правочину в цілому?

Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

 

  1. Який із перерахованих правочинів відноситься до нікчемних?

Відповідно до ч 2. ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемними ЦК та інші закони визнають такі правочини: 1) вчинені з порушенням їх форми – насамперед нотаріального посвідчення (статті 219, 220 ЦК), а в окремих випадках – простої письмової форми; 2) вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК); 3) які порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК); 4) вчинені малолітніми особами (ст. 221 ЦК); 5) вчинені недієздатними особами (ч. 1 ст. 226 ЦК).

Нікчемність правочинів, вчинених із порушенням вимог до їх форми.

Порушення вимоги закону про нотаріальне посвідчення правочину завжди тягне за собою його нікчемність. Порушення ж простої письмової форми правочину тягне нікчемність правочину лише в окремих випадках, прямо зазначених у законі. Зокрема ЦК до них відносить недодержання письмової форми:

– договору дарування, предметом якого є майнове право або якщо цим договором дарувальник зобов’язується передати дарунок у майбутньому, тобто згодом, а не одночасно з укладенням договору (ч. З ст.719ЦК);

– кредитного договору (ст. 1055 ЦК);

– правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, тобто про встановлення поруки, гарантії, неустойки, застави тощо (ст. 519 ЦК);

– договору страхування (ч. 2 ст. 981 ЦК);

– договору банківського вкладу (ч. 2 ст. 1059 ЦК);

– договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (ч. 2 ст. 1107 ЦК);

– договору комерційної концесії (ч. 1 ст. 1118 ЦК).

 

  1. Визначте, який правочин є фіктивним?

Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

 

  1. Правочин, який може бути визнаний судом недійсним у разі, коли одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечують його дійсність на підставах, передбачених законом, називається…

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

 

  1. Хто з перелічених суб’єктів може тлумачити зміст правочину?

Відповідно до ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Статтею 1256 ЦК України передбачено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

 

  1. Чим визначається форма відмови від правочину?

Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин (ч. 3 ст. 214 ЦК України).

 

  1. Вкажіть, які правочини є нікчемними при відсутності нотаріального посвідчення правочину?

Згідно з частинами 1 та 4 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Частиною 1 ст. 219 та ч. 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

 

  1. Які правові наслідки може тягти відсутність у особи під час укладення договору дарування волевиявлення на безоплатну передачу майна у власність обдаровуваного й передача його за умови вчинення на користь дарувальника будь-якої дії майнового або немайнового характеру?

Визнання такого договору дарування недійсним

Правовий висновок ВСУ у справі № 6-372цс16

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Відповідно до статей 229–233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, – неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров’я та потреба у зв’язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Отже, наявність чи відсутність помилки – неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз’яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров’я та потреба у зв’язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

 

  1. Правочин – це…

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

 

  1. У якій формі належить укладати правочин між фізичною та юридичною особою?

Пунктом 2 ч.1 ст. 208 ЦК України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).

 

  1. З якого моменту є вчиненим правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню?

Статтею 640 передбачено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

 

  1. Який порядок заміни боржника у договірному зобов’язанні?

Згідно з ч. 1 ст. 520 ЦК України боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Форма правочину щодо заміни боржника у зобов’язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (ч. 1 ст. 521 ЦК України).

Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

 

  1. За домовленістю сторін припинення зобов’язання можливо зарахуванням зустрічних однорідних вимог. В яких випадках НЕ допускається зарахування зустрічних вимог?

Статтею 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог:

про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю;

про стягнення аліментів;

щодо довічного утримання (догляду);

у разі спливу позовної давності;

за зобов’язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;

в інших випадках, встановлених договором або законом.

 

  1. Що є місцем укладення договору, якщо воно не визначене у договорі?

Відповідно до ст. 211 ЦК України якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то:

місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони;

місце вчинення дво- або багатостороннього правочину встановлюється відповідно до статті 647 цього Кодексу.

Договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором (ст. 647 ЦК України).

 

  1. Зобов’язання це…

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

 

  1. Заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється…

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

правонаступництва;

виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

виконання обов’язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов’язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

 

  1. Що з перерахованого не є способом забезпечення виконання зобов’язання?

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

 

  1. В альтернативному зобов’язанні право вибору предмета зобов’язання, за загальним правилом, належить…

Боржнику.

Стаття 539 ЦК. Виконання альтернативного зобов’язання

Альтернативним є зобов’язання, в якому боржник зобов’язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Боржник має право вибору предмета зобов’язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

 

  1. Неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання, називається…

Пеня.

Частина 3 ст. 549 ЦК.

  1. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

 

  1. Який договір припиняється зі смертю фізичної особи?

Стаття 608 ЦК. Припинення зобов’язання смертю фізичної особи.

  1. Зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою.
  2. Зобов’язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з особою кредитора.

 

(Наприклад, договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача. Ст. 755 ЦК Укр.)

 

  1. Що таке строк дії поруки?

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов’язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов’язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов’язання має бути пред’явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред’явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право. (Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року в справі № 6-6цс14 )

 

Стаття 559 ЦК. Припинення поруки.

  1. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
  2. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов’язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.
  3. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.
  4. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

 

  1. Іпотекою є застава…

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. (ч. 1 ст. 575 ЦК)

іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; (ст.. З.У. Про іпотеку)

 

  1. Грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, називається…

Неустойка (штраф, пеня). (ч. 1 ст. 549 ЦК).

 

  1. Яке визначення має грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання?

Завдаток.

Стаття 570 ЦК. Поняття завдатку.

Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

 

  1. Чи допускається наступна застава майна, що вже є предметом застави і за яких умов?

Наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом. (ч. 1 ст. 588 ЦК).

 

  1. Яку з вказаних вимог можна зарахувати як зустрічну?

Стаття 602 ЦК. Недопустимість зарахування зустрічних вимог

Не допускається зарахування зустрічних вимог:

про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю;

про стягнення аліментів;

щодо довічного утримання (догляду);

у разі спливу позовної давності;

за зобов’язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;

в інших випадках, встановлених договором або законом.

 

  1. Яке зобов’язання може бути припинене новацією?

Стаття 604 ЦК. Припинення зобов’язання за домовленістю сторін

  1. Зобов’язання припиняється за домовленістю сторін.
  2. Зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація).
  3. Новація не допускається щодо зобов’язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.
  4. Новація припиняє додаткові зобов’язання, пов’язані з первісним зобов’язанням, якщо інше не встановлено договором.

 

  1. У випадку смерті боржника, порука встановлена по його зобов’язаннях…

Правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 3 червня 2015 року в справі № 6-206цс15.

На поручителів може бути покладено обов’язок щодо належного виконання зобов’язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й у договорі поруки як згоди відповідати за виконання зобов’язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов’язанням. У справі яка переглядається таку згоду поручителів зафіксовано у пункті 4.5 договору поруки від 2 вересня 2011 року.

 

Стаття 608. Припинення зобов’язання смертю фізичної особи

  1. Зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою.
  2. Зобов’язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з особою кредитора.

 

Стаття 523. Правові наслідки заміни боржника у зобов’язанні, забезпеченому порукою або заставою

  1. Порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником.
  2. Застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Таким чином, порука за спадкоємця може бути тільки добровільною, в противному випадку після заміни боржника у зобов’язанні раніше існуюча порука припиняється.

 

  1. Яким є договір щодо відчуження викраденого майна?

Нікчемним. (ст. 228 ЦК).

 

  1. Недотримання письмової форми якого договору свідчить про його нікчемність?

Стаття 218 ЦК. Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину

  1. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

– договору дарування, предметом якого є майнове право або якщо цим договором дарувальник зобов’язується передати дарунок у майбутньому, тобто згодом, а не одночасно з укладенням договору (ч. З ст.719ЦК);

– кредитного договору (ст. 1055 ЦК);

– правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, тобто про встановлення поруки, гарантії, неустойки, застави тощо (ст. 519 ЦК);

– договору страхування (ч. 2 ст. 981 ЦК);

– договору банківського вкладу (ч. 2 ст. 1059 ЦК);

– договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (ч. 2 ст. 1107 ЦК);

– договору комерційної концесії (ч. 1 ст. 1118 ЦК).

 

  1. Яка з умов є істотною при укладенні договорів за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем?

Стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію». Порядок укладення електронного договору

  1. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.
  2. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про:

технологію (порядок) укладення договору;

порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору;

можливість та порядок внесення змін до умов договору;

спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов’язань;

технічні засоби ідентифікації сторони;

порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту);

посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа;

спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них;

умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів;

можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору;

інші відомості.

 

  1. За яких умов електронний цифровий підпис прирівнюється до власноручного підпису відповідно до ЗУ “Про електронний цифровий підпис”?

Стаття 3 ЗУ “Про електронний цифровий підпис”. Правовий статус електронного цифрового підпису.

Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

 

  1. Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно та в ній не вказано строк для відповіді. З якого моменту договір вважається укладеним?

Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. (ч. 1 ст. 644 ЦК).

 

  1. З якого моменту виникає обов’язок у особи, яка публічно пообіцяла винагороду, виплатити її?

Стаття 1148. Правові наслідки виконання завдання

  1. У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зобов’язана виплатити її.
  2. Якщо завдання стосується разової дії, винагорода виплачується особі, яка виконала завдання першою.

Якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно, винагорода розподіляється між ними порівну.

 

  1. Які правові наслідки необгрунтованого ухилення сторони попереднього договору від укладення основного (сторони є фізичними особами)?

Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. (ч. 2 ст. 635 ЦК).

 

  1. Чи можливо укласти договір за допомогою інформаційно-телекомукаційних систем і вважати його укладеним у письмовій формі?

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. (ч. 2 ст. 639 ЦК Укр.)

 

  1. Вкажіть чи може односторонній правочин створювати обов’язки для інших осіб?

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов’язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. (ч. 3 ст. 202 ЦК).

 

  1. Умови, без погодження яких договір не вважається укладеним, називаються…

Істотні умови.

Істотними умовами договору є умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона.

 

  1. У якій формі має бути укладений попередній договір?

Ст.635 Цивільного Кодексу України:

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, – у письмовій формі.

 

  1. За загальним правилом, якщо в договорі або законі не вказано інше, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе…

Стаття 809 Цивільного Кодексу України Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо лізингодавець або продавець (постачальник) прострочили передання предмета договору лізингу лізингоодержувачу або лізингоодержувач прострочив повернення предмета договору лізингу лізингодавцю, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження несе сторона, яка прострочила.

 

  1. Яке право мають пожертвувач або його правонаступники у разі використання пожертви за договором пожертви не за призначенням?

Ст. 730 Цивільного Кодексу України:

Пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву.

Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридичної особи – за рішенням суду.

Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.

 

  1. Між громадянами було укладено договір дарування рухомої речі, яка має особливу цінність, в усній формі. Яким вважається (або є) такий договір?

Стаття 719 Цивільного Кодексу України

ч.4 Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно.

 

  1. Сторони уклали договір купівлі-продажу. Після його виконання продавець поставив питання про збільшення ціни у договорі. Чи допускається зміна ціни у договорі після його виконання?

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. (ст. 632 ЦК Укр).

[згорнути]
З 201 по 300 питання

  1. Кваліфікуйте договір дарування, за яким обдарованими є кілька осіб…

Безоплатний, реальний або консенсуальний, за загальним правилом односторонній але інколи може бути двостороннім правочином. Такий договір не є багатостороннім (ст. 626 ЦК, глава 55 ЦК)

Законодавець не забороняє дарувати майно(річ) на користь декількох осіб, які в такому випадку становляться співвласниками.

Стаття 626. Поняття та види договору

  1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
  2. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони.
  3. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.
  4. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
  5. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 717. Договір дарування

  1. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
  2. Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За своїми юридичними ознаками договір дарування є реальним (крім такого його виду як договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому), оскільки права та обов’язки виникають у сторін з моменту прийняття дарунка обдаровуваним,двостороннім (коли обов’язки покладаються на обох сторін) і безвідплатним (немає зустрічного задоволення з боку обдаровуваного).

Двосторонній характер цього договору має свої особливості, оскільки обов’язки у дарувальника, за винятком договору дарування з обов’язком обдаровуваного на користь третьої особи та договору про пожертву, виникають лише у випадку наявності у дарунка певних недоліків або особливих властивостей, які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна обдаровуваного або Інших осіб. В обдаровуваного ж обов’язок виникне лише у разі пред’явлення дарувальником вимоги про розірвання договору. Отже, виходить, що в деяких випадках за цим договором може взагалі не виникати обов’язків у його сторін.

 

  1. Договір, за яким одна сторона, що здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони для використання його у цілях, пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, є договором…

Договір роздрібної купівлі-продажу

Стаття 698. ЦК Укр.

  1. За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його.
  2. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.

 

  1. Хто може бути одержувачем ренти за договором ренти?

Як фізичні так і юридичні особи.

Стаття 731. Договір ренти

За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі.

Договором ренти може бути встановлений обов’язок виплачувати ренту безстроково (безстрокова рента) або протягом певного строку.

Стаття 733. Сторони у договорі ренти

Сторонами у договорі ренти можуть бути фізичні або юридичні особи.

Коментар:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Необхідність конкретизації суб’єктного складу договірного правовідношення ренти обумовлена тим, що відчужувачем у такому різновиді договору ренти, як договір довічного утримання (догляду), може виступати лише фізична особа. Договір ренти, відповідно до змісту коментованої статті, таких обмежень не містить.

Можливість юридичних осіб окремих організаційно-правових форм виступати одержувачем або платником ренти залежить від обсягу їх правоздатності визначеної законом та установчими документами. Так, за змістом ст. 77 ГК не може виступати одержувачем ренти казенне підприємство.

 

  1. Право власності на які об’єкти може передаватися за договором довічного утримання?

Стаття 744. Поняття договору довічного утримання (догляду)

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

 

  1. Громадянин К. за договором довічного утримання передав у власність громадянці Б. квартиру. Коли Б. зможе подарувати дану квартиру своєму внуку?

Після смерті відчужувача (громадянина К.)

Стаття 754. Забезпечення виконання договору довічного утримання (догляду)

Набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

Тобто, особа становиться власником майна з моменту реєстрації чи нотаріального посвідчення договору, однак оскільки на нього покладаються ще обов’язки до дня смерті відчужувача, то передати це майно іншій особі він зможе лише після смерті відчужувача.

 

  1. Що з нижченаведеного характеризує договір оренди житла з викупом?

Стаття 810 1. Оренда житла з викупом

Оренда житла з викупом є особливим видом найму (оренди) житла, що може передбачати відступлення орендодавцем права вимоги боргу іншій особі – вигодонабувачу.

За договором оренди житла з викупом одна сторона підприємство-орендодавець передає другій стороні – фізичній особі (особі-орендарю) житло за плату на довготривалий (до 30 років) строк, після закінчення якого або достроково, за умови повної сплати орендних платежів, житло переходить у власність орендаря.

Підприємство-орендодавець набуває право власності на попередньо обране особою-орендарем житло з метою подальшої передачі такого житла у довгострокову оренду з викупом такій особі та здійснює розпорядження таким житлом до його повного викупу.

Укладення та припинення договору оренди житла з викупом здійснюються на умовах та у порядку, визначених законом.

Істотними умовами договору оренди житла з викупом є:

найменування сторін;

характеристики житла, щодо якого встановлюються відносини оренди з викупом;

строк, на який укладається договір;

розміри, порядок формування, спосіб, форма і строки внесення орендних платежів та умови їх перегляду;

умови дострокового розірвання договору;

порядок повернення коштів у разі дострокового розірвання або припинення договору;

права та зобов’язання сторін;

відповідальність сторін;

інші умови, визначені законом.

До договору оренди житла з викупом застосовуються положення статей 811, 813 – 820, 823, частини другої статті 825, статей 826, 1232 1 цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Договір оренди житла з викупом є документом, що свідчить про перехід права власності на нерухоме майно від підприємства-орендодавця до особи-орендаря з відкладальними обставинами, визначеними законом.

 

  1. В якій формі необхідно укладати додаткову угоду, у випадку неодноразової пролонгації договору оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строк дії якого менший трьох років?

У простій письмовій формі

Стаття 793. Форма договору найму будівлі або іншої капітальної споруди

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

 

  1. В якій формі укладається договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи, яка набула статусу суб’єкта  підприємницької діяльності?

Стаття 799. Форма договору найму транспортного засобу

Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Тобто, враховуючи, що в запитанні мова йде про фізичну особу, яка набула статус суб’єкта підприємницької діяльності, то форма договору найму транспортного засобу має бути письмова.

 

  1. Який з наведених договорів НЕ є видом договору найму?

Стаття 759. Договір найму

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Окремі види договору найму:

Прокат (ст. 787 ЦК)

Найм оренди земельної ділянки (ст. 792)

Найм будівлі або іншої споруди (ст. 793)

Найм (оренда) транспортного засобу (ст. 798)

Лізинг (ст. 806)

Найм (ореда) житла (ст. 810)

Оренда житла з викупом (ст. 810-1)

 

  1. З якого моменту обчислюється строк позовної давності щодо вимог страхової компанії до особи, винуватої у заподіянні шкоди?

з моменту здійснення страхового відшкодування

  1. За регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання. (ч.6 ст.261 ЦК України)

 

  1. Згідно із Законом України “Про фінансовий лізинг” витрати на утримання предмета лізингу, пов’язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом, несе…

Лізингоодержувач

Стаття 14. З.У. “Про фінансовий лізинг”

  1. Лізингоодержувач протягом строку лізингу несе витрати на утримання предмета лізингу, пов’язані з його експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

  1. Сторони уклали договір позики, обрали гарантію способом забезпечення виконання зобов`язання. Які правові наслідки порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією?

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов’язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. (ч.1 ст.563 ЦК Укріни)

 

  1. У якій формі особа, яка публічно обіцяла винагороду, може припинити зобов’язання?

Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право публічно оголосити про припинення завдання. (ч.2 ст.1149 ЦК України)

 

  1. У якому випадку вважається, що договір побутового підряду укладений у належній формі?

Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.

Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов. (ч.1 ст.866 ЦК України)

 

  1. Протягом якого строку має бути повернена позика позичальником, якщо строк позики визначений моментом пред’явлення вимоги позикодавцем?

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. (ст1049 ЦК України)

 

  1. Між громадянами А. і Б. укладено договір управління майном. На який строк він вважається укладеним, якщо в договорі сторони не визначили строк?

П’ять років.

  1. Строк управління майном встановлюється у договорі управління майном.

Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він вважається укладеним на п’ять років. (ч.1 ст.1036 ЦК України)

 

  1. З якого моменту готель несе відповідальність за схоронність речей особи, що проживає в ньому?

Готель відповідає за схоронність речей, внесених до готелю особою, яка проживає у ньому. Річ вважається такою, що внесена до готелю, якщо вона передана працівникам готелю або знаходиться у відведеному для особи приміщенні. (ст. 975. ЦК України)

 

  1. Кредитний договір укладається у…

Кредитний договір укладається у письмовій формі. (ст. 1055 ЦК України).

 

  1. Що може бути предметом договору лізингу?

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. (ст. 807 ЦК України)

 

  1. Яку із нижченаведених умов заборонено включати у договір комерційної концесії?

Умова договору, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.

Умова договору, відповідно до якої користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі. (ч.ч.2,3 ст.1122 ЦК України)

(Частина 3 якась не завершена. Щось законодавець тут наплутав)

 

  1. В якому розмірі громадянин П. має право вимагати винагороду за знахідку від громадянина С., який загубив дану річ?

Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від її власника (володільця) винагороду за знахідку в розмірі до двадцяти відсотків вартості речі. (ч.2 ст.339 ЦК України)

 

  1. Яка з вимог НЕ відноситься до публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу?

Обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб. (ч.2 ст.1144 ЦК України)

 

  1. Протягом якого строку публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу вважається чинною, якщо в ній не визначено строк (термін) виконання завдання?

У разі публічної обіцянки винагороди для виконання завдання може бути встановлений строк (термін). Якщо строк (термін) виконання завдання не встановлений, воно вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання. (ч.1 ст.1146 ЦК України)

 

  1. Шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я внаслідок злочину, має бути відшкодована потерпілому державою…

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, встановлюються законом. (Стаття 1207.  ЦК Укр)

 

  1. Шкода, завдана правомірними діями…

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Стаття 1166 ЦК Укр)

 

  1. Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню шкоди завданної майну потерпілого, визначається відповідно до…

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. (Стаття 1192. ЦК Укр)

 

  1. Не відшкодовується шкода, завдана потерпілому внаслідок його…

Шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. (Стаття 1193 ЦК Укр)

 

  1. Визначте, як впливає груба необережність потерпілого, яка сприяла виникненню або збільшенню шкоди, на відповідальність особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки?

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, – також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. (Стаття 1193 ЦК Укр)

 

  1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження…

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. (Стаття 1176. ЦК )

 

  1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень…

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. (Стаття 1174. ЦК Укр.).

 

  1. Якщо вчиненням злочину спричинено значні збитки, а особа, що цей злочин вчинила, знаходиться в скрутному матеріальному становищі, то…

На мою думку відшкодовувати збитки повинна особа, яка вчинила злочин, оскільки підстав звільняти її від відшкодування не має.

Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. (ч.4. ст. 1193 ЦКУ)

Стаття 1207 встановлює обов’язковою умовою неплатоспроможність особи, а в питанні йде мова про скрутне матеріальне становище.

  1. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.
  2. Умови та порядок відшкодування державою шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, встановлюються законом. (Стаття 1207.  ЦК Укр)

Тому підстав звільняти особу яка вчинила злочин від відшкодування збитків не має.

 

  1. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала…

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом. (Стаття 1167 ЦК Укр)

 

  1. Підстави визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину…

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Стаття 1301 ЦК укр..

Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв’язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. (п. 27 Постанова Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 р. № 7).

 

  1. Вкажіть, яке з вказаних прав входить до складу спадщини?

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (Ст. 1218 ЦК Укр)

 

Стаття 1219. Права та обов’язки особи, які не входять до складу спадщини

  1. Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

 

  1. У разі оголошення фізичної особи померлою…

Стаття 47. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою

  1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
  2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п’яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини.

Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Це означає, що після оголошення фізичної особи померлою:

відкривається спадщина (ст. 1220 ЦК України),

утриманцям призначається пенсія, шлюб припиняється (ст. 104 СК),

припиняється представництво за довіреністю, яку видала особа, оголошена померлою, та/або представництво за довіреністю, виданою особі, яка оголошена померлою (ст. 248 ЦК України),

повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника повного товариства таким, що вибув із його складу (за відсутності спадкоємців) (ст. 129 ЦК),

 

  1. Спадкоємець за законом, який закликається до спадкування, може відмовитись від прийняття спадщини…

Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу. (Ст. 1274 ЦК Укр)

 

  1. Заповіт, складений і підписаний за заповідача особою, яка не мала на це права…

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. (Ст. 1257 ЦК Укр)

 

  1. Визначте, як здійснюється спадкування у випадку складання заповідального розпорядження щодо вкладу у банку після складання заповіту на все майно…

Вклад у банку спадкується за заповідальним розпорядженням щодо вкладу у банку

  1. Вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).
  2. Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.
  3. Заповіт, складений після того, як було зроблене розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця. (ст. 1228 ЦК Укр)

 

  1. У якій формі повинен бути складений заповіт?

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

  1. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
  2. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. (ст. 1247 ЦК Укр)

 

  1. Який розмір обов’язкової частки у спадщині?

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

  1. До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
  2. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку. (ст. 1241 ЦК Укр)

 

  1. Заповідальний відказ – це…

Заповідальним відказом, або легатом, є покладення заповідачем на одного чи декількох своїх спадкоємців за заповітом обов’язку виконати за рахунок спадкового майна дії майнового характеру на користь однієї чи декількох осіб (відказоодержувачів чи легатаріїв).

Стаття 1237. Право заповідача на заповідальний відказ

  1. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.
  2. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до числа спадкоємців за законом.

Стаття 1238. Предмет заповідального відказу

  1. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини.
  2. На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов’язок надати іншій особі право користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника.

Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим майном, одержане за заповідальним відказом, є таким, що не відчужується, не передається та не переходить до спадкоємців відказоодержувача.

Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею, надане відказоодержувачеві, не є підставою для проживання у них членів його сім’ї, якщо у заповіті не зазначено інше.

  1. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов’язаний виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням частки боргів спадкодавця, що припадають на це майно.
  2. Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини.

 

  1. Хто із вказаних осіб НЕ є спадкоємцем першої черги?

Стаття 1261. Перша черга спадкоємців за законом

  1. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

 

  1. Які особи є спадкоємцями першої черги?

Стаття 1261. Перша черга спадкоємців за законом

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

 

  1. Строк для прийняття спадщини складає…

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців. ст. 1270 ЦПК України

 

  1. З яким позовом спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, звертається до суду?

З позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (Ч. 3 ст. 1272 ЦПК України)

 

  1. Спадкоємець, який подав заяву про прийняття спадщини…

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Ч. 5 ст. 1269 ЦПК України

… вважається таким, що прийняв спадщину.

Стаття 1269. Подання заяви про прийняття спадщини

  1. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
  2. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
  3. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.
  4. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
  5. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

 

  1. Вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом… 

Спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. (ст. 1282 ЦПК України)

 

  1. Що не входить до складу спадщини?

Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. ( Ст. 1219 ЦК України)

Якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини. (Ч. 2 ст. 1229 ЦПК України)

Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини. (Ч. 1 ст. 1238 ЦК України)

 

  1. Які земельні ділянки належать до земель природоохоронного призначення?

До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність (Ст. 46 ЗК України )

 

  1. Працівникам яких підприємств передаються земельні ділянки при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств?

При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров’я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). (Ст. 25 ЗК України)

  1. Яким документом визначається розмір водоохоронних зон

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України. Ч. 6 ст. 87 ВК України

Постановою КМУ від 8 травня 1996 р. № 486  «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них»

 

  1. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати

50 років (Ст. 19 ЗУ «Про оренду землі»)

 

  1. Землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності…

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам – для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам – для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об’єднанням громадян – для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції – для розміщення власної інфраструктури.

  1. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. (ст. 22 ЗК Укр).

 

  1. У якому розмірі створюється резервний фонд земель у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій?

У розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. (Ч. 10 ст. 25 ЗК України)

 

  1. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на ..

поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. (Ч. 2 ст. 79 ЗК України)

 

  1. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки ..

несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. (Ч.2 ст. 81 ЗК України).

 

  1. Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності..

лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. (ч. 1 ст. 89 ЗК України)

У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки

а) подружжя;

б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними;

в) співвласників жилого будинку;

г) співвласників багатоквартирного будинку.

 

  1. Чи можуть власники земельних ділянок використовувати для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі

Так, можуть.

Власники земельних ділянок мають право: використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі; (п. г ч. 1 ст. 90 ЗК України)

 

  1. Протягом якого часу, з моменту отримання заяви громадянина, має бути прийнято рішення щодо приватизації земельної ділянки

У місячний строк (ч. 2 ст. 118 ЗК України)

 

  1. Які підстави набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)

Умовами набуття громадянами права власності або користування на земельну ділянку є добрсовісне, відкрите і безперервне користування нею протягом 15 років. Відсутність бодаой однієї з цих умов, свідчить про відсутність достатніх підстав для застосування норми набувальної давності.

Добросовісне користування – це використання земельної ділянки за цільовим призначенням з дотриманням користувачем екологічного, земельного, аграрного, містобудівного, водного та іншого законодавства, виконання правил добросусідства та обмежень, повязаних з встановленням земельних сервітутів.

Відкрите користування – передбачає, що про таке відомо сусідам, уповноваженим органам, які не порушували питання про самовільне використання земельної ділянки, про сплату податків чи отримання субсідій.

Безперевне користування передбачає користування земельною ділянкою протягом 15 років.

Стаття 119. ЗК України  Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність)

  1. Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

 

  1. Чи може бути укладений договір, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, у разі відсутності кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з набуттям права власності на ці об’єкти

Ні, не може.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв’язку з набуттям права власності на ці об’єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов’язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. (ст. 120 ЗК України.)

В разі відчуження нерухомості, розташованої на земельній ділянці без присвоєння їй окремого кадастрового номера, такий правочин є НЕДІЙСНИМ.

 

  1. В якому розмірі громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок у містах із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Не більше 0,10 га.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара (п. г ч. 1 ст. 121 ЗК України):

 

  1. В якому розмірі громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства?

В розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; (п. а ч. 1 ст. 121 ЗК України)

 

  1. Хто може бути покупцем земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського призначення?

Громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва;

Юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва. (ч. 1 ст. 130 ЗК України)

 

  1. З якого моменту виникає право оренди земельної ділянки?

З моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України.)

 

  1. Чи зберігається дія земельного сервітуту у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи?

Так, зберігається.

Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. (ч. 1 ст. 101 ЗК України)

 

  1. Що таке емфітевзис за Земельним кодексом України?

Емфітевзис – це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч. 1 ст. 102-1 ЗК України)

 

  1. Що таке суперфіцій за Земельним кодексом України?

Суперфіцій –  це право користування чужою земельною ділянкою для забудови (ч. 1 ст. 102-1 ЗК України)

 

  1. За рішенням якого органу здійснюється повернення самовільно зайнятих земельних ділянок?

За рішенням суду. (ч. 3 ст. 212 ЗК України).

 

  1. В яких випадках виключно судом вирішуються земельні спори?

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. (ч. 2 ст. 158 ЗК України)

 

  1. Повернення самовільно зайняти земельних ділянок провадиться за…

рішенням суду (ч. 3 ст. 212 ЗК України)

 

  1. За рахунок яких коштів здійснюються роботи з нанесення знятої грунтової маси на малопродуктивні землі?

Роботи з нанесення знятої  ґрунтової  маси  на  малопродуктивні землі здійснюються за бажанням власників або землекористувачів,  у  тому  числі  орендарів,  цих  земельних ділянок за їх рахунок. (ст. 52 ЗУ «Про охорону земель»)

 

  1. Які суб’єкти мають право на одержання в оренду земельних ділянок для городництва із земель державної та комунальної власності?

Громадяни та їх об’єднання (ст. 36 ЗК України)

 

  1. Які земельні ділянки можуть передаватись у заставу?

У заставу можуть передаватися земельні ділянки державної, комунальної та приватної власності, якщо інше не встановлено законом, а також права на них – право оренди земельної ділянки, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), якщо інше не передбачено законом.

Земельна ділянка або право на неї може бути передано у заставу лише за умови присвоєння земельній ділянці кадастрового номера в порядку, визначеному законом.

Земельна ділянка, що перебуває у спільній власності (або право спільної оренди земельної ділянки), може бути передана (передано) у заставу за згодою всіх співвласників (співорендарів).

Передача в заставу частини земельної ділянки (або права на частину земельної ділянки) здійснюється після виділення її в натурі (на місцевості) відповідно до документації із землеустрою. (ст. 133 ЗК України)

 

  1. Чи мають право власники земельних ділянок та землекористувачі здійснювати зняття та перенесення грунтового покриву земельних ділянок за її межі?

Мають, але за наявності спеціального дозволу.

Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. (ч. 2 ст. 168 ЗК України).

 

  1. Який орган здійснює ведення моніторингу земель?

Ведення моніторингу земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (ч. 5 ст. 191 ЗК України)

 

  1. За чий рахунок здійснюються заходи щодо приведення самовільно зайнятих земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будівельних споруд?

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. (ч. 2 ст. 212 ЗК України)

 

  1. Що є підставою для здійснення землевласником чи землекористувачем зняття та перенесення грунтового покриву земельних ділянок?

Спеціальний дозвіл, виданий  центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. (ч. 2 ст. 168 ЗК України).

 

  1. Яким органом встановлюються нормативи у галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів?

Нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються Кабінетом Міністрів України. (Ч. 3 ст. 165 ЗК України)

 

  1. За який строк орендодавець має право отримати орендну плату від орендаря у разі розірвання договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення?

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення – за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов’язань. (ч. 2 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі»)

 

  1. В якому випадку орендодавець має право на відшкодування збитків від орендаря?

У разі погіршення орендарем корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов’язаних із зміною її стану, орендодавець має право на відшкодування збитків. (ч. 1 ст. 29 «Про оренду землі»)

 

  1. Чи може бути примусово відчужена з мотивів суспільної необхідності земельна ділянка, що знаходиться у приватній власності?

Так, може.

У разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об’єктів для суспільних потреб зазначені об’єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення:

об’єктів національної безпеки і оборони;

лінійних об’єктів та об’єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об’єктів, необхідних для їх експлуатації; об’єктів, пов’язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення;

об’єктів природно-заповідного фонду;

кладовищ.

(ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності»)

 

  1. Громадянам та їх об’єднанням можуть надаватися земельні ділянки для городництва із земель державної або комунальної власності на підставі?

рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень (без аукціону)  (ч. 1 ст. 116 ЗК України).

 

  1. Які суб’єкти можуть набувати право постійного користування землями водного фонду?

У постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об’єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані (ч. 2 ст. 85 ВК України)

 

  1. Які землі відносяться до до техногенно забруднених?

До техногенно забруднених земель відносяться землі радіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені, землі, забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо. (ч. 2 ст. 169 ЗК України).

 

  1. Які землі підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу?

Техногенно забруднені землі сільськогосподарського призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим вимогам (нормам, правилам, нормативам), підлягають вилученню із сільськогосподарського обігу та консервації. (ч. 1 ст. 170 ЗК України)

 

  1. До якої категорії земель належать малопродуктивні землі?

До категорії земель сільськогосподарського призначення.

До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним (п. а ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 171 ЗК України)

 

  1. На якій підставі здійснюється консервація земель?

Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. (ч. 3 ст. 173 ЗК України)

 

  1. Які земельні ділянки входять до складу земель рекреаційного призначення?

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об’єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об’єктів стаціонарної рекреації. (ст. 51 ЗК України)

 

  1. Під час реєстрації шлюбу наречена забажала мати потрійне прізвище. Чи має вона на це право і чому?

Ні, не має.

Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої, нареченого вже є подвійним, вона, він має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого. (ст. 35 СК України).

 

  1. Майно, набуте особами під час недійсного шлюбу, належить їм на праві..

..спільної часткової власності (ч. 2 ст. 45 СК України)

 

  1. У якому випадку шлюб вважається фіктивним?

Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя (ч. 2 ст. 40 СК України)

 

  1. У разі визнання одного із подружжя недієздатним, ким може бути пред’явлений позов про розірвання шлюбу?

Опікун має право пред’явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним. (ч. 5 ст. 110 СК України)

 

  1. В якій формі повинна відображатися домовленість подружжя про зміну шлюбного договору?

Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується. (ч. 2 ст. 100 СК України)

 

  1. У яких випадках можлива одностороння зміна умов шлюбного договору за рішенням суду?

У випадках коли цього вимагають інтереси одного з подружжя, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення (ч. 3 ст. 100 СК України)

 

  1. Що не може бути врегульовано у шлюбному договорі?

Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. (ч. 3 ст. 93 СК України)

 

  1. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею ..

чотирнадцяти років (ч.2 ст. 6 СК України)

 

  1. До яких вимог, що випливають із сімейних відносин позовна давність НЕ застосовується?

До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

Виключення:

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. (ч.2 ст. 72 СК)

  1. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. (ч.2 ст. 129 СК)
  2. До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини. (ч. 3 ст. 138 СК)
  3. До вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір’ю дитини. (ч. 3 ст. 139 СК)

 

  1. Чи має право суд розглядати справи про позбавлення батьківських прав без участі органу опіки та піклування і чому?

Ні, не має

  1. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
  2. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
  3. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. (ст. 19 СК України)

 

300 Під час перебування у шлюбі подружжя придбало у власність земельну ділянку для будівництва житла та оформило її на чоловіка. Чи є земельна ділянка об’єктом спільної сумісної власності подружжя?

Так, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

  1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
  2. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ст. 60 СК Укр.)

[згорнути]
З 301 по 400 питання

  1. За усною згодою дружини чоловік поклав спільні кошти в банк на депозит. Трохи згодом чоловік отримав премію до професійного свята і ці ж кошти довніс на депозит. Строк дії депозитного договору продовжувався автоматично. Через деякий час дружина подала позов про розлучення та поділ спільно нажитого майна. Дитина залишалася проживати з матір’ю. Який правовий режим і чому поширюється на ту частину депозиту, що сформована за рахунок додаткового внеску чоловіка?

частина депозиту, що сформована за рахунок додаткового внеску чоловіка, а саме за рахунок премії до професійного свята, є особистою приватною власністю чоловіка в силу ч. 3 ст. 57 СК України, а нараховані на цю довнесену частину коштів відсотки є спільною сумісною власністю подружжя в силу ч.3 ст. 61 СК України.

Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка  ( ст.57 СК Укр)

ч.3. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

ч.7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Ст. 61. Об’єкти права спільної сумісної власності

ч. 2. Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

ч. 3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

 

  1. В якому випадку договір, укладений одним із подружжя щодо розпорядження майном, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, може бути визнаний недійсним?

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. (ст. 65. СК Укр.)

 

  1. Яка річ може бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя?

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ст.. 61 СК Укр)

 

  1. При вирішенні спору про поділ майна суд…

Стаття 70 СК Укр.:

ч.2. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

ч.3 За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування

Стаття 71 СК Укр.

  1. Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
  2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
  3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
  4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
  5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

 

  1. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу застосовується позовна давність…

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. (ст.. 72 СК Укр)

 

  1. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали…

Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п’ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років. (ст.. 76 СК Укр).

 

  1. Аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду…

Стаття 77 СК України:

  1. Утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.
  2. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.
  3. Аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.
  4. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору – за рішенням суду.

Стаття 79 СК України

  1. Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
  2. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.
  3. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв’язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності. У разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

Стаття 80 СК України

  1. Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
  2. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
  3. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

 

  1. Якщо після припинення права на утримання одного з подружжя виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти…

Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки. (стаття 82 СК Укр)

 

  1. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років…

Стаття 84 СК Укр.

  1. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
  2. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.
  3. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
  4. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду.
  5. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 85 СК України

  1. Право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.
  2. Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.

 

  1. Якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання…

Стаття 88 СК України

  1. Якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

  1. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

 

  1. Який правовий режим майна, що набуте за час спільного проживання жінкою та чоловіком однією сім’єю, але таких, що не перебували у шлюбі між собою або в іншому шлюбі?

ст. 74 СК України

  1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
  2. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

 

  1. Які дії має вчиняти орган державної реєстрації актів цивільного стану при отриманні від неповнолітньої особи заяви про визнання себе батьком дитини?

Повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини (ч. 2 ст. 126 СК).

 

  1. З досягненням якого віку дитини її місце проживання визначається за спільною згодою бітьків та самої дитини?

З 10 років (ч. 2 ст. 160 СК).

 

  1. У подружжя народилася дитина. Батьки забажали дитині дати чотири імені. Чи мали вони на це право?

Можливо, якщо це випливає зі звичаю нац. меншини, до якої належить батько і (або) матір. В іншому випадку – не більше двох імен (ч. 2 ст. 146 СК).

 

  1. Що є підставою припинення обов’язку батьків з утримання своїх дітей?

Досягнення дитиною повноліття (ст. 180 СК).

Укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (ст. 190 СК) припиняє право на аліменти, однак не звільняє від участі в додаткових витратах.

Якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю її потреби, батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину (ст. 188 СК).

 

  1. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є…

Власністю дитини (ст. 174 СК).

 

  1. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить…

Їм на праві спільної сумісної власності (ст. 175 СК).

 

  1. Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки…

Мають право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім’ї (ч. 1 ст. 178 СК).

 

  1. Суд визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі…

За заявою одержувача (ч. 1 ст. 184 СК)

 

  1. Додаткові витрати на дитину…

Можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК).

 

  1. Якщо платник аліментів на дитину є неповнолітнім та прострочив сплату аліментів…

Неустойка не сплачується (ч. 3 ст. 196 СК).

 

  1. Повнолітні дочка, син зобов’язані…

Піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу (ч. 1 ст. 172 СК).

Утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (ч.1 ст. 202 СК).

 

  1. Батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину у разі…

Якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю її потреби (ст. 188 СК).

 

  1. Що мають право вимагати усиновителі, якщо дитина, яка ними була усиновлена, страждає на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що вони не знали і не могли знати на час усиновлення?

Скасування усиновлення (п. 2 . 1 ст. 238 СК)

Але згідно з СК – усиновлювачі, а не усиновителі.

 

  1. Які правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя?

1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;

2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка (ч. 2 ст. 120 СК).

 

 

  1. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється…

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору – судом. (ст. 195 СК України)

 

  1. Переведення жилих будинків житлово-будівельних кооперативів у нежилі здійснюється…

Переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.

Переведення жилих будинків і жилих приміщень відомчого і громадського житлового фонду в нежилі провадиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських організацій.

Переведення жилих будинків і жилих приміщень, що належать колгоспам, у нежилі здійснюється за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених.

Переведення жилих будинків житлово-будівельних кооперативів у нежилі не допускається. (Ст. 8 ЖК України)

 

  1. З якою метою може використовуватись житло, наймачем якого є юридична особа?

Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб (ч. 2 ст. 813 ЦК).

 

  1. Норма загальної площі користування житлом на ОДНУ особу відповідно до ЖК встановлюється у розмірі…

Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу. (ст.66 ЖК)

Норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. (ст.47 ЖК )

 

  1. Що є підставою для вселення в надане жиле приміщення?

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР. (ст.. 58 ЖК)

 

  1. Які особи мають право на приватизацію житлових приміщень?

Громадяни України, які постійно проживають в квартирах (будинках) або перебували на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожен громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. (ч.4,5 ст.5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»)

 

  1. Які з об’єктів державного житлового фонду НЕ підлягають приватизації?

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов’язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. (ст.. 2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»)

 

  1. Угода про обмін жилими приміщеннями між їх наймачами набирає чинності з моменту…

Статтею 79 ЖК передбачено, що наймач жилого приміщення вправі за письмовою згодою членів сім’ї, що проживають разом із ним, включаючи тимчасово відсутніх, провести обмін займаного приміщення з іншим наймачем або членом житлово-будівельного кооперативу, в тому числі з проживаючими в іншому населеному пункті.

Угода про обмін жилими приміщеннями набирає чинності з моменту одержання ордерів, що видаються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів (частина перша статті 58). Відмову у видачі ордера може бути оскаржено в судовому порядку в шестимісячний строк. (ст..83 ЖК)

 

  1. У якій формі укладається договір найму житла, сторонами якого є дві фізичні особи?

Договір найму (оренди) житла укладається у письмовій формі (ст. 811 ЦК України). Примітка: Договір оренди (найму) житла може бути посвідчений нотаріально за бажанням сторін.

Договір найму жилого приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу укладається в письмовій формі з наступною реєстрацією в правлінні житлово-будівельного кооперативу (ч.3 ст.144 ЖК УРСР)

Договір найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові, укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. (ч.1 ст.158 ЖК УРСР)

 

  1. Чи може юридична особа бути стороною договору найму житла?

Так.

Сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб. (Ст. 813 ЦК України)

 

  1. В якому випадку договір найму (оренди) житла підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню?

Договір оренди житла з викупом підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. (ч. 2 ст. 811 ЦК Укр)

  1. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. (ст. 793 ЦК Укр)

 

  1. Які правові наслідки тимчасової відсутності наймача або членів його сім’ї у жилому приміщенні будинку державного чи громадського житлового фонду без поважних причин понад шість місяців?

Ці особи можуть бути в судовому порядку визнані такими, що втратили право на проживання в даному житлі. (ст. 71, 72 ЖК Укр.)

 

  1. У договорі найму житла, укладеного між Акціонерним товариством (наймодавець) і Р. (наймач) передбачено, що разом з наймачем у помешканні постійно проживатиме його дружина К. Хто несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору?

Р. (наймач).

наймач несе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. (ч. 2 ст. 816 ЦК України)

 

  1. Громадянин В. уклав договір найму 1-кімнатної квартири із її власником С. Договором передбачалось, що В. винаймає квартиру один. Через півроку В. зареєстрував шлюб із У., у зв’язку із чим постало питання щодо можливості її проживання у даній квартирі. Чи має право В. вселити У. в квартиру?

Так, за згодою наймодавця С.

Наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, мають право за їхньою взаємною згодою та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому. (ч. 1 ст. 817 ЦК України)

 

  1. Які правові наслідки смерті наймача за договором найму житла, укладеного відповідно до положень Цивільного кодексу України, якщо разом із наймачем у помешканні постійно проживали інші особи?

наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах. (Ч. 2 ст. 824 ЦК України)

 

  1. У чому полягає одна із передбачених Цивільним кодексом України особливостей договору найму житла строком до одного року, порівняно із іншими договорами найму житла?

При короткостроковому наймі:

у договорі найму житла не вимагається вказувати осіб, які проживатимуть разом із наймачем; ці особи не набувають рівних з наймачем прав та обов’язків щодо користування житлом;

не застосовуються правила щодо тимчасових мешканців;

наймач не має переважного права на укладення договору найму житла на новий строк;

наймач не має права вимагати переведення на нього прав наймача та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою укласти з ним договір на новий строк;

у разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач не має переважного перед іншими особами права на його придбання;

не застосовуються правила щодо піднайму житла;

не застосовуються правила щодо заміни наймача.

До договору найму житла, укладеного на строк до одного року (короткостроковий найм), не застосовуються положення частини першої статті 816, положення статті 818 та статей 822-824 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 821 ЦК України)

 

  1. На підставі чого відбувається користування жилими приміщеннями у будинках державного і громадського житлового фонду?

На підставі договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі ордера на жиле приміщення.

Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем – житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності – відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем – громадянином, на ім’я якого видано ордер. (ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України)

 

  1. У разі вибуття наймача та всіх членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним…

з дня вибуття (ч. 2 ст. 167 ЖК України:.

 

  1. У разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони…

підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше займали, або інше жиле приміщення. (ч. 1 ст. 117 ЖК України)

 

  1. Виконання власником квартири робіт з перепланування такої квартири, які не передбачають втручання в несучі конструкції…

Виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об’єкта в експлуатацію не потребується. (ст. 152 ЖК України)

 

  1. Договір найму жилого приміщення між власником будинку (квартири) і наймачем укладається…

Договір найму житла укладається у письмовій формі. Договір оренди житла з викупом підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. (ст. 811 ЦК України)

Договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється.

Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов’язки наймодавця і наймача та інші умови найму. (ст. 158 ЖК)

 

  1. Оберіть, який вид приміщення може бути самостійним предметом договору найму жилого приміщення в будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності?

Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому. (ч.ч. 1, 2 ст. 812 ЦК України)

Предметом договору найму в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, може бути як ізольоване, так і неізольоване жиле приміщення (кімната, зв’язана з іншою кімнатою спільним входом), а також частина кімнати. Не можуть бути самостійним предметом договору найму приміщення, непридатні для проживання (підвали тощо), а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора та ін.). (ст. 159 ЖК )

 

  1. Члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності…

мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. (ч. 1 ст. 405 ЦК Укр.)

 

Члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім’ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов’язаннями, що випливають із зазначеного договору. (ст. 160 ЖК )

 

  1. У разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов’язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення…

підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. (ст. 169 ЖК Укр. )

 

  1. При переході права власності на жилий будинок, (частину будинку, квартиру), в якому знаходиться здане в найом жиле приміщення, до іншої особи…

У разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця. (ст. 814 ЦК Укр)

договір найму зберігає силу до закінчення зазначеного в ньому строку. Якщо договір найму укладено без зазначення строку, новий власник будинку (квартири) вправі вимагати його розірвання у випадках і в порядку, передбачених статтею 168 цього Кодексу. (ст. 170 ЖК України)

Договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім’ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці. (ч. 1 ст. 168 ЖК Укр)

  1. Договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім’ї.

Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці. (ст. 825 ЦК Укр)

Договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги. (ст. 168 ЖК України)

 

  1. Надаване громадянам у зв’язку з виселенням з службового жилого приміщення інше жиле приміщення…

має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу (ч. 1 ст. 126 ЖК України).

Надаване громадянам у зв’язку з виселенням інше жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. (ч. 2 ст. 114 ЖК України).

 

  1. Єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є…

Ордер.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. (ст. 129 ЖК України)

 

  1. Студент, який був відрахований з навчального закладу за результатами сесії, на вимогу про виселення, посилаючись на Закон України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, не виселився з гуртожитку і подав позов в суд про порушення його конституційних прав на житло. Чи повинен суд застосувати норми даного Закону при вирішенні спору і чому?

Ні, оскільки згідно п. 1 ч. 2 ст. 1 Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, цей Закон не поширюється на громадян, які проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання, у зв’язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв’язку з роботою (службою) за контрактом.

 

  1. Без надання іншого жилого приміщення із службового жилого приміщення може бути виселено осіб…

Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. (ст. 124 ЖК України),

окрім (ст. 125 ЖК Укр.)

– інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв’язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; сім’ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов’язків військової служби; сім’ї військовослужбовців; інвалідів з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов’язків;

– осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;

– осіб, що звільнені з посади, у зв’язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;

– осіб, звільнених у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;

– пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім’ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; інвалідів праці I і II груп, інвалідів I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;

– одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

 

  1. Які категорії жилих приміщень, як правило, виділяються під службові?

Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. (ч. 1 ст. 118 ЖК України)

 

  1. Кого із зазначених осіб може бути виселено із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення?

Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. (ст. 124 ЖК України),

окрім (ст. 125 ЖК Укр.)

– інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов’язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв’язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; сім’ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов’язків військової служби; сім’ї військовослужбовців; інвалідів з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов’язків;

– осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років;

– осіб, що звільнені з посади, у зв’язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення;

– осіб, звільнених у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників;

– пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім’ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; інвалідів праці I і II груп, інвалідів I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України;

– одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

 

  1. Що є підставою для вселення на надану жилу площу у гуртожитку?

Спеціальний ордер.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. (ст. 129 ЖК України)

 

  1. Що є підставою включення жилих приміщень до числа службових?

Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. (ч. 1 ст. 118 ЖК Укр.)

У будинках, що належать колгоспам, включення жилих приміщень до числа службових (у тому числі і в будинках, заселених до введення в дію Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік) і встановлення переліку категорій працівників, яким можуть надаватися такі приміщення, провадяться за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. (ст. 120ЖК Укр.)

 

  1. Що є підставою вселення в службове жиле приміщення?

Спеціальний ордер.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення. (ч. 1 ст. 122 ЖК України)

 

  1. У якому порядку проводиться примусове виселення із займаного жилого приміщення?

В судовому.

Ст. 109 ЖК України:

Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132-2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

 

  1. Хто спрямовує та координує діяльність Державної служби зайнятості?

Державна служба зайнятості (далі – Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики України. (п. 1 Положення Про Державну службу зайнятості, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.12.2016 року № 1543)

 

  1. Колективний договір набирає чинності…

Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди»)

 

  1. Вкажіть, яке із зазначених тверджень характеризує роботу при суміщенні професій (посад)…

Виконання на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи (ч. 1 ст. 105 КЗпП України).

 

Суміщення професій (посад)здійснюється на тому самому підприємстві в основний робочий час у той самий проміжок робочого часу, що відведений для основної роботи за рахунок збільшення інтенсивності праці та обсягу виконуваної роботи при незмінній тривалості робочого часу. При цьому окремий трудовий договір з працівником не укладається, лише видається по підприємству наказ про допущення працівника до роботи за суміщенням. У штатному розписі підприємства ці посади мають бути визначені як окремі штатні одиниці з відповідними посадовими інструкціями.

 

  1. Вкажіть, які із зазначених осіб НЕ належать до тих категорій громадян, для працевлаштування яких підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота в розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік…

Всі особи (в тому числі інваліди, які не досягли пенсійного віку), окрім:

один з батьків або особа, яка їх замінює і: має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років; виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда; утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);

діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” залишилося 10 і менше років;

особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19 та 20 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

(ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення»)

 

  1. На підприємствах недержавної форми власності законодавством НЕ забороняється…

Спільна робота осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя).

Власник вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному. На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством. (ст. 25-1 КЗпП Укр.)

 

  1. Вкажіть, чи вважатиметься укладеним трудовий договір, якщо наказу чи розпорядження про зарахування працівника на роботу видано не було, запис в трудову книжку не внесено, але працівник фактично виконував роботу, хоч і без відома роботодавця…

Ні, не вважатиметься.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу. (абз. 1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 06.11.92 року)

 

  1. Вкажіть, що із зазначеного НЕ є підставою для зміни істотних умов праці…

Те із зазначеного, що не є змінами в організації виробництва і праці (ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників).

У зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. (. 3 ст. 32 КЗпП України)

 

  1. Роз’яснити судам, що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо). (Постанова Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» )

 

  1. Вкажіть, в якому випадку законодавством НЕ передбачено відсторонення працівників від роботи…

В усіх, за винятком:

появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

в інших випадках, передбачених законодавством:

відсторонення від роботи осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов’язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (абз. 6 ч. 1 ст. 7, п. «е» ч. 1 ст. 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ч. 2 ст. 30 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»);

відсторонення суддів в зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом (ч. 5 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), до закінчення кваліфікаційного оцінювання (ч. 5 ст. 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), як вид дисциплінарного стягнення (ч 1, 5 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);

відсторонення члена ВККСУ у разі встановлення невідповідності займаній посаді, суттєвого порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, неприйняття участі у роботі Комісії протягом одного календарного місяця поспіль без поважних причин або неодноразової відмови від голосування з питань, що розглядаються, – з дня ухвалення ВККСУ рішення про внесення подання про звільнення члена ВККСУ до прийняття рішення відповідним органом (ч. 1, 3 ст. 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»);

відсторонення державних службовців на час здійснення дисциплінарного провадження (ст. 72 Закону України «Про державну службу»);

відсторонення від посади члена НАЗК, який підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину (ч. 5 ст. 9 Закону України «Про запобігання корупції»);

відсторонення особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, а також особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України (ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції»);

керівників державних підприємств, установ і організацій, в разі неналежного виконання своїх обов’язків, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану (п. 8 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану»);

відсторонення посадової особи банку від посади у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об’єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об’єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської систем (ч. 1 ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність»);

відсторонення від посади як захід забезпечення кримінального провадження – щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину – щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу (ст. ст. 154 – 158 КПК України).

 

  1. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій…

не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. (ч. 4 ст. 24 КЗпП України)

 

  1. Підставами допущення працівника до роботи є…

Укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 КЗпП України).

 

  1. Згода працівника не потрібна на…

Переведення працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою (ч. 2 ст. 33 КЗпП України).

 

  1. Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений…

не пізніше ніж за два місяці. (ч. 3 ст. 32 КЗпП України)

 

  1. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк…

до одного місяця. (ч. 2 ст. 34 КЗпП Укр.)

 

  1. На кого покладається обов’язок відшкодувати шкоду, заподіяну установі у зв’язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу?

На службову особу, винну в незаконному звільненні.

Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов’язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі. (ст. 237 КЗпП України)

 

  1. Кому із перелічених працівників надається перевага в залишенні на роботі при звільненні з ініціативи власника або уповноваженого ним органу?

Ст. 42 КЗпП України:

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним – при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

 

  1. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника…

продовжується. (ч. 4 ст. 36 КЗпП Укр.)

Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

 

  1. Працівник, у зв’язку з виходом на пенсію, має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово…

У строк, який працівник вправі визначити самостійно.

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. (ч. 1 ст. 38 КЗпП України)

 

  1. В яких випадках можливе розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за вчинення аморального проступку?

У випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).

 

  1. Чи виплачується вихідна допомога у разі звільнення працівника внаслідок скорочення штату та чисельності працівників? Якщо так, то який її розмір?

Не менше середнього місячного заробітку.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. (ч. 1 ст. 44 КЗпП України)

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України)

 

  1. Вкажіть, чи може частина щорічної відпустки бути замінена грошовою компенсацією, якщо таке бажання висловить 17-річний працівник…

Ні, не може.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається. (ч. 5 ст. 83 КЗпП України)

 

  1. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути НЕ менш як:

42 (сорок дві) години (ст. 70 КЗпП України).

 

  1. При стягненні аліментів на неповнолітніх дітей розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати…

70% (ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження»).

 

  1. Вкажіть, які системи заробітної плати передбачає тарифна система оплати праці…

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики)

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.  (ст. 96 КЗпП України).

Також слід мати на увазі, що розрізняють дві основні форми заробітної плати: почасову і відрядну.

При почасовій формі заробітної плати мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час.

При відрядній формі заробітної плати мірою праці є вироблена працівником продукція (або виконаний обсяг робіт), а розмір заробітку прямо пропорційно залежить від її кількості та якості, виходячи із встановленої відрядної розцінки.

 

  1. Вкажіть, які з зазначених виплат Є компенсаційними…

компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість (ст. 120 КЗпП України): працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв’язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім’ї;

витрати по перевезенню майна;

добові за час перебування в дорозі;

одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім’ї, який переїжджає;

заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі.

Працівникам, які переїжджають у зв’язку з прийомом їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, виплачуються компенсації і надаються гарантії, зазначені в частині другій цієї статті, крім виплати одноразової допомоги, яка цим працівникам може бути виплачена за погодженням сторін;

компенсації при службових відрядженнях (ст. 121 КЗпП України):

добові за час перебування у відрядженні,

вартість проїзду до місця призначення і назад

витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством;

компенсація за зношування інструментів, належних працівникам (ст. 125 КЗпП України).

 

  1. У якому випадку вихідна допомога виплачується у розмірі не менше середнього місячного заробітку?

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу (ч. 1 ст. 44 КЗпП України)

– відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36),

– зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40),

– виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40),

– поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40).

 

  1. Що з нижчепереліченого НЕ є порушенням трудової дисципліни?

Те, що НЕ можна віднести до невиконання або неналежного виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов’язків і Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Зокрема, за ст. 139 КЗпП України працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

 

Стаття 142 КЗпПУ: трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов’язків, що проявились в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

До таких порушень зокрема належать:

а) відсутність працівника без поважних причин на роботі протягом трьох і більше годин робочого дня, передоручення виконання особистої роботи іншій особі, перебування його не на своєму робочому місці без поважних причин;

б) відмова працівника без поважних причин від виконання змінених в установленому порядку нових норм праці. Відмова від продовження роботи у зв’язку із змінами суттєвих умов праці (частина третя ст. 32 КЗпПУ) не є порушенням трудової дисципліни, а є підставою для звільнення у відповідності із п. 6 ст. 36 КЗпПУ;

в) відмова або ухилення без поважних причин від медичного огляду працівника, для якого він є обов’язковим, а також ухилення працівника від навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони та в інших випадках, передбачених законодавством.

 

  1. До заходів заохочення, передбачених Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку, належить…

оголошення подяки,

видача премії,

нагородження цінним подарунком,

нагородження почесною грамотою,

занесення до Книги пошани, на Дошку пошани (п. 21 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій від 20.07.1984 р.).

 

  1. Загальна дисциплінарна відповідальність передбачає застосування до працівника наступних видів дисциплінарних стягнень…

Догана та звільнення (ч. 1 ст. 147 КЗпП України).

 

  1. У який строк застосовується власником або уповноваженим ним органом дисциплінарне стягнення?

Безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці, а також не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП України).

 

  1. В яких випадках працівник вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення?

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню. (ч. 1 ст. 151 КЗпП України)

 

  1. Чи застосовуються протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника?

Ні, не застосовуються (ч. 3 ст. 151 КЗпП України).

 

392 Чи може власник або уповноважений ним орган замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу?

Так, може (ст. 152 КЗпП України).

 

  1. Заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним органом…

разом або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистій обстановці і заносяться до трудових книжок працівників у відповідності з правилами їх ведення. (ст. 144 КЗпП України)

 

  1. Чи може бути покладена матеріальна відповідальність на працівника за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток?

Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. (Ч. 4 ст. 130 КЗпП України)

 

  1. Чи може працівник, який заподіяв шкоду, добровільно покрити її повністю або частково шляхом передачі рівноцінного майна?

Так, може за згодою власника або уповноваженого ним органу (ч. 5 ст. 130 КЗпП України).

 

  1. За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники з якими не укладено договір про повну матеріальну відповідальність, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше…

свого середнього місячного заробітку. (ч. 1 ст. 132 КЗпП України)

 

  1. Яка матеріальна відповідальність настає у разі спричинення шкоди при виконанні трудових обов’язків працівником, який був у нетверезому стані?

Повна матеріальна відповідальність.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані. (п. 4 ч. 1 ст. 134 КЗпП України)

 

  1. Вкажіть, які особи НЕ належать до тих категорій працівників, проведення медичних оглядів яких зобов’язаний організовувати роботодавець…

Особи, які не зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також особи старше 21 року.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Перелік професій, працівники яких підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. (ст. 169 КЗпП України)

 

  1. За бажанням жінки у період її перебування у відпустці для догляду за дитиною вона може працювати на умовах…

неповного робочого часу або вдома. (ч. 8 ст. 179 КЗпП України)

 

  1. Гарантії прав працівників, які зайняті на роботах з шкідливими умовами праці, забезпечуються шляхом…

встановлення скороченої тривалості робочого часу – не більше 36 годин на тиждень (п. 2 ч. 1 ст. 51 КЗпП України),

видачі безплатно за встановленими нормами молока або інших рівноцінних харчових продуктів, надання безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичного харчування (ст. 166 КЗпП України).

(дивись також Закон України «Про охорону праці» ст. 7)

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються спеціальним одягом, спеціальним взуттям, змиваючими, знешкоджуючими та іншими засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

Гарантії прав працівників, що працюють у шкідливих і важких умовах праці забезпечуються шляхом встановлення пільгового робочого часу і часу відпочинку. Ці працівники працюють на умовах скороченого робочого часу, максимальна тривалість роботи не може перевищувати 36 годин на тиждень. Конкретний перелік посад і професій, що дає право на скорочений робочий час, формується на основі «Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня».

Пільги у сфері відпочинку для працівників, зайнятих на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, встановлюються шляхом надання щорічної додаткової відпустки тривалістю до 35 календарних днів за «Списками виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290.

Враховуючи наявність шкідливих і особливо шкідливих умов праці, працівники мають право на заробітну плату у підвищеному розмірі. Працівникам встановлюються надбавки до основної заробітної плати з урахуванням гарантій, встановлених у законодавстві, генеральній, галузевих і регіональних угодах. За роботу у важких і шкідливих умовах праці встановлюється доплата 4, 8 та 12 відсотків, а за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці — 16, 20 та 24 відсотки тарифної ставки (окладу).

Конкретний розмір пільг визначається за результатами атестації робочих місць за умовами праці в колективному та трудовому договорах.

Роботодавець за власні кошти може встановити інші додаткові пільги і компенсації за роботу у шкідливих і важких умовах праці, передбачивши умови надання таких у колективному або трудовому договорах.

[згорнути]
З 401 по 500 питання
  1. Вкажіть, чи буде комісія по трудових спорах обов’язковим первинним органом по розгляду спору про поновлення на роботі, що виник на підприємстві з числом працюючих 19 чоловік…

Ні, не буде.

Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу. (п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України)

Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об’єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали. (ч. 3 ст. 221 КЗпП України)

Особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством. (ст. 222 КЗпП України)

 

  1. Вкажіть, яке із зазначених рішень підлягає негайному виконанню…

Ст. 430 ЦПК України:

Суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць;

присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, – у межах суми стягнення за один місяць;

поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;

відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;

розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;

примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу;

встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України;

надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.

  1. Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

 

  1. У разі, якщо працівник не погоджується з відрахуванням із заробітної плати, здійсненим для покриття завданої ним шкоди, він може звернутися…

якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. (ч.2 ст.136 КЗпП,)

Порядок розгляду трудових спорів передбачений ст.221 КЗпП.

Трудові спори розглядаються:

1) комісіями по трудових спорах;

2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

 

  1. Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються спори про відмову у прийнятті на роботу…

Ч. 2 ст. 232 КЗпП України:

1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів (батьків) – при наявності дитини віком до чотирнадцяти років;

4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;

5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

6) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов’язаний укласти трудовий договір.

 

  1. З якого часу починається перебіг місячного строку для звернення до суду у справах про звільнення?

в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. (ч. 1 ст. 233 КЗпП України)

 

  1. Протягом якого строку працівник вправі звернутися з позовною заявою до суду щодо виплати компенсації за невикористану відпустку?

Без обмеження строком.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. (ч. 2 ст. 233 КЗпП України)

 

  1. Якщо спірні відносини НЕ врегульовані законом, який закон застосовує суд?

закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). (ч. 9 ст. 10 ЦПК України)

 

  1. Для забезпечення якого принципу цивільного судочинства судом враховується в сукупності: завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов’язаних із відповідними процесуальними діями, тощо?

Пропорційності (ст. 11 ЦПК України).

 

  1. Які права мають особи, які НЕ брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, які подали апеляційну чи касаційну скаргу на відповідне рішення?

ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії судових рішень в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 2 ст. 8 ЦПК України)

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки учасника справи. (ч. 3 ст. 152 ЦПК України)

Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов’язки учасника справи. (ч. 4 ст. 389 ЦПК України)

 

  1. Яке процесуальне рішення повинен прийняти суд, який розглядає справу, якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше?

Залишити подану повторно заяву про відвід без розгляду (ч. 5 ст. 39 ЦПК України).

 

  1. Чи можуть судді та присяжні бути допитаними як свідки щодо обставин обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення?

Ні, не можуть (п. 4 ч. 1 ст. 70 ЦПК України).

 

  1. Які дії, при колегіальному розгляді справи, може вчинити суддя, не згодний з рішенням?

Письмово викласти свою окрему думку (ч. 3 ст. 35 ЦПК України).

 

  1. Чи може суддя суду апеляційної інстанції, який брав участь у вирішенні справи, отримавши заяву про перегляд судового рішення у цій справі у зв’язку з виключними обставинами, брати участь у розгляді такої заяви?

Ні, не може (ч. 6 ст. 37 ЦПК України).

 

  1. Вкажіть порядок вирішення питання про відвід, якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів?

Якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. (ч. 5 ст. 40 ЦПК України)

 

  1. Хто є учасниками справи у справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду?

учасники (сторони) третейського розгляду, особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов’язки, а також сторони арбітражного розгляду (ч. 5 ст. 42 ЦПК України).

 

  1. Вкажіть, які дії вчиняє суд, якщо до закінчення підготовчого засідання позивач подав письмову заяву про зміну підстав позову без надання доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи?

не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду. (ч. 5 ст. 49 ЦПК України).

 

  1. Вкажіть, на якій стадії судового процесу сторони можуть укласти мирову угоду?

на будь-якій стадії судового процесу. (Ч. 7 ст. 49 ЦПК України)

 

  1. У якому порядку суд першої інстанції замінює первісного відповідача належним відповідачем?

Стаття 51. Залучення до участі у справі співвідповідача. Заміна неналежного відповідача

  1. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
  2. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
  3. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
  4. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
  5. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

 

  1. Вкажіть, на якій стадії судового процесу суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи?

на будь-якій стадії судового процесу. (ч. 1 ст. 55 ЦПК УкраїниJ

 

  1. У якому порядку суд першої інстанції має право залучити до участі у справі співвідповідача?

Стаття 51. Залучення до участі у справі співвідповідача. Заміна неналежного відповідача

  1. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
  2. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
  3. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
  4. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
  5. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

 

  1. Який документ подає третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, щоб вступити у справу?

позов до однієї або декількох сторін. (ч. 1 ст. 52 ЦПК України)

 

  1. Які дії вчиняє суд, якщо законний представник НЕ має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом?

суд за поданням органу опіки та піклування замінює законного представника. (ч. 3 ст. 63 ЦПК України)

 

  1. Вкажіть, які процесуальні права та обов’язки мають органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб?

процесуальні права та обов’язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. (ч. 1 ст. 57 ЦПК Укр.)

  1. Учасники справи мають право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

  1. Учасники справи зобов’язані:

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи;

3) з’являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов’язковою;

4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

7) виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом. (ч.1, 2 ст. 43 ЦПК Укр.).

Частини 2, 3 ст. 49 ЦПК України)

  1. Крім прав та обов’язків, визначених у статті 43 цього Кодексу:

1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу;

2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

  1. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі.

 

  1. На якій стадії судового розгляду прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи?

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. (ч. 3 ст. 56 ЦПК України)

 

  1. Хто може бути представником у суді, крім розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи)?

Стаття 60 ЦПК Особи, які можуть бути представниками

  1. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.
  2. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
  3. Органи або інших осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, представляють у суді їх посадові особи, крім випадків, коли такі органи та особи є стороною чи третьою особою у справі.
  4. Одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними.

Стаття 61 ЦПК Особи, які не можуть бути представниками

  1. Не може бути представником в суді особа, яка бере участь у справі як секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач та свідок або є помічником судді, який розглядає справу.
  2. Особа не може бути представником, якщо вона у цій справі представляє або представляла іншу особу, інтереси якої у цій справі суперечать інтересам її довірителя.
  3. Судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють від імені відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.

 

  1. Особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, може бути представником під час розгляду спорів, що виникають з…

Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. (ч. 2. ст. 60 ЦПК)

 

  1. Якими документами у цивільному процесі підтверджуються повноваження адвоката як представника сторони?

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”. (ч. 4. ст.  62 ЦПК)

Стаття 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»  Підстави для здійснення адвокатської діяльності

  1. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

  1. Ордер – письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
  2. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
  3. Адвокат зобов’язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

 

  1. У якості експерта з питань права може залучатись особа…

Як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом. (ст. 73. ЦПК)

 

  1. Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред’являються до суду…

..за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини. (ч. 3 ст. 30 ЦПК Укр.)

 

  1. Позови про зняття арешту з майна пред’являються до суду…

..за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (ч. 2 ст. 30 ЦПК Укр.)

 

  1. Вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій розглядаються судом…

..визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги (ч. 8 ст. 30 ЦПК Укр.)

 

  1. Які дії суду, якщо справа була прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, але в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду…

Суд продовжує розгляд справи, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду. (ч. 2 ст. 31 ЦПК України)

 

  1. У розумінні ст.77 ЦПК України, належними є докази…

..які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК Укр.)

 

  1. Обставини, які визнаються учасниками справи…

..не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. (ч. 1 ст. 81 ЦПК України)

 

  1. Речові докази, які НЕ можна доставити до суду…

..оглядаються за їх місцезнаходженням (ч. 1 ст. 85 ЦПК Укр.).

 

  1. В яких наведених випадках призначення експертизи судом є обов’язковим?

Призначення експертизи судом є обов’язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами.

Призначення експертизи судом є обов’язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:

1) характер і ступінь ушкодження здоров’я;

2) психічний стан особи;

3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати. (ст. 105 ЦПК Укр.).

 

  1. Судом може бути призначена додаткова експертиза, якщо висновок експерта буде визнано…

.. неповним або неясним. (ч. 1 ст. 113 ЦПК Укр.).

 

  1. Висновок експерта у галузі права…

…не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи. (Ч. 2 ст. 114 ЦПК Укр.)

…не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковим для суду.( Ч. 1 ст. 115 ЦПК Укр.)

 

  1. Встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання процесуальних вимог, суд постановляє ухвалу, якою…

…повертає її заявникові (ч. 4 ст. 117 ЦПК Укр.)

 

  1. Заява про забезпечення доказів розглядається судом…

Заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею.

Заява розглядається не пізніше п’яти днів з дня її надходження до суду. (ч. 1, 2 ст. 118 ЦПК Укр.)

 

  1. Зупинення провадження у справі…

це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об’єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Стаття 251. Обов’язок суду зупинити провадження у справі

  1. Суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі:

1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

3) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 цього Кодексу;

4) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення;

5) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;

6) об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, – до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

  1. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Стаття 252. Право суду зупинити провадження у справі

  1. Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:

1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;

2) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;

3) перебування учасника справи у довгостроковому службовому відрядженні;

4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;

5) призначення судом експертизи;

6) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 87 цього Кодексу;

7) надходження заяви про відвід;

8) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави;

9) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом;

10) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

  1. Не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною.
  2. Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.
  3. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

 

  1. У разі пропуску, встановленого судом процесуального строку, такий строк…

..може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. (ч.2 ст. 127 ЦПК Укр.)

 

  1. Судова повістка про виклик повинна бути вручена…

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно. (ст. 128 ЦПК Укр)

 

  1. Чи зобов’язані учасники справи повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи?

Так, зобов’язані.

Учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. (ст. 131 ЦПК)

 

  1. Чи може суд зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією…

Так, може.

  1. Суд може зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат). (ст. 135 ЦПК)

 

  1. Що враховує суд при вирішенні питання про відстрочку або розстрочку сплати судового збору…

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

У разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову. (ст. 136 ЦПК)

 

  1. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду, встановлюється…

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов’язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. (ст. 138 ЦПК)

 

  1. Чи враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись…

Так, враховує.

  1. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. (ст. 141 ЦПК).

 

  1. Чи може суд застосувати кілька видів забезпечення позову?

Так,  може.

Стаття 150. Види забезпечення позову

  1. Позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини

 

  1. За одночасного існування яких умов суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів?

Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

  1. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
  2. У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача. (ст. 280 ЦПК Укр.).
  3. Постановивши ухвалу про заочний розгляд справи, суд розглядає справу і ухвалює рішення за правилами…

Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою. (ст. 281 ЦПК Укр.)

 

  1. Чи може бути видано судовий наказ,якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку…

Так, може.

  1. Судовий наказ може бути видано, якщо:

5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

(ст. 161 ЦПК Укр)

 

  1. Чи може бути видано судовий наказ, якщо заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості?

Судовий наказ може бути видано, якщо:

6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів; (ст. 161 ЦПК Укр.).

 

  1. Особа має право звернутися до суду з вимогами до юридичної особи або фізичної особи – підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб…

В порядку наказного або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір (п.7 ч.1, ч. 2 ст.161 ЦПК Укр.)

 

  1. До якого суду першої інстанції подається заява про видачу судового наказу?

Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. (ст. 162 ЦПК).

 

  1. Яке судове рішення ухвалює суд, якщо подано заяву про видачу судового наказу, але з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред’явлення позову в суд за такою вимогою?

Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:

5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред’явлення позову в суд за такою вимогою; (ст. 165. ЦПК)

 

  1. Якщо заяву про видачу судового наказу подано з порушенням правил підсудності, суддя постановляє ухвалу якою…

Відмовляє у видачі судового наказу (п.9 ч. 1 ст. 165 ЦПК).

 

  1. Яке процесуальне рішення приймає суд, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких НЕ підлягає розгляду в порядку наказного провадження та всі заявлені вимоги між собою взаємопов’язані і окремий їх розгляд неможливий?

у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов’язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.( ч. 3 ст. 165 ЦПК)

 

  1. Коли судовий наказ набирає законної сили?

У разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п’яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили. (ст. 172 ЦПК Укр.)

Боржник має право протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. (ст. 170 ЦПК)

 

  1. Заходами процесуального примусу, що вчиняються судом, НЕ є…

Те, що НЕ НАЛЕЖИТЬ до переліку:

1) попередження;

2) видалення із залу судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4) привід;

5) штраф. (ст. 144 ЦПК України)

 

  1. Чи можуть бути піддані приводу в суд в якості свідка інваліди першої і другої груп…

Ні, не можуть.

не підлягають приводу в суд особи, які не можуть бути допитані відповідно до статті 70 цього Кодексу, а також малолітні та неповнолітні особи, вагітні жінки, інваліди I і II груп, особи, які доглядають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів (ч. 4 ст. 147 ЦПК).

 

  1. Чи можуть бути передані на розгляд третейського суду справи окремого провадження, та чи можуть бути такі справи закриті у зв’язку з укладенням мирової угоди?

Ні, не можуть.

Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв’язку з укладенням мирової угоди (ч. 5 ст. 294 ЦПК)

 

  1. Які дії вчиняє суд, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження…

Суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 294 ЦПК)

 

  1. Ким може бути подано заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи?

Заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім’ї, органом опіки та піклування, наркологічним або психіатричним закладом (ч. 1 ст. 296 ЦПК)

 

  1. На підставі яких документів суд скасовує раніше ухвалене рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлює її цивільну дієздатність у разі її видуження або значного поліпшення її психічного стану?

На підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною (ч. 4 ст. 300 ЦПК)

 

  1. Які процесуальні дії вчиняє суд у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було оголошено померлою?

Суд, який ухвалив рішення, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про оголошення особи померлою.

Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою (ч. 1 ст. 309 ЦПК).

 

  1. Яке рішення приймає суд у разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили?

Постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду (ч. 6 ст. ст. 314 ЦПК)

 

  1. Чи підлягають судовому розгляду в окремому провадженні справи про встановлення факту належності особі паспорта та свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану?

Ні, не підлягають.

справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об’єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають. (ч. 3 ст. 315 ЦПК)

 

  1. Яке рішення приймає суд на стадії відкриття провадження, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право?

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право (ч. 4 ст. 315 ЦПК).

 

  1. Яке рішення приймає суд, якщо заява про визнання спадщини відумерлою подана до закінчення одного року з часу відкриття спадщини?

Якщо заява подана до закінчення одного року з часу відкриття спадщини, суд відмовляє в прийнятті заяви про визнання спадщини відумерлою (ст. 336 ЦПК).

 

  1. Чи є обов’язковою при розгляді справи про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку участь прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву про надання особі психіатричної допомоги, та законного представника особи, стосовно якої розглядається питання про надання особі психіатричної допомоги?

Так.

справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається за присутності особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов’язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, стосовно якої розглядаються питання, пов’язані з наданням психіатричної допомоги. (ч. 2 ст. 341 ЦПК)

з урахуванням стану здоров’я особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. (3. ст. 341 ЦПК).

 

  1. До якого суду подається заява про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу?

заява про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації хворого на заразну форму туберкульозу подається до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого. (ч. 1 ст. 343 ЦПК).

 

  1. Чи є обов’язковою участь у розгляді справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі, представника особи, стосовно якої вирішується питання про примусову госпіталізацію?

участь у розгляді справи представника протитуберкульозного закладу, за заявою якого відкрито провадження у справі, представника особи, стосовно якої вирішується питання про примусову госпіталізацію або про продовження строку примусової госпіталізації, є обов’язковою. (ч. 2 ст. 345 ЦПК)

 

  1. Ухвали, постановлені судом, НЕ виходячи до нарадчої кімнати…

зазначаються у протоколі судового засідання. (ч. 2 ст. 248 ЦПК)

 

  1. Чи може суд постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором?

Так, може.

суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. (ч. 2 ст. 262 ЦПК)

 

  1. Законним є рішення у цивільній справі…

ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2 ст. 263 ЦПК).

 

  1. Чи може суд при ухваленні рішення виходити за межі позовних вимог?

при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. (ч. 2 ст. 264 ЦПК)

 

  1. В якій частині рішення суд зазначає фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин?

у мотивувальній частині рішення. (У мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, (п. 1 ч. 4  ст. 268 ЦПК України).

 

  1. Чи може при проголошенні рішення суд оголосити такі відомості щодо учасників справи, як реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, адреси електронної пошти?

Не може.

При проголошенні рішення суду суддя не оголошує такі відомості щодо учасників справи:1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв’язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі  (п. 1 ч. 268 ЦПК України)

 

  1. Подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається…

якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання. (ч. 2 ст 271 ЦПК України).

 

  1. Який порядок оголошення рішення, якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засіданні?

Якщо судовий розгляд проводився в закритому судовому засіданні, прилюдно оголошується лише вступна та резолютивна частини рішення, якщо такі частини не містять інформації, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій проводилися в закритому судовому засіданні. Якщо вступна та (або) резолютивна частини рішення містять таку інформацію, їх оголошення здійснюється в закритому судовому засіданні  (ч. 17 ст. 7 ЦПК України)

 

  1. Чи допускає суд негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати та про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника?

Так. Суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника – п 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України. ч. 2 ст. 430 ЦПК України

Суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

 

  1. Виконавчими документами, які видаються судом, є…

виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках встановлених ЦПК – ухвала суду. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом  (ч. 3 ст. 431 ЦПК України).

 

  1. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати…
  2. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (Стаття 435 ЦПК)

 

  1. Що з наведеного є неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод)?

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій – воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі – Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення”.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Практика Європейського суду щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 § 1, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Так, у справі „Трегубенко проти України” заявник скаржився, що остаточне і обов’язкове судове рішення, винесене на його користь, було скасовано в порядку нагляду, а також що судове провадження в його справі було несправедливим. Крім того, заявник скаржився, що йому було відмовлено у доступі до суду для визначення його цивільних прав.

Слід зазначити, що на час розгляду цієї справи глава 42 Цивільного процесуального кодексу України передбачала можливість перегляду остаточних і обов’язкових рішень суду в порядку нагляду.

Розглянувши обставини цієї справи, Суд зауважив, що, дозволяючи внесення протесту згідно з цим правилом, Верховний Суд України звів нанівець увесь судовий розгляд, що завершився прийняттям остаточного та обов’язкового рішення, і тому порушив принцип res judicata щодо рішення, яке, крім того, вже було частково виконано.

У своїй практиці Суд дотримується тієї думки, що це питання має розглядатися з урахуванням принципу юридичної визначеності, а не просто як втручання з боку виконавчої влади. Тому у вказаній справі Суд дійшов висновку, що, застосовувавши процедуру нагляду з метою скасування судового рішення, винесеного на користь заявника, Пленум Верховного Суду України порушив принцип юридичної визначеності та право заявника на доступ до суду, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції.

Аналогічного висновку щодо скасування остаточного судового рішення, Суд дійшов у справах „Науменко проти України”, „Полтораченко проти України” та „Тімотієвич проти України”. Суд визнав, що у згаданих справах, в яких мали місце скасування рішень, які набули статусу остаточних та мали обов’язковий характер, було порушено статтю 6 § 1 Конвенції.

Як свідчить практика звернень громадян зі скаргами до Європейського суду, поняття „справедливий суд” може тлумачитись досить неоднозначно. Як правило особи, які не досягли у судовому провадженні бажаного результату, не завжди можуть уточнити, у чому конкретно полягала неповага з боку національних судів до їх права на справедливий суд. У багатьох випадках скарга на несправедливий судовий розгляд полягає у запереченні результату судового розгляду справи та тверджень щодо помилок стосовно фактів та права.

У зв’язку з цим слід нагадати позицію Суду, який зазначив, що згідно зі ст. 19 Конвенції, його функції полягають у забезпеченні Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї. Зокрема, питання помилок щодо фактів та права, які начебто були припущені національним судом, не належить до компетенції Суду доти, доки такі помилки не порушують прав та свобод, що захищаються Конвенцією (див. Garcia Ruiz v. Spain). Більше того, тоді як ст. 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів чи способу їх оцінки. Це питання регулюється, головним чином, національними законодавством та судами. Суд нагадує, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов’язує суди аргументувати прийняті ними рішення, це не можна розуміти як вимогу надавати вичерпну відповідь на кожне питання, підняте стороною під час судового розгляду справи.

Так, у справі „Мельничук проти України” заявник скаржився на несправедливе рішення національних судів у його справі, посилаючись на національне законодавство. Суд, розглянувши матеріали, надані заявником, вирішив, що заявник не надав доказів щодо скарги про порушення у цій справі процесуальних гарантій, передбачених ст. 6 Конвенції і вирішив, що заява є очевидно необґрунтованою і має бути відхилена відповідно до пп. 3 та 4 ст. 35 Конвенції (див. ухвалу щодо прийнятності у справі „Мельничук проти України”).

Наступною гарантією, що закріплена п. 1 статті 6 Конвенції є незалежність та безсторонність судової влади. Слід зазначити, що Європейським судом у багатьох справах було визначено принципи, за якими суд можна визначити як безсторонній.

Зокрема, у справі „Pullar v. United Kingdom” Суд вказав, що судова практика передбачає два критерії для встановлення безсторонності суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції. По-перше, потрібно встановити, що суд був суб`єктивно безсторонній, тобто жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість. Особиста безсторонність презюмується доти, доки не буде доведено інше. По-друге, суд повинен бути об`єктивно безсторонній, тобто передбачається існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього”.

Що стосується практики Суду у питаннях незалежності судової влади України, то вони були розглянуті Судом у справі”Совтрансавто-Холдинг проти України”. Рішення у цій справі створило прецедент, який має значний вплив на подальшу практику як українського судочинства, так і самого Європейського суду.

У цій справі заявник наполягав на тому, що незаконне збільшення частки капіталу в акціонерному товаристві мало наслідком втрату заявником контролю за діяльністю підприємства та його майном.

Заявник наголошував на тому, що його справа не була розглянута справедливо та протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом. Він також скаржився на відсутність відкритого слухання при розгляді його справи.

У своєму рішенні Європейський суд проаналізував діяльність господарських судів України, у тому числі і Вищого господарського суду України, під час розгляду справи, у якій стороною виступало російське підприємство “Совтрансавто – Холдінг”, і констатував, що суди допустили порушення права юридичної особи на справедливий судовий розгляд справи, який мав також вплив на право власності заявника.

Так, Суд вкотре звернув увагу на процедуру внесення протесту як на таку, що не відповідає принципу юридичної визначеності. Також Суд висловив свою стурбованість щодо різних та часто суперечливих підходів до застосування та тлумачення внутрішнього законодавства українськими судовими органами. Врешті-решт, Суд звернув увагу на численні випадки втручання українських органів державної влади найвищого рівня в судове провадження в цій справі.

Суд дійшов висновку, що втручання, з огляду на його зміст та спосіб здійснення, було таким, що суперечило поняттю “безсторонній і незалежний суд” в сенсі статті 6 § 1 Конвенції.

Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у “розумні строки”. Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі “Странніков проти України”, де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі „розумності строку”.

У вказаній справі заявник звернувся до суду з позовом про визнання його засновником підприємства-відповідача та відшкодування моральної шкоди. Судовий процес у справі було розпочато у травні 1995 року. Після розгляду усіх документів, які були йому надані, Суд дійшов висновку, що у справі загальна тривалість оскаржуваного процесу є надмірною та не відповідає вимозі „розумності строку”. Суд наголосив, що оскаржуваний процес закінчився 26 січня 2004 року, коли заявнику була виплачена заборгованість. Таким чином, провадження тривало близько 8 років та 8 місяців для 4 інстанцій (включаючи інстанції виконання), тобто близько 6 років та 4 місяців після визнання Україною права особи на подання індивідуальної заяви до Суду.

Справа „Науменко проти України” також розглядалась Судом на предмет „розумності строку” судового розгляду скарг заявниці, що стосувались отримання нею соціальних пільг та пенсії як ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС.

Суд, оцінюючи тривалість провадження у справі заявниці в світлі встановлених своєю практикою критеріїв, дійшов висновку, що поведінка заявниці протягом розгляду справи була належною. Також Суд зазначив, що провадження щодо отримання компенсації було наслідком зменшення розміру пенсії заявниці та позбавлення її пільг, наданих їй як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В світлі цих обставин та враховуючи складне фінансове становище заявниці та стан її здоров`я, розгляд справи мав для неї безсумнівно важливе значення. Суд наголосив на тому, що для заявниці було життєвою необхідністю вимагати скорішого вирішення її скарг.

Враховуючи тривалість провадження після 11 вересня 1997 року (5 років, 8 місяців і 1 день), Суд дійшов висновку, що при вирішенні справи заявниці мала місце необґрунтована затримка і у цій справі мало місце порушення статті 6 § 1 Конвенції у тому сенсі, що “цивільні права” заявниці були визначені з порушенням “розумного строку”.

Іншого висновку щодо тривалості провадження Суд дійшов у справі „Полтораченко проти України”, де заявник скаржився на невиправдано довгу тривалість провадження та несправедливість цього провадження через скасування за протестом голови Верховного суду АРК в порядку нагляду остаточного та обов’язкового рішення, винесеного на його користь.

Оцінюючи тривалість провадження у справі заявника в світлі встановлених своєю практикою критеріїв, Суд зазначив, що предмет судового розгляду не був особливо складним, але передбачав деякі складнощі щодо встановлення суми компенсації, яка підлягала виплаті заявнику. Проте Суд зазначив, що не дивлячись на відкладення справи та скасування в кінцевому порядку остаточного рішення, винесеного на користь заявника, провадження у цілому з безперервним судовим розглядом не перевищило три роки та два місяці. Тому Суд дійшов висновку, що тривалість сама собою не перевищувала таку, яка може вважатися “розумною”.

 

  1. Виходячи зі ст.6 ” Право на справедливий суд” Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка з наведених умов може бути підставою для вступу прокурора у цивільний процес на стороні одного із учасників (фізичної особи)?

у справі «Менчинська проти Росії» (№42454/02, 15.01.2009) Євросуд відзначив, що сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач, яким надаються рівні права, зокрема право на юридичну допомогу. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави

Європейський суд з прав людини в низці справ роз’яснював, що одна лише участь (“активна” чи “пасивна”) прокурора або іншої співмірної посадової особи може розглядатися як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (див. Постанову Великої палати у справі “Мартіні проти Франції”. Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (справа “Кресс проти Франції» від 31 березня 2005 р. у справі “F. W. проти Франції”). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад для захисту прав вразливих груп – дітей, інвалідів тощо, які вважаються нездатними захищати свої інтереси самостійно, або коли захисту потребують державні інтереси.

Крім того, Висновок Європейської комісії за демократію через право на 63-й пленарній сесії (10 – 11 червня 2005 р.) щодо Закону РФ про прокуратуру, положення якого, безумовно, актуальні й для українських реалій. Так, у Висновку зазначено, що роль прокурора в цивільних та адміністративних процедурах не повинна бути домінуючою; втручання прокурора повинно бути допустимим тільки у випадку, коли мета процедури не може бути досягнута в інший спосіб (принцип субсидіарності). Участь прокурора в цивільних та кримінальних секторах у всіх випадках повинна мати обґрунтовану та прийнятну мету (принцип спеціального призначення). Держави уповноважені наділяти прокурорів правом захисту державного інтересу (принцип захисту державного інтересу). Прокурори можуть бути наділені правом порушення процедур або вступу в існуючі процедури або застосування різних засобів правового захисту для забезпечення законності (принцип законності). Якщо цього потребують причини публічного інтересу та/або законність рішень (наприклад, у справах про захист навколишнього середовища, про неспроможність та ін.), участь прокурора може бути виправданою (принцип публічного інтересу). Захист прав та інтересів вразливих соціальних груп, нездатних захистити свої права, може бути виключною причиною втручання прокурора (принцип захисту прав людини). Прокурори не повинні мати повноважень щодо прийняття рішень поза сферою кримінальної юстиції та не повинні мати більше прав, ніж інші сторони, у суді (принцип рівності сторін). Прокурори не повинні допускати дискримінації осіб при захисті їхніх прав та можуть втручатися тільки за наявності обґрунтованих причин (принцип недискримінації).

 

  1. Яка з наведених цілей НЕ може бути легітимною метою обмеження права на свободу думки, совісті та релігії згідно зі статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод?

Стаття 9 Свобода думки, совісті і релігії

  1. Кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.
  2. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

 

Наприклад:

1) інтереси громадської безпеки;

2) охорона публічного порядку;

3) підтримання економічного добробуту країни;

4) захист прав та свобод інших людей.

Правильна відповідь – 3.

 

  1. Які цілі обмеження права на свободу вираження поглядів НЕ можуть бути підставою для визнання такого обмеження правомірним відповідно до ст. 10 “Право на свободу вираження поглядів” Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод?

Стаття 10 Свобода вираження поглядів

  1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
  2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

 Варіанти відповідей:

1) інтереси національної безпеки;

2) захист репутації інших людей;

3) захист прав інших людей;

4) запобігання публічної критики органів державної влади

Правильна відповідь – 4.

 

  1. Хто відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має право мирно володіти своїм майном?

Стаття 1 Захист власності

Кожна фізична  або  юридична  особа  має право мирно володіти
своїм майном.  Ніхто не  може  бути  позбавлений  своєї  власності
інакше  як  в  інтересах  суспільства  і  на умовах,  передбачених
законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним  чином  не  обмежують  право
держави  вводити в дію такі закони,  які вона вважає за необхідне,
щоб здійснювати контроль за  користуванням  майном  відповідно  до
загальних  інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших
зборів або штрафів.

 

  1. Вимога законності, яка випливає з Конвенції означає…

Вимога законності означає вимогу щодо дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.

У      законності      сконцентровано      виражена      властивість      права      щодо    протистояння  сваволі  в  процесі  впорядкування  суспільних  відносин. У правовій  державі  законність  (правозаконність)  є  гарантією  правомірності застосованого  примусу;  це  явище  у  повному  обсязі  може  існувати  тільки  за   демократичних   правових   режимів,   які   здатні   забезпечити   прийняті закони, адекватні сутності права Під  терміном  «закон»  слід  розуміти  як  норми,  встановлені  писаним  правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має  відповідати    якісним    вимогам,    насамперед,    вимогам    «доступності»    та «передбачуваності» («Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» від 23 червня 1995 р.

 

  1. Які рішення Європейського Суду з прав людини є обов’язковими для виконання Україною?

ч. 1 ст. 2, ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Рішення  є  обов’язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Рішення –  а)  остаточне  рішення  Європейського  суду з прав людини у справі проти України,  яким визнано  порушення  Конвенції про захист  прав  людини  і  основоположних  свобод ;

б) остаточне  рішення  Європейського  суду  з  прав  людини   щодо справедливої  сатисфакції  у  справі  проти  України;

в)  рішення Європейського суду з прав людини  щодо  дружнього  врегулювання  у  справі  проти України;

г) рішення Європейського суду з прав людини  про  схвалення  умов  односторонньої  декларації  у  справі  проти України

 

Стаття 46 Обов’язкова сила рішень та їх виконання

  1. Високі Договірні Сторони зобов’язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
  2. Остаточне рішення Суду передається Комітетові Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.
  3. Якщо Комітет Міністрів вважає, що нагляд за виконанням остаточного рішення ускладнений проблемою тлумачення рішення, він може звернутися до Суду з метою надання відповідного роз’яснення. Рішення про звернення ухвалюється більшістю у дві третини голосів представників, які мають право засідати в Комітеті.
  4. Якщо Комітет Міністрів вважає, що Висока Договірна Сторона відмовляється виконувати остаточне рішення у справі, в якій вона є стороною, він може, після формального повідомлення цієї Сторони і шляхом ухвалення рішення більшістю у дві третини голосів представників, які мають право засідати в Комітеті, звернутися до Суду з питанням про додержання цією Стороною свого зобов’язання згідно з пунктом 1.
  5. Якщо Суд встановлює порушення пункту 1, він передає справу Комітетові Міністрів з метою визначення заходів, яких необхідно вжити. Якщо Суд не встановлює порушення пункту 1, він передає справу Комітетові Міністрів, який приймає рішення про закриття розгляду справи.

 

  1. З яких джерел фінансується виконання рішення Європейського Суду з прав людини, яким визнано порушення Україною прав людини?

Виконання   Рішення  здійснюється  за  рахунок  Державного бюджету України. (ст. 3 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»-)

Ч. 4. Ст.8 цього ж закону –  Центральний  орган виконавчої влади, що реалізує державну політику  у  сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом  10  днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї  статті  документів  здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський  рахунок,  а  в  разі його відсутності – на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми  Державного бюджету України.

 

  1. Якою мовою, відповідно до українського законодавства, повинен бути текст Конвенції про захист прав людини і основоположні свободи для цілей посилання на нього в судах України?

Для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний    переклад Конвенції  українською мовою (далі – переклад).

Стаття 18 «Порядок посилання на Конвенцію та практику Суду» ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

 

  1. Чи є заборона листування ув’язнених в місцях позбавлення волі з членами їх сім’ї на підставі не оприлюдненої відомчої інструкції порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод?

Так. Порушення ст. 8 Конвенції

Стаття 8 Право на повагу до приватного і сімейного життя

  1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
  2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

(дивись Рішення ЄСПЛ «Полторацький проти України» абз 150-161).

 

  1. Яка юридична особа НЕ може бути суб’єктом звернення щодо порушень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод?

За змістом  ст.ст. 33, 34 Конвенції, практики ЄСПЛ  та ст. 81 ЦК  не може бути суб’єктом звернення юридична особа публічного права,  яка  бере  участь  у  здійсненні   владних повноважень  чи  виконує  публічну  функцію  під контролем Уряду.

(Див. п. 26, 27 Р І Ш Е Н Н Я ЄСПЛ Справа “Україна-Тюмень” проти України” (Заява N 22603/02) 22 листопада 2007 року, ОСТАТОЧНЕ 22/02/2008
26. Суд  нагадує,  що  юридична  особа,  “яка   вважає   себе потерпілою  від порушення однією з Високих Договірних Сторін прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї” може  звертатися  до Суду,  якщо  така  юридична  особа  є  “неурядовою організацією” в розумінні  статті  34  Конвенції  (  995_004  ).  Термін  “урядова організація”, на відміну від “неурядової організації”, поширюється на  юридичних  осіб,  які  беруть  участь  у  здійсненні   владних повноважень  чи  виконують  публічну  функцію  під контролем Уряду (див.  рішення у справі “Радіо Франс та інші проти Франції” (Radio France and Others v.  France), N 53984/00, ECHR 2003-X). Вирішуючи питання,  чи  належить  певна   юридична   особа   до   однієї   з вищезазначених  категорій,  Суд  має  взяти  до уваги її юридичний статус,  характер  її  діяльності,   контекст   здійснення   такої діяльності та ступінь незалежності особи від публічної влади.

 

  1. Що НЕ є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод?

Не підпадає під захист ст. 1 Першого протоколу:

Право на будь-яке соціальне благо (Аунола проти Фінляндії),

Право набувати у власність  (Маркс проти Бельгії 1979),

Незаконне заволодіння та користування власністю (S. проти Сполученого королівства 1986),

Майновий інтерес, якщо він не обґрунтований національним законом чи практикою (Ухвала про прийнятність у справі Петльований проти України).

право на індексування заощаджень громадян (Рудзинська проти Польщі», «Трайковський проти колишньої Югославської Республіки Македонії», «Гайдук та інші проти України»)

Сподівання, бажання набути майно або повернути давно втрачене майно

Право на соціальні виплати, якщо попередньо не було сплачено обов’язкові внески в спеціальні  фонди

Право у майбутньому отримати спадок (э сумніви).

 

Підпадає під захист ст. 1 Першого протоколу:

  • усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27 квітня 1979 р., п. 64), тобто наявне майно (“existing possessions”);
  • нерухомість, зокрема, маєтки («Колишній Король Греції та інші проти Греції» (The Former King Of Greece and Others v. Greece), заява № 25701/94, рішення від 23 листопада 2000 р.), земельна ділянка та будинок, будинки («Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lönnroth v. Sweden), рішення від 23 вересня 1982 р., заяви №№ 7151/75; 7152/75, серія А, № 52) та інша нерухомість;
  • прибутки, що випливають з власності, зокрема, орендна плата (рента), передбачена договором, добровільно укладеним відповідно до законодавства («Мелахер та інші проти Австрії» (Mellacher and Others v. Austria), заяви №№ 10522/83; 11011/84; 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 р.);
  • рухоме майно, наприклад, картина (зокрема, «Портрет молодого селянина» Ван Гога був предметом розгляду у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC] від 5 січня 2000 р., заява № 33202/96), або речі особи, що знаходяться в її помешканні («Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine), заява № 47148/99, рішення від 22 лютого 2005 р.);
  • банківські внески («Гайдук та інші проти України» (Остаточна ухвала щодо прийнятності заяв № 45526/99 […], поданих Іваном Юрійовичем Гайдуком та іншими проти України від 2 липня 2002 р.);
  • частка у пенсійному фонді («Мюллер проти Австрії», ухвала щодо прийнятності заяви № 6849/72, поданої Christian Muller v. Austria від 16 грудня 1974 р.;
  • кошти/присуджені суми, належні до виплати заявникам на підставі остаточного і обов’язкового до виконання арбітражного рішення («Грецькі нафтопереробні заводи «Стран» та Стратіс Андреадіс проти Греції» (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v.Greece), заява № 13427/87, рішення від 21 листопада 1994 р.);
  • кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, які є остаточними та підлягають виконанню («Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, рішення від 7 травня 2002 р., п.40);

У Рішеннях по справах «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia) від 7 травня 2002 р., заява № 59498/00, п.40; «Ясіуньєне проти Литви» (Jasiūnienė v. Lithuania) від 6 березня 2003 р., заява № 41510/98, п. 45. Суд звертає увагу на свою практику, де неможливість для заявника домогтися виконання рішення на його чи її користь становить втручання у право на мирне володінням майном, як вказано у першому реченні пункту першого статті 1 Першого протоколу.

  • «активи», які можуть виникнути, зокрема, на підставі позову про відшкодування шкоди, який виникає з її заподіянням («Прессос Компанія Нав’єра С.А. та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium) (1), заява № 17849/91, рішення від 28 жовтня 1995 р.;
  • «правомірні очікування» / «законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу (наприклад, правомірні сподівання бути здатним здійснювати запланований розвиток території, з огляду на чинний на той час дозвіл на промислове освоєння землі (Справа «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87, рішення від 23 жовтня 1991 р.);
  • майнові права, наприклад, набуте на підставі заповіту право на одержання орендної плати (ренти) за користування земельною ділянкою (ухвала щодо прийнятності заяви № 10741/84 S. v. the United Kingdom від 13 грудня 1984 р.);
  • приватні власні інтереси, визнані відповідно до національного права (справа «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), рішення [GC] від 5 січня 2000 р., заява № 33202/96);
  • акції компанії (ухвала щодо прийнятності заяв №№ 8588/79 та 8589/79 Lars Bramelid and Anne-Marie Malmström v. Sweden від 12 жовтня 1982 р.; «”Совтрансавто-Холдинґ” проти України» (Sovtransavto Holding v. Ukraine), заява №48553/99,рішення від 25 липня 2002 р.;
  • патенти;
  • «гудвіл» (goodwill) – накопичені нематеріальні активи підприємства, що включають її найменування, репутацію, ділові зв’язки (в тому числі клієнтуру), товарні знаки та ін.; власність «фірми» (Ван Марле та інші проти Нідерландів» (Van Marle and Others), заяви № 8543/79, 8674/79, 8675/79 та 8685/79, рішення від 3 червня 1986 р.;
  • інше «майно», що «становить економічну цінність», зокрема, необхідні для здійснення підприємницької діяльності дозволи чи ліцензії (cправа «Тре Тракторер Актіболаґ» проти Швеції» (Tre Traktörer Aktiebolag v. Sweden), рішення від 7 липня 1989 року, серія A, № 159)».

 

  1. Що з наведеного входить до обсягу цивільної дієздатності малолітньої особи?

До обсягу цивільної дієздатності малолітньої особи (до 14 років)  входить право :

самостійно вчиняти дрібні побутові правочини;

здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.  (ст. 31 ЦК Укр)

 

  1. Коли один з подружжя має право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя?

Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. (ст. 67 ЦПК Укр)

499.  При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати…

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. (ст. 149 КЗпП)

 

  1. До якого суду подається заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України?

Заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. (ст. 334  ЦПК України).

[згорнути]








___________

Не пропустіть актуальні публікації підготовчих матеріалів та онлайн тестів нашого сайту!!!