Припинення зобов’язання виконанням. Припинення зобов’язання неможливістю його виконання

Відповідно до ст. 599 ЦК зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виконання зобов’язання вважається«ідеальною»підставою його припинення. В цілому виконання зобов’язання є його кіцевою метою. 

Виконання зобов’язання – це вчинення боржником або іншою особою, якщо це допускається характером зобов’язання, саме тих дій, які він повинен виконати відповідно до договору чи закону, тобто передати річ, виконати роботу, надати послуги, відшкодувати шкоду тощо.

Боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматись від них, а кредитор повинен прийняти виконане. Вчинення боржником дій, прийнятих кредитором, і буде виконання зобов’язання.

Зобов’язання вважається виконаним належним чином, якщо дотримані всі вимоги, що висуваються щодо об’єкта, предмета, місця, часу і способу виконання зобов’язання. Якщо при виконанні зобов’язання порушується одна із наведених вище вимог, воно вважається виконаним неналежним чином і кредитор має право відмовитись від прийняття виконаного.

Відповідно до ст. 607 ЦК зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Ця обставина може стати підставою припинення зобов’язання, якщо її настання зумовлене обставинами, за які боржник не відповідає і які виключають відповідальність боржника.

Неможливість виконання може бути зумовлена такими чинниками:

а) фактична неможливість виконання;

б) юридична неможливість виконання.

Під юридичною неможливістю розуміють неможливість виконати зобов’язання, оскільки існують перешкоди законного характеру (предмет зобов’язання вилучено з обігу, прийняття певного нормативного акта робить неможливим виконання зобов’язання повністю чи частково). Фактична ж неможливість пов’язана насамперед із обставинами, які мають характер непереборної сили.

Якщо ж неможливість виконання спричинена винними діями боржника, тобто обставинами, за які він відповідає, то, за загальним правилом, зобов’язання не припиняється, а боржник відповідає за неналежне виконання зобов’язання і не звільняється від обов’язку виконання зобов’язання в натурі. Обов’язок доводити неможливість виконання покладається на боржника