Гарантії та порядок реалізації окремих особистих свобод: право на свободу думки й слова, право на доступ до публічної інформації, захист персональних даних, свобода совісті, свобода пересування

Безпека громадянина в суспільстві та державі забезпечує механізм захисту всієї системи соціальних прав і свобод людини і громадянина: особистої (цивільної), політичної, економічної, культурної. Захист законних прав і свобод людини є однією з головних функцій держави.

Право на свободу слова й думки є одним із найважливіших невідчужуваних прав людини. Держава, ступінь розвитку та застосування цього права визначають ступінь відкритості, гуманізації та демократичності суспільства, можливостей громадянського суспільства.

Право доступу до публічної інформації. Відповідно до статті 10 Закону України про доступ до публічної інформації, кожна людина має право:

– знання під час збору інформації, але перед її використанням, яка інформація про неї та з якою метою збирається, як, ким і з якою метою вона використовується, передається чи поширюється, за винятком випадків, коли цього вимагає закон;

– доступ до інформації про них, яка збирається та зберігається;

– запити на виправлення недостовірної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, їх збирання, використання чи зберігання здійснюються з порушенням закону;

– ознайомлення з рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;

– компенсація у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, встановлених законодавством.

Захист персональних даних. В Україні захист персональних даних обмежується створенням обробки персональних даних, що включає: створення внутрішньої документації на персональні дані, створення організаційної системи захисту персональних даних, здійснення заходів технічного захисту, основна функція цих етапів визначається спеціальними регулюючими органами.

Для повного усвідомлення свободи совісті як права людини на самовизначення стосовно релігії необхідна високо збалансована правова політика, заснована на наступності та здійсненні українських правових традицій у ставленні держави та суспільства до віри, релігії та духовності. , які складають основу українського національного менталітету, а з іншого боку – опис сучасної реальності, пов’язаної з радикальними змінами, що відбуваються в суспільстві та державі в контексті глобалізації.

Право на свободу пересування – це основна свобода будь-якого демократичного суспільства. У ст. 33 Конституції України визначено, що кожному, хто легально перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, крім законних обмежень.