Конституційні обмеження у реалізації конституційних прав та свобод людини в Україні

Законодавство України закріплює на конституційному рівні сукупність прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, реалізація яких забезпечує функціонування держави з демократичних, соціальних та правових причин. Хоча конституційні права і свободи мають найвищу юридичну силу, більшість з них не є абсолютними, оскільки їх здійснення може бути обмежене законом. Таке обмеження допускається з метою охорони здоров’я та моралі населення, національної безпеки, територіальної цілісності держави, прав та свобод громадян, а також охорони громадського порядку, запобігання злочинам, з’ясування істини під час кримінальних розслідувань, якщо іншими способами отримати інформацію неможливо, попередження розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя.

Метою обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина з цих причин є встановлення відповідного балансу між інтересами людей, суспільства та держави. На практиці, однак, не рідкість законодавці та правоохоронні органи занадто широко тлумачать допустимі обмеження цих прав і свобод, зокрема в інтересах національної безпеки, внаслідок чого їх сутність спотворюється або виключається. Крім того, громадяни часто перебільшують сферу своїх конституційних прав і свобод та межі їх здійснення, ставлять свої інтереси вище національних, а тому вважають незаконним накладати на них будь-які обмеження, в тому числі в інтересах національної безпеки.