Особливості юридичного захисту прав внутрішньо переміщених осіб

Наразі в Україні склалася складна політична ситуація. Анексія Криму, окупація територій Луганської та Донецької областей погано відобразилися на житті мирного місцевого населення. Велика кількість людей була вимушена покинути місця постійного проживання і виїхати або за кордон, або в інші міста України. Особам, які вимушено покидають постійне місце проживання і оселяються в іншому місці країни, офіційно надається статус внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

З моменту анексії Криму, а також окупації Луганської та Донецької областей в Україні нараховується близько 1,5 млн. ВПО (за даними Уряду України). Таким особам необхідна постійна допомога, так як вони залишилися без роботи, без житла і засобів проживання. Держава надає найрізноманітнішу допомогу ВПО : від надання ковдр і вугілля взимку до забезпечення місцем проживання. Але, незважаючи на те, що держава надає постійну допомогу ВПО, такі особи стикаються з численними проблемами у питанні отримання соціальних виплат, пенсій і т.п. Тому, у керівництва держави з’явилася необхідність законодавчо врегулювати це питання і створити механізми для реалізації внутрішньо переміщеними особами своїх прав і свобод.

З цією метою було прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Цей документ офіційно узаконив статус ВПО. Стаття 1 цього Закону дає визначення ВПО: «Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру».  В законі приділяється увага реалізації всіх законних прав і свобод громадянина, які прописані в Конституції. Цим законом було створено Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, ведення якої регламентується особливим порядком, який визначає Кабінет Міністрів України. В таких базах наявна інформація про ВПО, його колишнє та теперішнє місце проживання, склад сім’ї, місце роботи і т.п.

Але навіть такий підхід до врегулювання питання з ВПО не дає змогу повністю забезпечити права і свободи ВПО. В державі складна ситуація із грошовими засобами, а також із житловим фондом, щоб розмістити і наділити засобами проживання таку велику кількість людей. На щастя, цю ситуацію дещо покращує фінансування міжнародних організацій, таких як ООН. Без їх допомоги, вирішити питання з таким класом осіб було б складніше.