Поняття порушення зобов’язання

Поняття “порушення зобов’язання” закріплене у ст. 610 ЦК, відповідно до якого порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Іншими словами порушення зобов’язання – це відсутність належного виконання зобов’язання.

При цьому невиконанням зобов’язання вважається невчинення боржником жодної дії, що передбачені змістом зобов’язання, спрямованої на виконання такого зобов’язання, а неналежним виконанням зобов’язання є часткове невиконання будь-якого з обов’язків за зобов’язанням або виконання не відповідає якійсь з умов зобов’язання. 

Прикладом невиконання зобов’язання може бути відсутність доставки товару покупцю, який здійснип передоплату товару. Неналежним виконанням може бути поставка певної продукції, яка не відповідає стандартам якості, які передбачені у договорі поставки.

Варто зазначити, що такий поділ порушення зобов’язання є умовним, оскільки іноди їх досить складно розмежувати. В літературі наводиться такий приклад, якщо за договором перевезення вантажу перевізник не видає вантаж на вимогу одержувача протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки (ч. 2 ст. 919 ЦК), то прострочення виконання (неналежне виконання) трансформується у невиконання договору.

Вважається, що порушення зобов’язання є негативним фактором в існуванні зобов’язальння. Порушення зобов’язання є протилежністю його належного виконання, оскільки характеризує аномальну, нетипову поведінку учасника цивільних відносин й означає такий стан правовідношення, коли одна, а іноді обидві його сторони не дотримуються приписів досягнутої домовленості або законодавчо встановлених правил.

2.5/5 - (2 votes)