Конституційний статус Автономної Республіки Крим у складі України як унітарної держави. Загальна характеристика Конституції Автономної Республіки Крим

Україна є унітарною державою, в межах якої існує автономія – Автономна Республіка Крим. Вона є невід’ємною частиною України, питання, що віднесені до її відання, здійснюються в межах повноважень, які закріплені у Конституції України. В статтях 134-139 (які виділені в окремому розділі Конституції), визначені повноваження, які належать до відання цієї автономії. Найважливішими з них є питання щодо призначення депутатських виборів, які ввійдуть до складу ВР АРК, організація та проведення місцевих референдумів, також, розробка бюджету та виконання, інші питання, які необхідно вирішувати безпосередньо на території Автономної Республіки Крим.

Територіальна автономія надається АРК виключно Конституцією України, як Основним Законом держави та законів України.

Щодо того, що ж таке територіальна автономія.

Територіальна автономія є формою саме децентралізації в єдиній унітарній державі окремої територіальної одиниці, якою є АРК. Це пов’язано, в першу чергу, з її географічними та етнічними особливостями, а також, історичними, економічними та іншими. Отже, Автономна республіка Крим є територіальною автономією у складі України, а також, й автономною адміністративно-територіальною одиницею.

Автономна Республіка Крим має власну Конституцію, відповідно до Конституції України та Закону України від 10 лютого 1998 року «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим». Конституцію АР Крим було прийнято Верховною Радою АРК 21 жовтня 1998 року, а 23 грудня 1998 року її затвердила Верховна Рада України не менш як половиною від свого конституційного складу. Отже, можна сказати, що Конституція Автономної Республіки Крим є нормативно-правовим актом, який у порівнянні з Конституцією та законами України, детальніше, але в їх межах, закріплює специфіку конституційно-правового статусу автономного утворення у складі України та суттєво відрізняється від Конституції України за юридичною силою, предметом правового регулювання, територією дії, порядком прийняття.