Поняття й сутність народовладдя. Пряма (безпосередня) та представницька демократія

Демократія (тобто народовладдя) пройшла досить тривалий шлях розвитку. Від стародавніх демократій (Афіни, Рим до I ст. до нашої ери) через аристократичні республіки Середньовіччя до так званої електоральної демократії XVIII-XIX ст., коли участь народу у владі обмежувалася лише виборами і рідше – плебісцитами. Далі, до соціальної демократії, коли після зняття багатьох цензів в процес вирішення суспільних справ стали залучатися широкі верстви населення. І до сучасного стану, званому «суспільством співучасті», коли в управлінських процесах бере участь майже все населення: на загальнонаціональному рівні – всі структури громадянського суспільства, на корпоративному рівні – члени різних колективів (політичних партій, інших громадських об’єднань).

Народовладдя – приналежність всієї влади народу і вільне здійснення народом цієї влади відповідно до його суверенної волі та інтересів. Принцип народовладдя є однією з основ конституційного ладу.

Народ здійснює свою владу безпосередньо (безпосередня демократія), а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (представницька демократія). Безпосередня (пряма) демократія – форма безпосереднього волевиявлення народу або груп населення з питань державного або місцевого значення. Представницька демократія – здійснення народом влади через виборних повноважних представників, що виражають волю народу або представників певної території.

Принцип народовладдя знайшов чітке вираження в сучасних конституціях багатьох країн світу.

В основі народовладдя лежить єдність влади народу, тому інститути (форми) прямої (безпосередньої) і представницької (опосередкованої) демократії не можуть протиставлятися. Ефективне здійснення влади народу можливо лише при поєднанні прямої і представницької демократії.