Поняття та види конституційного контролю

Дотримання та виконання положень Конституції безпосередньо залежить від конституційного контролю, одне з головних завдань якого – забезпечити відповідність нормативно-правових актів основному закону держави – забезпечити верховенство Конституції.

Конституційний контроль – діяльність відповідних державних органів щодо перевірки, встановлення, встановлення та усунення невідповідностей між нормативно-правовими актами та діяльністю органів державного управління та органів місцевого самоврядування та в деяких країнах та діяльністю громадських об’єднань, які беруть участь у здійсненні публічної влади, конституційних стандартів та запобіганні видачі неконституційних актів.

Поняття конституційного контролю пов’язане з правом наглядового органу скасувати протиконституційний акт, який можна вважати порушенням конституційної відповідальності за порушення.

Види конституційного контролю можуть бути класифіковані з різних причин.

На час здійснення конституційний перегляд може бути попереднім або наступним. У випадку попереднього контролю, акт перевіряється до набрання ним чинності (закон – до затвердження та оголошення, але лише після його прийняття парламентом). Подальший огляд в принципі поширюється на існуючі, принаймні офіційно опубліковані акти.

На місці виконання може бути внутрішній або зовнішній конституційний контроль.

 Внутрішній контроль здійснює орган, що видає акт, зовнішнім органом, таким як глава держави, якому закон, прийнятий парламентом, був підписаний або оприлюднений.