Система місцевого самоврядування в Україні. Загальна характеристика конституційного статусу органів та посадових осіб місцевого самоврядування в Україні

Вся система місцевого самоврядування, ґрунтується на ст. 5 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” , згідно з даною нормою до системи місцевого самоврядування в Україні входять: територіальна громада; сільська, селищна, міська рада; сільський, селищний, міський голова; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні і обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Розгляд елементів системи місцевого самоврядування дозволяє також відзначити те, що залишається остаточно невизначеним питання подальшого розвитку такого елемента як райони у містах. У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради можуть утворюватись районні в місті ради. Сучасна система вітчизняного місцевого самоврядування перебуває у центрі уваги багатьох дослідників, і це не випадково. У наукових колах, система місцевого самоврядування (англ.system of local self-government) – впорядкована сукупність організаційних форм, інститутів місцевої демократії, зв’язків між ними та процесів, через які здійснюються функції місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення, а також людський, правовий, матеріальний та фінансовий [потенціал], необхідний для їх реалізації”.  На наше переконання, глибокого вивчення потребують сутнісні характеристики самої природи місцевого самоврядування та її атрибутивної ознаки – фактору системності; місце і статус у контексті публічного управління в цілому. У Конституції закріпилось наступне бачення системи місцевого самоврядування в Україні: територіальна громада; сільська, селищна, міська рада; сільський, селищний, міський голова; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради; органи самоорганізації населення. Від створення засад місцевого самоврядування в Україні питання щодо системи місцевого самоврядування знаходиться в центрі уваги дослідників та практиків публічного управління. Виділення окремих елементів зазначеної системи мало свої особливості на різних етапах розвитку української державності. Так, була спроба до елементів цієї системи віднести форми безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення. Процес децентралізації влади в Україні привів до перегляду бачення зазначеного питання. В системі місцевого самоврядування з’явилося поняття «староста», нового змісту набуло поняття «територіальна громада». Отже, система місцевого самоврядування є досить розгалуженою, що визначає вимогу системності для очікуваних реформ. Ключовим інструментом для успішної трансформації вітчизняної системи місцевого самоврядування має бути науковий та інституційний супровід реформ. Широкими у цьому контексті можуть бути функції НАДУ при Президентові України. Її потенціал дасть змогу забезпечити додержання принципу системності. Адже для підвищення ефективності функціонування системи місцевого самоврядування видається необхідним забезпечення збалансованості здійснюваних функцій шляхом утворення на регіональному рівні повноцінних виконавчих органів районних і обласних рад та модернізації окремих елементів і розширення їх переліку за рахунок інституційних форм, що на практиці довели свою дієвість.