У 1990 році розпочався процес по створенню і прийняттю нової української Конституції, яка була прийнята Верховною Радою України від імені українського народу 28 червня 1996 р.
Конституція України проголосила, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, і держава відповідає перед людиною за свою діяльність, роботу державних органів та посадових осіб. Встановлено, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.
В Україні визнається і діє принцип пріоритету права.
Конституція окреслила коло питань, які визначаються виключно законами України.
Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надається Верховною Радою, є частиною національного законодавства України.
Ст. 21 Конституції встановила, що норми Конституції є нормами прямої дії, тобто людина має право звернутися в суд за захистом своїх прав і свобод, якщо вони порушені, безпосередньо на основі Конституції, не посилаючись на інші закони. Якщо використані всі національні правові засоби захисту прав і свобод, громадяни мають право звертатися до міжнародних інстанцій.
Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Конституція закріпила, по суті, президентсько-парламентську форму правління в Україні. Єдиним органом законодавчої влади є парламент-Верховна Рада. Главою держави є Президент, а вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів.
Конституція проголосила українську мову державною, але водночас нею забезпечується розвиток і збереження мов національних меншин.
У Конституції зафіксовано право приватної власності на землю для громадян України. Серед соціальних прав проголошено право на освіту, соціальне забезпечення, охорону здоров’я, житло.
Конституція України складається з преамбули, розділів, статтей, прикінцевих та перехідних положень.
Преамбула – це вступна частина Конституції, яка містить норми, що проголошують цілі прийняття Конституції, її основні принципи.
Розділ І. “Загальні засади” містить статті, що визначають основи конституційного ладу, громадянство, суверенітет України, соціальний захист громадян, екологічну безпеку, державну символіку.
Розділ II. “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” містить норми, що визначають основні особисті, політичні, економічні, соціальні, культурні права і свободи громадян, конституційні обов’язки людини і громадянина, встановлюють гарантії їх здійснення.
Розділ III. “Вибори. Референдум” окреслює такі форми безпосередньої демократії, як вибори і референдуми, через які здійснюється народне волевиявлення.
Розділ IV. “Верховна Рада України” закріплює правовий статус єдиного законодавчого органу в Україні – Верховної Ради України, її склад та повноваження, статус народного депутата.
Розділ V. “Президент України” містить норми, що регулюють конституційний статус Президента України, порядок його обрання, повноваження, та умови їх припинення.
Розділ VI. “Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади” містить норми, що визначають правовий статус Уряду, його склад, повноваження та статус місцевих державних адміністрацій.
Розділ VII. “Прокуратура” (виключено у 2016 році, а основні засади діяльності та функції органів прокуратури закріплено у статті 131-1 Конституції України (Розділ VIII «ПРАВОСУДДЯ»))
Розділ VIII. “Правосуддя” розкриває систему судів загальної юрисдикції в Україні, визначає основні засади судочинства, статус суддів та Вищої ради юстиції.
Розділ IX. “Територіальний устрій України” розповідає про засади та систему адміністративно-територіального устрою України.
Розділ X. “Автономна Республіка Крим” присвячений правовому становищу автономії, її повноваженням, основам взаємовідносин між Україною і Автономною Республікою Крим.
Розділ XI. “Місцеве самоврядування” містить норми, що визначають систему органів місцевого самоврядування, їх повноваження та статус депутатів місцевих рад.
Розділ XII. “Конституційний Суд України” розкриває правовий статус єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні, його склад, формування та повноваження.
Розділ XIII. “Внесення змін до Конституції України” регулює порядок внесення змін до Конституції України.
Розділ XIV. “Прикінцеві положення” утверджує думку, що Конституція набуває чинності з дня її прийняття, а день прийняття Конституції є державним святом – Днем Конституції.
Розділ XV. “Перехідні положення” визначає строки та порядок здійснення повноважень органами державної влади, місцевого самоврядування, судової влади та прокуратури.
Загальна характеристика Конституції України
У 1990 році розпочався процес по створенню і прийняттю нової української Конституції, яка була прийнята Верховною Радою України від імені українського народу 28 червня 1996 р.
Конституція України складається з преамбули, розділів, статтей, прикінцевих та перехідних положень.
Поділитися посиланням: