Теорії співвідношення міжнародного публічного права і національного права

Дуалістична теорія.

Перша група вчених (в більшості це були радянські вчені) стверджували, що між національною системою права та міжнародною немає будь-якої юридичної супідрядності. Вони вважали, що хоча міжнародні договори і сприяють утворенню нових норм і юридичних актів, але при цьому не відбувається перетворення міжнародно-правових актів і норм у національно-правові. Таку позицію виводили з гіпертрофованого розуміння принципів суверенітету і незалежності держав, охороняти які, на думку цих вчених, і покликане міжнародне право.

Моністична.

Національне і міжнарожне право – два елементи єдиної цілісної системи. Серед яких (цим шляхом іде зарубіжна доктрина і сучасна вітчиз- няна практика) вже давно різною мірою визнають пріоритет міжнародного права над внутрішнім законодавством (моністична теорія з приматом міжнародного права). Ця точка зору обґрунтовується значимість і особдиву соціальну цінність міжнародного права.

Часткове вирішення.

Віденська конвенція про право міжнародних договорів, яка визначила принцип заборони посилання на норми національного права як підставу уникнення міжнародних зобовязань.

Співвіднощення.

Міжнародне право є вищим за національне. Численні норми в законах так і Конституції:

1) міжнародні договори згода на обовязковсть яких надана ВРУ є частиною національного законодавства

2) якщо норми національного права суперечать нормам міжнарожного договору – використовуються норми міжнародного договору.