Адміністративне право як складова публічного права

Призначення адміністративного права

Адміністративне право наповнює всю правову матерію суспільства. Практично неможливо знайти важливі суспільні відносини, які б не урегульовувалися тією чи іншою мірою нормами адміністративного права. Відповідно одним із перших питань, на яке треба дати відповідь, є визначення ролі адміністративного права у правовій системі вітчизняного суспільства.

На це питання найбільш слушно дати відповідь через розкриття категорій «мета» і «завдання» адміністративного права.

Мета й завдання адміністративного права України мають своїм підґрунтям положення теорії природного права1 та Конституції України, відповідно до яких «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Метою адміністративного права є створення пріоритету правових умов для забезпечення публічною адміністрацією прав, свобод й інтересів людини і громадянина у сфері публічного адміністрування.

Основними завданням адміністративного права України є такі:

1. Конкретизація прав, свобод приватних осіб, які мають забезпечуватися суб’єктами публічної адміністрації, як реалізація конституційної формули стосовно утвердження прав і свобод людини. Це здійснюється в законах України та підзаконних нормативно-правових актах, які визначають обов’язки (компетенцію / повноваження суб’єктів публічної адміністрації).

Приклад: у Законі «Про Національну поліцію» конкретизовано, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання послуг, які з об’єктивних обставин громадяни не можуть отримати за рахунок приватної ініціативи. Органи поліції та поліцейські зокрема зобов’язані: здійснювати превентивну та профілактичну діяльність; припиняти виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; уживати заходів, спрямованих на усунення загрози життю та здоров’ю фізичних осіб і публічній безпеці.

2. Формування ефективних адміністративних інструментів реалізації прав і свобод у сфері публічного адміністрування, як реалізація конституційної формули щодо забезпечення прав і свобод людини.

Приклад: Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2017 р. № 833 сформовано адміністративний інструментарій фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі реалізації, що дає можливість більш ефективно реалізувати право осіб на життя і здоров’я людей, а також захист права власності у сфері дорожнього руху .

3. Підвищення ефективності функціонування публічних інсти- тутів держави й суспільства. Наприклад, через створення громадянським суспільством і державою нових антикорупційних органів – Національного антикорупційного бюро та Національного агентства із запобігання корупції.

4. Уніфікація та закріплення на законодавчому рівні процедур адміністративної діяльності публічної адміністрації.

Приклад: Верховна рада Україна через закон закріпила адміністративну процедуру щодо стратегічного екологічного оцінювання.

5. Оптимізація публічного контролю інститутом громадянського суспільства за діяльністю суб’єктів публічної адміністрації.

Приклад: Громадські ради центральних і місцевих органів вико- навчої влади здійснюють громадський контроль за врахуванням органом пропозицій та зауважень громадськості, забезпечення ним прозорості та відкритості своєї діяльності, доступу до публічної інформації, а також дотриманням ним нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання та протидію корупції.

6. Удосконалення  інституту юридичної відповідальності.

Наприклад, 2014 р. КУпАП було доповнено главою 13-А «Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією», суб’єк- том адміністративного проступку яких визначено спеціальні суб’єкти публічної адміністрації.

Динамічний розвиток суспільних відносин в Україні щодо адап- тації як суспільного життя, так і правової практики до інституцій ЄС4 призводить до того, що завдання адміністративного права постійно уточнюються, доповнюються та змінюються.

Відносини, що складають предмет адміністративного права

Правові відносини виникають виключно між людьми як різно- вид найбільш важливих суспільних відносини. Ці відносини можуть бути як публічними правовими, так і приватними правовими.

В юридичній літературі слушно визначають, що основною приват- них правових відносин є цивільне права, а публічних правових – адміністративне право.

Предмет правового регулювання – це та сфера, на яку поширюється право, матеріальний критерій розподілу права на структурні елементи – інститути, галузі, підгалузі. Предмет правового регулювання визначає, що регулюється правом.

На зорі становлення адміністративного права А. Єлістратов визначав: «Адміністративне право ставить за мету впорядкувати відносини між правлячою владою й особою у справах державного управління»; «Предметом адміністративного права є відносини між правлячою владою й особами». Вчення про публічні правові відносини і способи захисту публічного права складають предмет загальної частини науки адміністративного права.

Незважаючи на значні зміни в соціальному, політичному, економічному та правовому житті суспільства, за останні більш ніж сто років зазначене вище розуміння предмета адміністративного права не втратило своєї актуальності, хоча розширилося за змістом, наповнюючись багатогранними відтінками.

Відносини, що складають предмет адміністративного права України, окреслюються:

1) суспільними відносинам, що виникають у зв’язку із забезпеченням суб’єктами публічної адміністрації прав і свобод та закон- них інтересів приватних осіб у процесі надання адміністративних послуг;

2) адміністративною діяльністю суб’єктів публічної адміністрації щодо здійснення публічної управлінської (виконавчо-розпорядчої) діяльності:

2.1) у процесі виконавчої діяльності суб’єкти публічної адміністрації забезпечують публічне виконання законів на території всієї держави;

2.2) розпорядча діяльність полягає в ухваленні суб’єктами публічної адміністрації підзаконних нормативно-правових адміністративних актів на основі та з виконання законів.

Отже, предметом адміністративного права України є суспільні відносини, які виникають між суб’єктами публічної адміністрації та приватними особами. За змістом предмет адміністративного права складається з надання адміністративних послуг і здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності публічною адміністрацією.

Відмежування адміністративного права від цивільного права

Незважаючи на суттєві відмінності у методах правового регулювання, певні зв’язки існують між адміністративним і цивільним правом. В окремих випадках можуть співпадати елементи предмета регулювання зазначених галузей. Нормами адміністративного права, як і нормами права цивільного, регулюються певні майнові відносини. Але якщо для цивільного права характерною рисою є юридична рівноправність суб’єктів майнових відносин, то в адміністративному праві майнові відносини виникають, змінюються або припиняються у зв’язку з реалізацію суб’єктами своїх владних повноважень. Прикладом можуть бути відносини, пов’язані з приватизацією майна, що знаходиться у державній власності, або відносини, пов’язані з управлінням державним майном.

Дотримання норм цивільного права покладається на приватних осіб, що без участі суб’єктів публічної адміністрації вирішують свої приватні правові питання. Приватні особи добровільно вирішують конфлікти на основі компромісу шляхом подання цивільних позовів. Застосовується диспозитивний метод правового регулювання.