Принцип верховенства права в адміністративному праві

Принцип верховенства права є конституційним за ст. 8, але в ній не розкрито його розуміння. У силу домінування в країнах континентального права позитивізму принцип верховенства права в минулу епоху мав здебільшого вираз верховенства закону. Це було довгий час притаманно й вітчизняному адміністративному праву. Проте ухвалення Конституції України та КАСУ змінило такий стан речей. В останньому проголошується, що суд у вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, складовими принципу верховенства права є такі особливості:

  • найвищою цінністю визнається Людина, її права і свободи, усі інші цінності, зокрема держава і закон, є вторинними;
  • законодавство і право не тотожні, нормативний акт, який порушує права і свободи людини, є неправовим і не підлягає виконанню, а його виконання є карним;
  • законодавство, яке відповідає теорії природного права, підлягає беззаперечному виконанню, його невиконання є карним;
  • Законодавство, яке відповідає теорії природного права щодо пріоритету прав і свобод людини і громадянина, підлягає виконанню, його невиконання є справедливою карою;
  • принцип верховенства права визначає зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема суддів адміністративних судів та суб’єктів публічної адміністрації.

Таким чином, значення принципу верховенства права полягає в тому, що суб’єкти публічної адміністрації визнають право як найвищу цінність, що забезпечує права і свободи приватних осіб та публічний інтерес суспільства.