Система адміністративного права

Галузь адміністративного права утворює певну систему норм, оскільки об’єднує певні відносно самостійні складові інститути та підгалузі права.

Професор В. Авер’янов уважав, що система адміністративного права означає внутрішню єдність цієї правової галузі, яка відбиває послідовне розміщення і взаємозв’язок її структурних елементів (частин) – підгалузей права і правових інститутів, що складаються з певних сукупностей однорідних норм.

Отже, система адміністративного права – це внутрішня єдність галузі адміністративного права України, що відбиває послідовне розміщення і взаємозв’язок її структурних елементів (частин) – адміністративно-правових інститутів і підгалузей адміністративного права, які складаються з певних сукупностей однорідних адміністративно-правових норм.

Основними елементами системи адміністративного права є:

Норма адміністративного права – загальнообов’язкове правило поведінки, яке встановлено або санкціоноване державною з метою забезпечення публічних прав і свобод людини й громадянина, нормального функціонування громадянського суспільства та держави та захищене від порушення засобами державного примусу.

Інститут адміністративного права – сукупність норм адмі- ністративного права, що регулює однорідні чи близькі суспільні відносини.

Підгалузь адміністративного   права   –   сукупність   інститу- тів і норм адміністративного права, пов’язаних спільною метою юридичного регулювання.

Серед провідних учених-адміністративістів продовжується дискусія щодо зовнішнього формального опису системи адміністративного права. При цьому домінують три основні погляди:

  • система адміністративного права складається із загальної та спеціальної частин;
  • адміністративне право поділяється на «Загальне адміністративне право» та «Особливе адміністративне право»;
  • адміністративне право поділяється на «Загальне адміністративне право», «Особливе адміністративне право» та «Спеціальне адміністративне право»;

Уважається, що перший варіант розуміння системи адміністративного права дістався у спадок від минулої епохи, коли одним з основних джерел адміністративного права був КУпАП, що поділяється на «загальну» на «особливу» частини. До особливої частини входить публічне адміністрування в різних галузях (сферах, секто- рах) суспільного життя.

Поділ на Загальне й Особливе право в новітнє вітчизняне адміністративне право України було запозичено з адміністративного права ФРН.

Німецький вчений у галузі адміністративного права Х. Маурер зміст загального адміністративного права формує із семи розділів:

публічна адміністрація й адміністративне право (поняття публіч- ної адміністрації; історія адміністративного права; поняття адміністративного права; адміністративне право як складова публічного права; джерела адміністративного права); 2) основні поняття адміністративного права (принцип верховенства права; адміністративний розсуд у діяльності публічної адміністрації; суб’єктивне публічне право та адміністративно-правові відносини; 3) адміністративний акт як форма адміністративної діяльності; 4) інші форми адмі- ністративної діяльності (указ, постанова, угода, план, адміністративно-приватні акти, електронне врядування); 5) адміністративна процедура та адміністративне виконання; 6) адміністративна організація (адміністративні органи влади; внутрішня організація адміністративних органів; пряме державне управління; опосередкована публічна адміністрація; адміністративне регулювання); 7) право державної компенсації – відповідальність публічної адміністрації за порушення прав і законних інтересів приватних осіб та процедури відновлення порушених прав приватних суб’єктів права.

Особливе адміністративне право є комплексним утворенням, у межах якого об’єднано підгалузі адміністративного права. Особливість цих підгалузей полягає в тому, що вони є залежними від загального адміністративного права. Кожна з них регулює порядок реалізації публічною адміністрацією окремої галузі (сфери) публічного адміністрування. Перелік підгалузей, які утворюють зміст особливого адміністративного права, є відкритим. Розширення кількості функцій, які покладаються на публічну адміністрацію, призводить до появи нових підгалузей особливого адміністративного права.