Суб’єктивне публічне право

Сутність суб’єктивних публічних прав приватної особи. Окремі суб’єктивні публічні права та їх реалізація (право на участь в ухваленні рішень, право на звернення, на право на доступ до публічної інформації, право на свободу мирних зібрань, право на свободу об’єднань)

Під поняттям «суб’єктивне право» розуміється гарантована законом міра можливої (дозволеної) поведінки громадянина, тобто можливість вимагати від іншої особи певних дій, утримання від дій чи бездіяльності. 

Правова можливість приватної особи вимагати від публічної адміністрації такої поведінки, яка б задовольняла інтереси останньої.(Мельник, Бевзенко – «Загальне адміністративне право», 2014 рік). 

Право на звернення. Відповідно до Закону України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення громадян»держава гарантує право громадянам України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. 

Тобто, між громадянином та органом публічної влади виникають відносини у зв’язку з реалізацією публічною адміністрацією управлінських функцій. 

Законом України «Про звернення громадян» передбачено три види звернень громадян: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження– порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування, 

Заява (клопотання– прохання про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства – – 

Клопотання – проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга – вимога про поновлення прав і захист законних інтересів громадян

Процес подання скарги називається адміністративне оскарження. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання державної мови. 

Право на доступ до публічної інформації

Правовою основою реалізації права на доступ до публічної інформації зокрема є Конституція Українизакони України «Про доступ до публічної інформації» та «Про інформацію».

Публічна інформація– це відображена та документована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка перебуває у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, є відкритою, крім випадків, установлених законом.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Ніхто не може обмежувати праваособи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Право на доступ до публічної інформації є важливим елементом демократичної держави, діяльність якої ґрунтується на вимогах прозорості, гласності та підзвітності державних органів, уповноважених громадянами виконувати функції держави.

Державні органи та інші суб’єкти публічного адміністрування діють від імені народу, не мають виключного права розпоряджатися наявною в них інформацією на власний розсуд без жодних обмежень.

Право на свободу мирних зібрань і свободу об’єднань

Положення ст. 39 Конституції України відповідають змісту Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об’єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілкита вступати до них для захисту своїх інтересів. 

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Право на свободу мирних зібрань є основою для реалізації й інших прав – права на свободу слова та думки, праао на вільне висловлювання своїх поглядів, права на свободу світогляду і віросповідання, права на використання і поширення інформації тощо.

Поняття «мирне зібрання»охоплює будь-які публічні заходи, що проводяться в публічному місці мирно, без зброї, у формі зборів, мітингу, демонстрації, пікетування, походу або в будь-якому поєднанні цих форм чи інших не заборонених законом формах для вираження особистої, громадянської або політичної позиції з будь- яких питань. Зібрання вважається мирним, якщо його організатори мають мирні наміри.  

Право на свободу об’єднань

Громадяни України мають право на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення й захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, установлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об’єднання громадян рівні перед законом (Мельник, Бевзенко – «Загальне адміністративне право», 2014 рік).