Як зазначалось раніше, представництво поділяють на види залежно від підстав його виникнення, а саме:
1) представництво, що виникає на підставі договору – доручення, про надання правничої допомоги тощо;
2) представництво, що виникає на підставі закону;
3) представництво, що виникає на підставі акта органу юридичної особи– наказу, розпорядження директора;
4) представництво, що виникає на підставі з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Залежно від значення волевиявлення особи, яку представляють, в механізмі виникнення представництва, розрізняють:
1) добровільне представництво (або договірне) – те, що грунтується на волевиявленні представника та особи, яку представляють. Договірне представництво виникає на підставі цивільного договору доручення, договору про надання правової допомоги, трудового договору, з яких випливають повноваження представника з ведення справ, зокрема, в суді.
Різновидом добровільного договірного представництва є комерційне представництво, підставою для виникнення якого може бути цивільно-правовий договір, укладений між підприємцем, що є особою, яку представляють, і комерційним представником. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.
Характерною рисою комерційного представництва є те, що комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Однак, за загальним правилом, відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.
2) обов’язкове (або “представництво за законом”) – представництво, що виникає на підставі безпосереднього припису закону. Цей вид представництва поділяють, в свою чергу, на законне, в якому коло повноважень представника визначається законом, та статутне, у якому такі повноваження визначаються статутами та положеннями, які мають статус юридичної особи, яку представляють. Законне представництво передбачено для повністю недієздатних громадян, частково та обмежено дієздатних. Підставами виникнення законного представництва є: 1) факт походження дитини, встановлений та зареєстрований належним чином; 2) факт усиновлення, зареєстрований належним чином; 3) адміністративний акт про призначення опіки чи піклування.
Види представництва
Як зазначалось раніше, представництво поділяють на види залежно від підстав його виникнення, а саме:
1) представництво, що виникає на підставі договору – доручення, про надання правничої допомоги тощо;
2) представництво, що виникає на підставі закону;
3) представництво, що виникає на підставі акта органу юридичної особи– наказу, розпорядження директора;
4) представництво, що виникає на підставі з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Залежно від значення волевиявлення особи, яку представляють, в механізмі виникнення представництва, розрізняють:
1) добровільне представництво (або договірне) – те, що грунтується на волевиявленні представника та особи, яку представляють. Договірне представництво виникає на підставі цивільного договору доручення, договору про надання правової допомоги, трудового договору, з яких випливають повноваження представника з ведення справ, зокрема, в суді.
Різновидом добровільного договірного представництва є комерційне представництво, підставою для виникнення якого може бути цивільно-правовий договір, укладений між підприємцем, що є особою, яку представляють, і комерційним представником. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.
Характерною рисою комерційного представництва є те, що комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Однак, за загальним правилом, відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.
2) обов’язкове (або “представництво за законом”) – представництво, що виникає на підставі безпосереднього припису закону. Цей вид представництва поділяють, в свою чергу, на законне, в якому коло повноважень представника визначається законом, та статутне, у якому такі повноваження визначаються статутами та положеннями, які мають статус юридичної особи, яку представляють. Законне представництво передбачено для повністю недієздатних громадян, частково та обмежено дієздатних. Підставами виникнення законного представництва є: 1) факт походження дитини, встановлений та зареєстрований належним чином; 2) факт усиновлення, зареєстрований належним чином; 3) адміністративний акт про призначення опіки чи піклування.
Поділитися посиланням: