Договір лізингу

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг),на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Також, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених для договору лізингу. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Лізингодавцем може бути юридична особа або фізична особа – підприємець, яка (ий) за рахунок залучених і (або) власних коштів набуває у власність майно і надає його як предмет лізингу лізингоодержувачу за певну плату в тимчасове володіння і в користування з переходом або без переходу до лізингоодержувача права власності на нього.

Лізингоодержувачем може бути юридична особа або фізична особа – підприємець, яка (ий) відповідно до договору лізингу зобов’язана прийняти предмет лізингу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння й у користування.

Для договору лізингу істотними є умови про предмет, строк та лізингові платежі.

Зокрема, строки договору лізингу визначаються умовами договору.

Під лізинговим платежем слід розуміти загальну суму платежів за договором лізингу за весь термін дії договору. В суму лізингових платежів включаються: відшкодування витрат лізингодавця, пов’язаних з придбанням і передачею майна лізингоотримувачу (вартість предмета лізингу); відшкодування витрат, пов’язаних з наданням інших передбачених договором послуг (навчання персоналу роботі на обладнанні, ремонт і т.п.); дохід лізингодавця.

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. 

Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

За загальним правилом, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, якщо лізингодавець або продавець (постачальник) прострочили передання предмета договору лізингу лізингоодержувачу або лізингоодержувач прострочив повернення предмета договору лізингу лізингодавцю, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження несе сторона, яка прострочила.

Однак, для окремих видів договору лізингу встановлюється спеціальне правове регулювання, зокрема, специфічні вимоги щодо предмета та стороні такого договору. Наприклад, Законом України “Про фінансовий лізинг” регулюється фінансовий лізинг. Згідно з цим законом за договором фінансового лізингу (далі – договір лізингу) лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Предмет.

1) Предметом договору фінансового лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

2) Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

3) Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.

Суб’єкти лізингу

1) Суб’єктами лізингу можуть бути:

А) лізингодавець – юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

Б) лізингоодержувач – фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

В) продавець (постачальник) – фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

Г) інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Форма та істотні умови договору фінансового лізингу

1) Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

2) Істотними умовами договору лізингу є:

– предмет лізингу;

– строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

– розмір лізингових платежів;

– інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

3) Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Сублізинг

1) Законом передбаченого можливість сублізингу. Сублізинг – це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

У разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу.

2) У разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов’язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі.

3) До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Відмова від договору фінансового лізингу

1) Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

2) Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

3) Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.