Договір як джерело цивільного права. Акти цивільного законодавства й договір

Розуміння договору як джерела цивільного права не є однозначним в науці цивільного права України. У вітчизняній науці виробилось два підходи до розуміння договору як джерела цивільного права: 

1) Відповідно до першого підходу договір визнається нормативно-правовим актом, а договірні правила визнаються як прояв нормативного саморегулювання, що забезпечує регулювання поведінки сторін, але й підлягають юридично значущому визнанню та правовому захисту. Норми договору, якими сторони відступають від положень актів цивільного законодавства, розглядаються як норми цивільного права. 

2) Згідно з другим підходом договір розглядається як різновид індивідуального юридичного акта, засіб індивідуального регулювання, в процесі якого в межах визначених законом формуються індивідуальні норми, тобто правила поведінки, які є обов’язковими для виконання та розраховані на чітко визначених суб’єктів.

Співвідношення договору та актів цивільного законодавства відображене в ст. 6 ЦК.

Так, сторони мають право:

1) укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства;

2) врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами;

3) відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Однак, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому, вищезазначені положення застосовуються і до односторонніх правочинів.