Загальна характеристика договору про спільну діяльність

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Договору про спільну діяльність притаманні такі ознаки:

1) він є двостороннім (або багатостороннім), оскільки правами та обов’язками надіслені обидві (всі) сторони договору;

2) даний договір є консенсуальним, оскільки для укладення такого договору достатньо згоди сторін за всіма істотними умовами;

3) невирішеним в теорії цивільного права залишається питання відплатності чи безвідплатності договору про спільну діяльність. Так, згідно з ч. 5 ст. 626 ЦК договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.Таким чином, одні вчені вважають, що учасники даного договору мають право на зустрічне задоволення від інших учасників. Однак, інші вчені наголошують, що певні блага від договору про спільну діяльність сторони одержують не від іної сторони договору, а в результаті спільної діяльності.

Спільна діяльність може здійснюватися:

1) на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) 

або

2) без об’єднання вкладів учасників.

Форма договору про спільну діяльність

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Сторонами (учасниками) договору про спільну діяльність можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи, а також фізичні особи-підприємці. Слід також зазначити, що сторонами договору про спільну діяльність можуть бути як резиденти, так і нерезиденти.

Як зазначалось раніше, спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників.

ЦК встановлює правове регулювання договору простого товариства (договір про спільну діяльність на основі об’єднання вкладів учасників) (ст. 1132-1143 ЦК), однак жодним чином не регуює спільну діяльність без об’єднання вкладів учасників, за виключенням загальних положень про спільну діяльність (ст. ст. 1130, 1131 ЦК). 

Таким чином, розглянемо права та обов’язки сторін договору про спільну діяльність на прикладі договору простого товариства.

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки.

При цьому, вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

1. Право учасників на ведення спільних справ учасників.

Під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників.

У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.

У відносинах із третіми особами учасники не можуть посилатися на обмеження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учасників, крім випадків, коли вони доведуть, що на момент вчинення правочину третя особа знала або могла знати про наявність таких обмежень.

При цьому, учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин, щодо якого його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або вчинив в інтересах усіх учасників правочин від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інтересах усіх учасників.Учасники, яким внаслідок таких правочинів було завдано збитків, мають право вимагати їх відшкодування.

Рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства.

2. Право учасника на інформацію.

Кожний учасник договору простого товариства має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ учасників. Відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за погодженням учасників, є нікчемною.

3. Спільні витрати та збитки учасників.

Порядок відшкодування витрат і збитків, пов’язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.

4. Відповідальність учасників за спільними зобов’язаннями.

Якщо договір простого товариства не пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов’язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов’язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно.

Якщо договір простого товариства пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов’язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

5. Право на розподіл прибутку.

Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

Оцінка