Загальні положення про забезпечення виконання зобов’язання
Способи забезпечення виконання зобов’язань – це сукупність заходів, за допомогою яких сторони зобов’язаннявпливають одна на одну, з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, під загрозою вчинення певних дій, які зумовлять настання негативних наслідків майнового характеру для боржника, не залежно від того чи понесе кредитор збитки фактично.
На способи забезпечення виконання зобов’язання покладаються такі завдання:
1) попередити потенційного правопорушника про негативні наслідки, які можуть настати при невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов’язання;
2) створити для кредитора можливість щодо задоволення його вимог у разі невиконання зобов’язання;
3) усунути негативні наслідки, які можуть настати для кредитора у зв’язку з невиконанням зобов’язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК передбачені такі способи (види) забезпечення виконання зобов’язань: 1) неустойка (штраф, пеня); 2) застава; 3) порука; 4) завдаток; 5) гарантія; 6) притримання; 7) правом довірчої власності.
Договором або законом можуть бути встановлені також інші види забезпечення виконання зобов’язання (ч. 2 ст. 546 ЦК). Наприклад, факторинг може вважатися таким іншим видом забезпечення виконання зобов’язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Кожен із встановлених законом способів зумовлює виникнення поруч із головним (основним) зобов’язанням нового зобов’язання, яке є додатковим, тобто має акцесорний характер. Недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено ЦК. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання не спричиняє недійсність основного зобов’язання.
У юридичній літературі залежно від критеріїв класифікації можна вирізнити такі види способів забезпечення виконання зобов’язань:
1) за числом учасників: а) двосторонні (кредитор, боржник); б) багатосторонні (кредитор, боржник, третя особа – гарант, поручитель);
2) за підставами встановлення: а) як за законом, так і за договором (неустойка, застава, завдаток, притримання); б) виключно договором (порука, гарантія);
3) за формою встановлення: а) проста письмова (неустойка, порука, застава, гарантія); б) нотаріальна (застава нерухомості, транспортних засобів);
4) за процедурою задоволення інтересів кредитора: а) стягнення проводиться з майна боржника, яке перебуває у кредитора (застава, притримання); б) проводяться грошові стягнення (неустойка); в) до відповідальності притягаються треті особи (поручитель, гарант);
5) залежно від того, чи є спосіб забезпечення виконання зобов’язання одночасно видом цивільно-правової відповідальності чи ні: 1) неустойка, завдаток; 2) застава, гарантія, порука, притримання.
Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Загальні положення про забезпечення виконання зобов’язання
Способи забезпечення виконання зобов’язань – це сукупність заходів, за допомогою яких сторони зобов’язаннявпливають одна на одну, з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, під загрозою вчинення певних дій, які зумовлять настання негативних наслідків майнового характеру для боржника, не залежно від того чи понесе кредитор збитки фактично.
На способи забезпечення виконання зобов’язання покладаються такі завдання:
1) попередити потенційного правопорушника про негативні наслідки, які можуть настати при невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов’язання;
2) створити для кредитора можливість щодо задоволення його вимог у разі невиконання зобов’язання;
3) усунути негативні наслідки, які можуть настати для кредитора у зв’язку з невиконанням зобов’язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК передбачені такі способи (види) забезпечення виконання зобов’язань: 1) неустойка (штраф, пеня); 2) застава; 3) порука; 4) завдаток; 5) гарантія; 6) притримання; 7) правом довірчої власності.
Договором або законом можуть бути встановлені також інші види забезпечення виконання зобов’язання (ч. 2 ст. 546 ЦК). Наприклад, факторинг може вважатися таким іншим видом забезпечення виконання зобов’язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Кожен із встановлених законом способів зумовлює виникнення поруч із головним (основним) зобов’язанням нового зобов’язання, яке є додатковим, тобто має акцесорний характер. Недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено ЦК. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання не спричиняє недійсність основного зобов’язання.
У юридичній літературі залежно від критеріїв класифікації можна вирізнити такі види способів забезпечення виконання зобов’язань:
1) за числом учасників: а) двосторонні (кредитор, боржник); б) багатосторонні (кредитор, боржник, третя особа – гарант, поручитель);
2) за підставами встановлення: а) як за законом, так і за договором (неустойка, застава, завдаток, притримання); б) виключно договором (порука, гарантія);
3) за формою встановлення: а) проста письмова (неустойка, порука, застава, гарантія); б) нотаріальна (застава нерухомості, транспортних засобів);
4) за процедурою задоволення інтересів кредитора: а) стягнення проводиться з майна боржника, яке перебуває у кредитора (застава, притримання); б) проводяться грошові стягнення (неустойка); в) до відповідальності притягаються треті особи (поручитель, гарант);
5) залежно від того, чи є спосіб забезпечення виконання зобов’язання одночасно видом цивільно-правової відповідальності чи ні: 1) неустойка, завдаток; 2) застава, гарантія, порука, притримання.
Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Поділитися посиланням: