Класифікація цивільних правовідносин

Наукою цивільного права та практикою розроблені певні критерії поділу цивільно-правових відносин на види: 

І. За підставою виникнення, цивільно-правові відносини поділяються на:

1) Регулятивні відносини — відносини, за допомогою яких здійснюється регулювання нормальних відносин, що складають предмет цивільного права. За їх допомогою відбувається правомірна діяльність громадян та юридичних осіб у належному здійсненні ними своїх суб’єктивних прав і обов’язків;

2) Охоронні відносиниякі виникають у разі необхідності захисту інтересів учасників цивільного обігу цивілістичними засоба­ми. Охоронні відносини виникають із правопорушень, тобто порушень правових норм, суб’єктивних прав і заподіяння шкоди потерпілим.

ІІ. В залежності від кола зобов’язаних суб’єктів, цивільні правовідносини поділяються на: 

Абсолютні відносини – цивільно-правове врегулювання таких суспіль­них відносин полягає в наданні власникам, авторам творів на­уки, літератури, мистецтва, винахідникам, володільцям нема­теріальних духовних благ суб’єктивних прав і в покладенні на всіх інших громадян та організації суб’єктивного обов’язку ут­римуватися від порушення їхніх суб’єктивних прав.  Абсолютний суб’єктивний обов’язок покладається на кож­ного, і його зміст полягає в утриманні від порушення абсолют­ного права. Абсолютність суб’єктивного права — в його охо­роні від усіх і кожного та в його здійсненні на підставі власної діяльності уповноваженої особи. Зобов’язана сторона — це кожен, чий обов’язок полягає в утриманні від порушення суб’єктивних прав, тобто невизначене коло осіб — кожен і всі;

Відносні правовідносини – у таких правовідносина хконкретно визначено обидві сторони — уповноважену і зобов’язану. Відносними право­відносинами є зобов’язальні. Сторони в них цілком конкретні — кредитор і боржник. Отже, у відносних цивільно-правових відносинах сторони наперед відомі.

ІІІ. Залежно від способу задоволення інтересів цивільні правовідносини (або об’єкта правовідносин) поділяють на:

1) Речові правовідносини, у яких інтерес уповноваженої особи задовільняється шляхом властивостей самої речі (об’єктами таких правовідносин є речі, майно);

2) Зобов’язальні правовідносини, у яких інтерес задовольняється лише за допомогою дій зобов’язаного суб’єкта (об’єктами таких правовідносин є дії).

IVТакож залежно від об’єкта цивільних правовідносин останні поділяють на: 

1) Майнові відносини, об’єктом яких є майно (відносини власності);

2) Особисті немайнові відносини об’єктом яких є немай­нові блага: честь, гідність, авторство тощо.

VЗа характером поведінки зобов’язаної сторони цивільні правовідносини поділяються на:

1) Активні цивільні правовідносини, до яких, наприклад, належать зобов’язальні відносини. В них боржник зобов’язаний вчинити на користь уповноваженої особи (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо. Тобто змістом суб’єктивного цивільного обов’язку в таких відносинах є активні дії;

2) Пасивні цивільні правовідносинизмістом суб’єктивного обов’язку в яких є пасивна поведінка: зобов’язана сторона повинна утримуватися від порушення суб’єктивного права уповнова­женої сторони. 

В залежності від можливостей участі особи у якості учасника певних видів юридичних осіб, виділяють окремий вид цивільних правовідносин — корпоративні правовідносини. Дані правовідносини завжди мають у своєму змісті корпоративні права. Підставами виникнення корпоративних правовідносин є участь в юридичній особі корпоративного типу.

5/5 - (4 votes)