Об’єкти та суб’єкти права власності

Об’єкти права власності.

Порівняно з об’єктами цивільних прав взагалі (ст. 177 ЦК) об’єкти права власності є вужчим поняттям, бо ними не охоплюються дії, результати послуг тощо. Об’єктом права власності є майно, склад якого гл. 23 ЦК не деталізується, тобто у власності може бути будь-яке майно. Одназначними об’єктами права власності є речі. 

Нагадаємо, що відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

При цьому варто звернути увагу на той факт, що ЦК передбачається можливість обмежень видів майна, яке не може перебувати у власності. Однак, 1) ці обмеження встановлюються не для всіх суб’єктів права власності, а тільки для фізичних та юридичних осіб; 2) такі обмеження можуть встановлюватися лише законом, а не підзаконними нормативно-правовими актами.

За загальним правилом, склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності приватних фізичних та юридичних осіб, не обмежуються. Можливість таких обмежень стосується лише розміру земельної ділянки, яка може бути у їх власності, та земель сільськогосподарського призначення, які згідно з ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Суб’єкти права власності.

Відповідно до ст. 318 ЦК суб’єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦК. Усі суб’єкти права власності є рівними перед законом. Варто вказати, що залежно від суб’єкта права власності виділяють форми власності – державну, комунальну та приватну. 

Згідно з Конституцією Україниіснує три форми власності – державна, комунальна, приватна. В свою чергу, відповідно до ЦК виділяється право власності Українського народу, державна власність, комунальна власність та право приватної власності.

Залежно від цілей і характеру здійснення повноважень субєкти поділяються на субєктів приватного права (фізичні та юридичні особи) та суб єктів публічного права (держава, АРК, іноземні держави, територіальні громади)

Окремо виділяються юридичні особи публічного права – казенні підприємства, державні комерційні підприємства тощо. 

Державною як субєкта право власності не слід змішувати з її окремими органами, останні здійснюють свої повноваження від імені держави як власника, але самі вони субєктам права власності не є.  

За змістом з глави 23 ЦК, окремо право власності АРК не врегульовуються, тому відсутні підстави вважати АРК субєктом права власності.

Територіальні громади (сіл, селищ, міст районів) є субєктами права власності, разом з тим Конституція Українине передбачає в якості субєктів населення районів та областей, яке в будь-якому разом складається з вищезазначенихгромадян.    

1) Право власності Українського народу.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією УкраїниКожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

Однак, в теорії цивільного права зазначають, що Український народ – це поняття, зміст якого в законодавстві не визначено, він являє собою певну спільність до якої входять всі громадяни України і ця спільність виступає як єдине ціле, хоча і складається з певних угрупувань та окремих осіб, для нього характерна висока міра узагальнення. З огляду на це, вважається, що право власності Українського народу як правова категорія є декларативним поняттям, яке не наповнене реальним змістом.

2) Право приватної власності:

– суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

– фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

– склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

– законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.Наприклад, не можуть бути об’єктами приватної власності: зброя, вибухові речовини, наркотичні засоби, технічні засоби негласного отримання інформації.

3) Право державної власності:

– удержавній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

– від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

– управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб’єктами.

– коло об’єктів права державної власності не обмежене. Держава може бути власником будь-яких речей, у тому числі вилучених з цивільного обігу і обмежених у обігу.

4) Право комунальної власності:

– укомунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

– управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

– об’єктами права комунальної власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Це може бути різноманітне рухоме і нерухоме майно, прибутки місцевих бюджетів, земля, природні ресурси, підприємства, установи, організації тощо (ч. І ст.327 ЦК). Однак, коло об’єктів права комунальної власності вужче, ніж коло об’єктів права державної власності. Зокрема у комунальній власності не може знаходитися майно, що є об’єктом виключної власності держави (наприклад, атомна зброя, єдина енергосистема тощо).