Поняття права інтелектуальної власності

Відповідно до ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право інтелектуальної власності становить окремий інститут цивільного праванорми закріплені у книзі четвертій ЦК – «Право інтелектуальної власності» (12 глав, які об’єднують 90 статей).  Також право інтелектуальної власностірегулюється главою 15 ЦК, якою відносить результати інтелектуальної та творчої діяльності до нематеріальних благ. Главами 75 і 76 ЦК регулюється розпорядження майновими правами інтелектуальної власностіі договір комерційної концесії.

Крім цього, окремі сфери інтелектуальної власності регулюється такими нормативно-правовими актами:

1) Закон України «Про авторське право і суміжні права»;

2) Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»;

3) Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»;

4) Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»;

5) Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»;

6) Закон України «Про охорону прав на сорти рослин та породи тварин».

В Україні також діють такі основні міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності:

1) Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1896року;

2) Всесвітня конвенція про авторське право 1952року;

3) Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883року;

4) Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 1891 року.

Визначення «права інтелектуальної власності» дається у ч. 1 ст. 418 ЦК, відповідно до якої право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКта іншим законом.

У цій же статті визначається, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається ЦК та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

У доктрині право інтелектуальної власності розглядається у двох значеннях:

1) в об’єктивному розумінні право інтелектуальної власності – це сукупність правових норм, які врегульовують відносини щодо створення, використання та захисту об’єктів інтелектуальної власності.

2) у суб’єктивному розумінні – це сукупність прав, які належать суб’єкту у зв’язку зі створенням і використанням об’єкта інтелектуальної власності.

Оскільки, право інтелектуальної власності охороняє права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, то необхідно розуміти сутність останньої.

Творча, інтелектуальна діяльність – це притаманна людині розумова діяльність, направлена на цілеспрямоване осмислення, збагачення і пошук, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється трьома основними ознаками: неповторність, оригінальність та унікальність. 

За цілеспрямованістю всю творчу діяльність поділяють на два види: 

А) духовна, що охоплює літературну, мистецьку, виконавчу майстерність, звукозапис, радіомовлення і телебачення та інше;

Б) результати науково-технічної творчості (промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції тощо).

Об’єктом права інтелектуальної власності може бути нематеріальний об’єкт, однак не кожний результат діяльності визнається об’єктом права інтелектуальної власності.  

Право інтелектуальної власності необхідно відрізняти від права власності Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.Перехід права на об’єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

Перехід права власності на річ не означає переходу права на об’єкт права інтелектуальної власності.

Оцінка