Поняття та види строків і термінів у цивільному праві
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строки не належать до дій чи подій, і не займають самостійного значення в системі юридичних фактів. Як форма часу, строк властивий і першим і другим видам юридичних фактів.
У науковій літературі поділяють наступну класифікацію строків і термінів:
За ступенем самостійності учасників цивільних правовідносин у встановленні строків їх поділяють на імперативні і диспозитивні. Імперативні не підлягають зміні за згодою сторін. Диспозитивні строки визначаються за згодою сторін, тобто можуть бути змінені.
За способами встановлення строки визначаються закінченням періоду часу, що обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями і годинами. Строк або термін можуть бути визначені також вказівкою на подію, яка обов’язково має настати, або моментом витребування кредитора, або вказівкою на подію, яка може настати, а може і не настати.
За підставами встановлення виділяють строки та терміни, встановлені: законом, адміністративним актом, правочином та рішенням суду.
Всі строки поділяються на регулятивні та охоронні.
До регулятивних відносяться строки здійснення суб’єктивних прав і виконання обов’язків.
До охоронювальних відносяться строки захисту цивільних прав:
1) Гарантійні строки – це період часу, впродовж якого продавець, виготівник чи інший послугонадавач гарантує придатність товару (речі) чи послуги для використання за звичайним призначенням, а набувач (користувач) вправі вимагати безоплатного усунення виявлених недоліків, заміни товару (послуги) чи застосування інших встановлених законом чи договором наслідків.
2) Строки оперативного захисту – це встановлений законом або договором проміжок часу, протягом якого особа можезахищатисвоє порушене суб´єктивне право власними односторонніми діями і без звернення до юрисдикційного органу, тобто вживати заходи оперативного захисту.
3) Претензійний строк — це встановлений законодавством проміжок часу, протягом якого особа у встановлених законом випадках має звернутися до порушника договору з вимогою (претензією) про врегулювання спору, що виник між ними, їх дотримання має важливе значення, оскільки надалі від цього залежить можливість позовного захисту.
4) Позовна давність — це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК).
5) Преклюзивні (присічні) строки – це період, із закінченням якого припиняється цивільне право як таке. Він надає уповноваженій особі строго визначений час для реалізації свого права і припиняє це право у разі його невикористання чи неналежного використання.
6) Процесуальні строки – це період у часі, у межах якого вчиняються процесуальні дії у певному судовому процесі.
Поняття та види строків і термінів у цивільному праві
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строки не належать до дій чи подій, і не займають самостійного значення в системі юридичних фактів. Як форма часу, строк властивий і першим і другим видам юридичних фактів.
У науковій літературі поділяють наступну класифікацію строків і термінів:
За ступенем самостійності учасників цивільних правовідносин у встановленні строків їх поділяють на імперативні і диспозитивні. Імперативні не підлягають зміні за згодою сторін. Диспозитивні строки визначаються за згодою сторін, тобто можуть бути змінені.
За способами встановлення строки визначаються закінченням періоду часу, що обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями і годинами. Строк або термін можуть бути визначені також вказівкою на подію, яка обов’язково має настати, або моментом витребування кредитора, або вказівкою на подію, яка може настати, а може і не настати.
За підставами встановлення виділяють строки та терміни, встановлені: законом, адміністративним актом, правочином та рішенням суду.
Всі строки поділяються на регулятивні та охоронні.
До регулятивних відносяться строки здійснення суб’єктивних прав і виконання обов’язків.
До охоронювальних відносяться строки захисту цивільних прав:
1) Гарантійні строки – це період часу, впродовж якого продавець, виготівник чи інший послугонадавач гарантує придатність товару (речі) чи послуги для використання за звичайним призначенням, а набувач (користувач) вправі вимагати безоплатного усунення виявлених недоліків, заміни товару (послуги) чи застосування інших встановлених законом чи договором наслідків.
2) Строки оперативного захисту – це встановлений законом або договором проміжок часу, протягом якого особа можезахищатисвоє порушене суб´єктивне право власними односторонніми діями і без звернення до юрисдикційного органу, тобто вживати заходи оперативного захисту.
3) Претензійний строк — це встановлений законодавством проміжок часу, протягом якого особа у встановлених законом випадках має звернутися до порушника договору з вимогою (претензією) про врегулювання спору, що виник між ними, їх дотримання має важливе значення, оскільки надалі від цього залежить можливість позовного захисту.
4) Позовна давність — це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК).
5) Преклюзивні (присічні) строки – це період, із закінченням якого припиняється цивільне право як таке. Він надає уповноваженій особі строго визначений час для реалізації свого права і припиняє це право у разі його невикористання чи неналежного використання.
6) Процесуальні строки – це період у часі, у межах якого вчиняються процесуальні дії у певному судовому процесі.
Поділитися посиланням: