Поняття та види строків і термінів у цивільному праві

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строки не належать до дій чи подій, і не займають самостійного значення в системі юридичних фактів. Як форма часу, строк властивий і першим і другим видам юридичних фактів. 

У науковій літературі поділяють наступну класифікацію строків і термінів:

За ступенем самостійності учасників цивільних пра­вовідносин у встановленні строків їх поділяють на імпера­тивні і диспозитивні.  Імперативні не підлягають зміні за зго­дою сторін. Диспозитивні строки виз­начаються за згодою сторін, тобто можуть бути змінені.

За способами встановлення строки визначаються закінченням періоду часу, що обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями і годинами. Строк або термін можуть бути визначені також вказівкою на подію, яка обов’язково має настати, або момен­том витребування кредитора, або вказівкою на подію, яка мо­же настати, а може і не настати.

За підставами встановлення виділяють строки та терміни, встановлені: законом, адміністративним актом, правочином та рішенням суду. 

Всі строки поділяються на регулятивні та охоронні.

До регулятивних відносяться строки здійснення суб’єктивних прав і виконання обов’язків.

 До охоронювальних відносяться строки захисту цивільних прав: 

1) Гарантійні строки – це період часу, впродовж якого продавець, виготівник чи інший послугонадавач гарантує придатність товару (речі) чи послуги для використання за звичайним призначенням, а набувач (користувач) вправі вимагати безоплатного усунення виявлених недоліків, заміни товару (послуги) чи застосування інших встановлених законом чи договором наслідків.

2) Строки оперативного захисту – це встановлений законом або договором проміжок часу, протягом якого особа можезахищатисвоє порушене суб´єктивне право власними односторонніми діями і без звернення до юрисдикційного органу, тобто вживати заходи оперативного захисту.

3) Претензійний строк — це встановлений законодавством проміжок часу, протягом якого особа у встановлених законом випадках має звернутися до порушника договору з вимогою (претензією) про врегулювання спору, що виник між ними, їх дотримання має важливе значення, оскільки надалі від цього залежить можливість позовного захисту.

4) Позовна давність — це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК).

5) Преклюзивні (присічні) строки – це період, із закінченням якого припиняється цивільне право як таке. Він надає уповноваженій особі строго визначений час для реалізації свого права і припиняє це право у разі його невикористання чи неналежного використання.

6) Процесуальні строки – це період у часі, у межах якого вчиняються процесуальні дії у певному судовому процесі.