Поняття та предмет цивільного права як галузі права
Система права України складається із галузей права, які вирізняються залежно від предмета та методу правового регулювання.
Предметом галузі права є певна сукупність якісно однорідних суспільних відносин, які регулюються правовими нормами тієї чи іншої галузі права, а методом правового регулювання є сукупність засобів та способів правового впливу, за допомогою яких забезпечується регулювання предмету галузі права.
Цивільне право України є однією із фундаментальних галузей системи права України, має свої особливі предмет та метод правового регулювання. Відповідно до традиційного підходу предметом цивільного права є майнові та особисті немайнові відносини, так звані «цивільні відносини», засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, а метод правового регулювання – диспозитивний.
Також існує поділ права на публічне та приватне. Слід зазначити, що чітких критеріїв поділу права на приватне і публічне науковцями не віднайдено й сьогодні. Найдавнішим та першим критерієм був критерій розмежування інтересу. У випадку захисту інтересів держави відбувалось застосування норм публічного права. У випадку захисту чи регулювання інтересів приватних осіб, застосовувалось право приватне.
Надалі дослідження питання поділу права на публічне і приватне та пошуки критеріїв такого поділу продовжувались. Крім критерію інтересу також застосовувались наступні критерії:
1) предмет правового регулювання (приватному праву властиві норми, які регулюють майнові відносини, публічному – немайнові);
2) метод правового регулювання (у публічному праві – метод субординації, у приватному – координації);
3) суб’єктний склад (публічне право регулює відносини приватних осіб із державою або між державними органами, приватне – приватних осіб між собою).
В результаті сформувалось три групи критеріїв поділу права на приватне і публічне: формальні, матеріальні та змішані критерії.
Згідно формального критерію, публічне і приватне право розрізняються в залежності від того, кому належить ініціатива захисту порушеного права.
Згідно матеріального критерію, різниця між приватним і публічним правом полягає у змісті врегульованих ним відносин. Якщо одним із суб’єктів є держава чи її орган, і застосовується метод влади і підпорядкування, це є публічне право. Якщо застосовується метод юридичної рівності, це є приватне право. А змішаний критерій поєднує підходи матеріального і формального критерію.
Цивільне право традиційно відноситься до приватного права та складає його основу.
Загальновизнаним визначенням цивільного права як галузі права є наступне: цивільне право – це галузь приватного права, яка включає в себе сукупність правових норм, які за допомогою диспозитивного методу регулюють особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Колектив авторів “Київського” підручника за загальною редакцією Дзери О.В. вважають, що, цивільне право як галузь приватного права – це сукупність цивільно-правових норм, закріплених у ЦК України, інших законодавчих та інших нормативно-правових актах, які регулюють на засадах юридичної рівності, диспозитивності майнові відносини товарно-грошового характеру, а також особисті немайнові відносини (як пов’язані, так і не пов’язані з майновими відносинами) за участю суб’єктів (фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад), які мають самостійний організаційно-майновий статус, діють вільно і на власний розсуд здійснюють свої права, вступають у правовідносини, а також несуть цивільно-правову відповідальність за винну протиправну поведінку перед потерпілим (боржником) за допущене порушення.
Поняття та предмет цивільного права як галузі права
Система права України складається із галузей права, які вирізняються залежно від предмета та методу правового регулювання.
Предметом галузі права є певна сукупність якісно однорідних суспільних відносин, які регулюються правовими нормами тієї чи іншої галузі права, а методом правового регулювання є сукупність засобів та способів правового впливу, за допомогою яких забезпечується регулювання предмету галузі права.
Цивільне право України є однією із фундаментальних галузей системи права України, має свої особливі предмет та метод правового регулювання. Відповідно до традиційного підходу предметом цивільного права є майнові та особисті немайнові відносини, так звані «цивільні відносини», засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, а метод правового регулювання – диспозитивний.
Також існує поділ права на публічне та приватне. Слід зазначити, що чітких критеріїв поділу права на приватне і публічне науковцями не віднайдено й сьогодні. Найдавнішим та першим критерієм був критерій розмежування інтересу. У випадку захисту інтересів держави відбувалось застосування норм публічного права. У випадку захисту чи регулювання інтересів приватних осіб, застосовувалось право приватне.
Надалі дослідження питання поділу права на публічне і приватне та пошуки критеріїв такого поділу продовжувались. Крім критерію інтересу також застосовувались наступні критерії:
1) предмет правового регулювання (приватному праву властиві норми, які регулюють майнові відносини, публічному – немайнові);
2) метод правового регулювання (у публічному праві – метод субординації, у приватному – координації);
3) суб’єктний склад (публічне право регулює відносини приватних осіб із державою або між державними органами, приватне – приватних осіб між собою).
В результаті сформувалось три групи критеріїв поділу права на приватне і публічне: формальні, матеріальні та змішані критерії.
Згідно формального критерію, публічне і приватне право розрізняються в залежності від того, кому належить ініціатива захисту порушеного права.
Згідно матеріального критерію, різниця між приватним і публічним правом полягає у змісті врегульованих ним відносин. Якщо одним із суб’єктів є держава чи її орган, і застосовується метод влади і підпорядкування, це є публічне право. Якщо застосовується метод юридичної рівності, це є приватне право. А змішаний критерій поєднує підходи матеріального і формального критерію.
Цивільне право традиційно відноситься до приватного права та складає його основу.
Загальновизнаним визначенням цивільного права як галузі права є наступне: цивільне право – це галузь приватного права, яка включає в себе сукупність правових норм, які за допомогою диспозитивного методу регулюють особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Колектив авторів “Київського” підручника за загальною редакцією Дзери О.В. вважають, що, цивільне право як галузь приватного права – це сукупність цивільно-правових норм, закріплених у ЦК України, інших законодавчих та інших нормативно-правових актах, які регулюють на засадах юридичної рівності, диспозитивності майнові відносини товарно-грошового характеру, а також особисті немайнові відносини (як пов’язані, так і не пов’язані з майновими відносинами) за участю суб’єктів (фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад), які мають самостійний організаційно-майновий статус, діють вільно і на власний розсуд здійснюють свої права, вступають у правовідносини, а також несуть цивільно-правову відповідальність за винну протиправну поведінку перед потерпілим (боржником) за допущене порушення.
Поділитися посиланням: