Поняття та юридична характеристика договору позики
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є :
1) договором, що спрямований на передачу майна у власність;
2) реальним. Реальність договору позику визначається безпосередньо в ЦК. Так, відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками;
3) одностороннім. Це означає, що після його укладення всі обов’язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права;
4) може бути відплатнимабо безвідплатним. Договір позики є відплатним у випадку, передбаченомуу ч. 1 ст. 1048 ЦК, в якій зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Безвідплатним же договір позики буде у випадку, передбаченому у ч. 2 ст. 1048 ЦК, якою встановлено, що договір позики є безпроцентним, якщо:
а) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п’ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов’язаний зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією зі сторін;
б) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Форма договору позики:
1) договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн.), а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми;
2) на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Поняття та юридична характеристика договору позики
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є :
1) договором, що спрямований на передачу майна у власність;
2) реальним. Реальність договору позику визначається безпосередньо в ЦК. Так, відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками;
3) одностороннім. Це означає, що після його укладення всі обов’язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права;
4) може бути відплатним або безвідплатним. Договір позики є відплатним у випадку, передбаченому у ч. 1 ст. 1048 ЦК, в якій зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Безвідплатним же договір позики буде у випадку, передбаченому у ч. 2 ст. 1048 ЦК, якою встановлено, що договір позики є безпроцентним, якщо:
а) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п’ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов’язаний зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією зі сторін;
б) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Форма договору позики:
1) договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн.), а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми;
2) на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Поділитися посиланням: