Поняття та юридична характеристика договору доручення

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Договір доручення є консенсуальнимдвостороннім, може бути як відплатним, так і безвідплатним а також є фідуціарним. Останнє означає, що цей договір заснованийна взаємній особистій довірі сторін, оскільки довіритель не може постійно контролювати дії свого повіреного, але автоматично стає стороною правочинів, які той укладає. Умова про необхідність особистого виконання повіреним покладених на нього обов’язків, про недопущення правонаступництва зобов’язань сторін цього договору  лише підтверджують фідуціарний характер договору доручення.