Поняття та юридична характеристика договору страхування

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Договір страхування характеризується наступними юридичними ознаками:

1) Договір страхування є оплатним, оскільки страхувальник сплачує страхову премію (страхові платежі), а страховик несе ризик настання страхового випадку і за наявності останнього здійснює страхову виплату. У випадку, коли страховий випадок не настає, договір страхування не перестає бутиоплатнимоскільки договір був укладений у розрахунку на зустрічне надання з боку страховика у вигляді отримання від нього страхової виплати.

2) Договір страхування є двостороннім договором, оскільки прав та обов’язків набувають обидві сторони – страховик і страхувальник.

3) Відповідно до ч. 1 ст. 983 ЦК договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.Аналізцього положеннядає підстави для висновку, що договір страхування  є  реальним договором, якщо умовами договору або законом не визначено консенсуальний характер договору страхування.Таким чином, реальність договору страхування полягає в тому, що він вважається укладеним, тобто таким, що породив правові наслідки як юридичний факт, з моменту вчинення певної дії, а саме: внесення першого страхового платежу.

4) Договір страхування є ризиковим (алеаторним). Страхування носить ризиковий (алеаторний) характер, оскільки неможливо передбачити, який розмір страхової виплати належатиме до настання страхового випадку і здійснення виплати страховиком.

Варто вказати, що у сфері страхування діє спеціальний закон – Закон України «Про страхування». Відповідно до цього закону, страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхові правовідносини мають низку специфічних понять і термінів, які характеризують взаємовідносини їх учасників.

1) Страховий ризик – це ймовірність настання певної події, у зв’язку з якою проводиться страхування. Від ступеня ймовірності настання певної страхової події залежать розміри страхових внесків з конкретного виду страхування.

2) Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

3) Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування зобов’язаний здійснити виплату при настанні страхового випадку.

4) Страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

5) Страхове відшкодування – страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

6) Франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

7) Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування.

8) Страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Види страхування

 

За формою проведення страхування поділяють на обов’язкове і добровільне.

Добровільне страхування – це страхування, що здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про страхування» видами добровільного страхування можуть бути:

– страхування життя;

– страхування від нещасних випадків;

– медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

– страхування здоров’я на випадок хвороби;

– страхування залізничного транспорту;

– страхування наземного транспорту (крім залізничного);

– страхування повітряного транспорту;

– страхування водного транспорту;

– страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

– страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

– страхування майна;

– страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

– страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

– страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

– інші види добровільного страхування.

Обов’язкове страхування ґрунтується на засадах імперативності, виникає на основі закону незалежно від волі учасників страхових правовідносин, їх фінансових можливостей. Так, законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення ЦК, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У ст. 7 Закону України «Про страхування» наведено перелік видів обов’язкового страхування, які здійснюються (або мають здійснюватися) в Україні. При цьому встановлено, що забороняється здійснення обов’язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом

Страхування на підставі предмета страхової охорони поділяється на (див. також урок 38.3. щодо предмета договору страхування):

1) майнове страхування (предмет – майнові інтереси, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном);

2) особисте страхування (предмет – майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням);

3) страхування відповідальності (предмет – майнові інтереси, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником).

Особливими видами страхування, залежно від принципу розподілу відповідальності між страховиками, є: співстрахування та перестрахування.

1) Співстрахування – за згодою страхувальника предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками (співстрахування) з визначенням прав та обов’язків кожного із страховиків. За погодженням між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших співстраховиків у відносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки.

2) Перестрахування – за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Своєрідним підвидом договору страхування є також договір страхування на користь третьої особи. 

Так, відповідно до ЦК страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Оцінка