Поняття та юридична характеристика договору довічного утримання (догляду)

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК).

Договір довічного утримання (догляду) за своєю правовою природою є різновидом договору ренти, а тому йому притаманні всі ознаки останнього з певними особливостями. Так, договір довічного утримання (догляду) є договором про передачу майна у власніть, є реальним(деякі вчені вважають, що консенсуальний), одностороннім, відплатним, алеаторним (ризиковим) та довгостроковим (безстрококвим) договором. Однак, порівняно із договором ренти у договорі довічного утримання (догляду) специфічні предмет, суб’єктний склад, форма ренти, строк договору та деякі інші умови. 

Цей договір має також такі особливості:

1) майно переходить у власність набувача, проте розпоряджатися таким  майном набувач за життя відчужувача не зможе,  оскільки при посвідченні договору довічного  утримання  (догляду)  накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору;

2) зобов’язання  з  довічного  утримання  мають   особистісний характер,   оскільки   встановлюються  щодо  конкретно  визначеної фізичної особи;

3) договір  довічного утримання може бути укладений на користь третьої особи (утриманця),  якій набувач  повинен  надати  довічне утримання та догляд;

4) цей  договір  носить  тривалий  характер  та  вимагає   від набувача постійного і систематичного виконання своїх обов’язків.

Частиною 4 статті 746 Цивільного кодексу України передбачено,  що  договір  довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Оцінка