Поняття та юридична характеристика договору факторингу

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором.Зобов’язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов’язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Юридичні ознаки договору факторингу:

1) договір факторингу є двостороннім

2) договір факторингу може бути реальним якщо клієнт відступає право грошової вимоги та (або) фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта або консенсуальнимколи обидві сторони лише зобов’язуються вчинити відповідні дії. 

У випадку, якщо договір факторингу є реальним, то він вважається укладеним з моменту передачі фактором грошових коштів в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату

У випадку ж, коли цей договір є консенсуальним, то він буде вважатись укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору у відповідній формі. 

3) договір факторингу також є відплатним, очкільки фактор виконує свої обов’язки за плату;

4) вказаний договір називають комерційнимоскільки він застосовується винятково в підприємницькій діяльності, щообумовлює як правову мету такого договору, так і специфіку його суб’єктного складу.

Слід зазначити, що особливістю договору факторингу є те, що він є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов’язань або відповідальності перед боржником у зв’язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Договори факторингу не є одноманітними і різняться певною специфікою мети та сутності. Наприклад,  залежно від мети факторингу А. Ю. Бабаскін виділяє два його типи:

1) купівля права грошової вимоги, коли здійснюється безпосередньо фінансування клієнта під відступлення права грошової вимоги. У такому разі весь ризик невиконання боржником обов’язків щодо сплати грошових коштів покладається на фактора, і клієнт не відповідає перед фактором за невиконання або неналежне виконання боржником переданої грошової вимоги, що є предметом договору факторингу;

2) забезпечення виконання зобов’язань, коли в договорі йдеться лише про можливість відступлення клієнтом права грошової вимоги з метою забезпечення виконання його зобов’язання перед фактором. У цьому випадку факторинг є одним із видів забезпечення виконання зобов’язань, що відповідає ч. 2 ст. 546 ЦК України. 

У юридичній літератури також договори факторингу класифікують за різними підставами (критеріями):

1) за правовий режимом учасників – внутрішній і міжнародний;

2) за наявністю повідомлення боржника – відкритий і закритий;

3) за наявністю регресної вимоги – регресний і безрегресний;

4) за способом фінансування фактором клієнта  договір факторингу з фінансуванням і без попереднього фінансування;

5) за предметам договору  простий і вексельний.

Умовою дійсності договору факторингу є його укладення у встановленій законом формі. Слід вказати, що ЦК не встановлює особливих вимог до форми договору факторингу, тому форма  цього договору визначається загальними вимогами щодо форми правочинуУ разі відступлення факторові грошової вимоги до боржника в порядку забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором форма договору факторингу повинна визначатись відповідно до вимог щодо форми забезпечувального зобов’язання