Суб’єктами цивільних правовідносин в першу чергу є люди. Відповідно до ст. 24 ЦК людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Слід відзначити, що згідно із чинним ЦК терміном «фізична особа» охоплюються не тільки громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства. Такий підхід обумовлюється тим, що поняття «громадянство» пов’язується із певним правовим зв’язком особи із державою і саме тому наділяється особливими правами і обов’язками, в той час як надання цивільних прав та обов’язків суб’єктам цивільного права в більшості випадків не залежить від їх приналежності до громадянства тієї чи іншої держави. Таким чином, для цивільного права правовий зв’язок людини і держави, як правило, не має юридичного значення. І громадяни України, і іноземні громадяни, і особи без громадянства є рівноправними учасниками цивільних правовідносин.
У науковій літературі зазначається, що фізична особа як учасник цивільних правовідносин має деякі властивості суспільного й природного характеру, що певним чином індивідуалізують її, виокремлюють з-поміж інших учасників цивільних правовідносин і впливають на її правове положення. До таких ознак і властивостей варто віднести: ім’я, вік, сімейний стан, стать, стан здоров’я тощо.
Ім’я фізичної особи. Відповідно до ст. 28 ЦК фізична особа набуває та здійснює цивільні права та обов’язки під своїм ім’ям. Набуття прав та обов’язків під іменем іншої особи не допускається. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім’я) або діяти без зазначення імені. Ім’я є одним із засобів індивідуалізації фізичної особи як учасника цивільних правовідносин.
Згідно з чинним цивільним законодавством України поняттям «ім’я»охоплюються прізвище, власне ім’я та по батькові. Однак, за звичаями деяких національних меншин, що проживають в Україні, по батькові не вживається. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про національні меншини в Україні» кожний громадянин України має право на національне прізвище, ім’я та по батькові. Таким чином, особа має право зазначити в паспорті лише ім’я та прізвище. Право на ім’я – це одне з найважливіших немайнових прав фізичної особи, що захищається у випадках і в порядку, передбачених ЦК, і належить до числа невідчужуваних благ.
Вік фізичної особи. Ще однією властивістю фізичної особи, якій закон надає важливого юридичного значення при визначенні цивільно-правового статусу фізичної особи, – це вік. Зокрема, закон встановлює вік, з досягненням якого особа набуває часткової, неповної та повної цивільної дієздатності (статті 31, 32, 34 ЦК). Вік має важливе значення при вирішенні таких питань, як надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності (емансипація), при вступі особи у члени кооперативних та громадських організацій тощо.
Основним документом, що підтверджує вік, є свідоцтво про народження особи, видане на підставі запису в книзі реєстрації народжень державного органу реєстрації актів цивільного стану. Дата народження зазначається також у паспорті громадянина.
Сімейний стан фізичної особи. Дана обставина має велике значення для фізичної особи у спадкових правовідносинах, у деяких випадках при відшкодуванні шкоди, у вирішенні житлових питань та в ряді інших випадків.
Стать. Дана ознака фізичної особи лише у деяких випадках впливає на її цивільно-правовй статус. Наприклад, при відшкодуванні шкоди особам, завданої смертю годувальника, до числа непрацездатних, що мають право на відшкодування, належать жінки та чоловіки, які досягли пенсійного віку (п. 2 ч. 1 ст. 1200 ЦК) (для чоловіків і жінок встановлюється різний пенсійний вік).
Стан здоров’я. З-поміж ознак, що індивідуалізують фізичну особу як учасника цивільно-правових відносин, виокремлюють також стан її здоров’я. Насамперед ЦК враховує психічне здоров’я, що впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. Так, стан здоров’я фізичної особи має важливе значення у вирішенні таких питань, як: визнання фізичної особи обмежено дієздатною, недієздатною, визнанні правочинів недійсними, а також в інших випадках, встановлених законодавством.
Для того, щоб фізична особа могла бути учасником цивільних правовідносин, вона повинна володіти правосуб’єктністю, до складу якої входить: правоздатність та дієздатність, а на думку деяких вчених, також і деліктоздатність. За відсутності хоча б одного із зазначених елементів фізична особа втрачає здатність бути учасником цивільних правовідносин.
Поняття фізичної особи
Суб’єктами цивільних правовідносин в першу чергу є люди. Відповідно до ст. 24 ЦК людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Слід відзначити, що згідно із чинним ЦК терміном «фізична особа» охоплюються не тільки громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства. Такий підхід обумовлюється тим, що поняття «громадянство» пов’язується із певним правовим зв’язком особи із державою і саме тому наділяється особливими правами і обов’язками, в той час як надання цивільних прав та обов’язків суб’єктам цивільного права в більшості випадків не залежить від їх приналежності до громадянства тієї чи іншої держави. Таким чином, для цивільного права правовий зв’язок людини і держави, як правило, не має юридичного значення. І громадяни України, і іноземні громадяни, і особи без громадянства є рівноправними учасниками цивільних правовідносин.
У науковій літературі зазначається, що фізична особа як учасник цивільних правовідносин має деякі властивості суспільного й природного характеру, що певним чином індивідуалізують її, виокремлюють з-поміж інших учасників цивільних правовідносин і впливають на її правове положення. До таких ознак і властивостей варто віднести: ім’я, вік, сімейний стан, стать, стан здоров’я тощо.
Ім’я фізичної особи. Відповідно до ст. 28 ЦК фізична особа набуває та здійснює цивільні права та обов’язки під своїм ім’ям. Набуття прав та обов’язків під іменем іншої особи не допускається. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім’я) або діяти без зазначення імені. Ім’я є одним із засобів індивідуалізації фізичної особи як учасника цивільних правовідносин.
Згідно з чинним цивільним законодавством України поняттям «ім’я»охоплюються прізвище, власне ім’я та по батькові. Однак, за звичаями деяких національних меншин, що проживають в Україні, по батькові не вживається. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про національні меншини в Україні» кожний громадянин України має право на національне прізвище, ім’я та по батькові. Таким чином, особа має право зазначити в паспорті лише ім’я та прізвище. Право на ім’я – це одне з найважливіших немайнових прав фізичної особи, що захищається у випадках і в порядку, передбачених ЦК, і належить до числа невідчужуваних благ.
Вік фізичної особи. Ще однією властивістю фізичної особи, якій закон надає важливого юридичного значення при визначенні цивільно-правового статусу фізичної особи, – це вік. Зокрема, закон встановлює вік, з досягненням якого особа набуває часткової, неповної та повної цивільної дієздатності (статті 31, 32, 34 ЦК). Вік має важливе значення при вирішенні таких питань, як надання неповнолітньому повної цивільної дієздатності (емансипація), при вступі особи у члени кооперативних та громадських організацій тощо.
Основним документом, що підтверджує вік, є свідоцтво про народження особи, видане на підставі запису в книзі реєстрації народжень державного органу реєстрації актів цивільного стану. Дата народження зазначається також у паспорті громадянина.
Сімейний стан фізичної особи. Дана обставина має велике значення для фізичної особи у спадкових правовідносинах, у деяких випадках при відшкодуванні шкоди, у вирішенні житлових питань та в ряді інших випадків.
Стать. Дана ознака фізичної особи лише у деяких випадках впливає на її цивільно-правовй статус. Наприклад, при відшкодуванні шкоди особам, завданої смертю годувальника, до числа непрацездатних, що мають право на відшкодування, належать жінки та чоловіки, які досягли пенсійного віку (п. 2 ч. 1 ст. 1200 ЦК) (для чоловіків і жінок встановлюється різний пенсійний вік).
Стан здоров’я. З-поміж ознак, що індивідуалізують фізичну особу як учасника цивільно-правових відносин, виокремлюють також стан її здоров’я. Насамперед ЦК враховує психічне здоров’я, що впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними. Так, стан здоров’я фізичної особи має важливе значення у вирішенні таких питань, як: визнання фізичної особи обмежено дієздатною, недієздатною, визнанні правочинів недійсними, а також в інших випадках, встановлених законодавством.
Для того, щоб фізична особа могла бути учасником цивільних правовідносин, вона повинна володіти правосуб’єктністю, до складу якої входить: правоздатність та дієздатність, а на думку деяких вчених, також і деліктоздатність. За відсутності хоча б одного із зазначених елементів фізична особа втрачає здатність бути учасником цивільних правовідносин.
Поділитися посиланням: