Правосуб’єктність юридичної особи та порядок її реалізації

Юридична особа наділена правосуб’єктністю, завдяки чому вона може бути учасником цивільних відносин. Як і в фізичної особи, правосуб’єктність юридичної особи складається із цивільної правоздатності та цивільної дієздатності. Цивільна правоздатність і цивільна дієздатність юридичної особи виникають з моменту її створення і припиняються з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Тобто цивільна правоздатність і цивільна дієздатність юридичних осіб виникають та припиняються одночасно. 

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. В т.ч. юридична особа може володіти особистими немайновими правами. Відповідно до ст. 94 ЦК  юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до ЦК. 

Захист особистих немайнових прав юридичної особи у зв’язку із завідомо неправдивим повідомленням або неумисним повідомленням недостовірної інформації щодо її уповноваженої (посадової чи службової) особи про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України “Про запобігання корупції” у порядку, передбаченому цим Законом, здійснюється у такому самому обсязі, що і особистих немайнових прав фізичних осіб.

Тобто, за юридичними особами визнається так звана «загальна (універсальна) правоздатність юридичних осіб». Раніше ж, в радянський період, юридична особа мала лише спеціальну правоздатність, тобто, могла здійснювати лище ту діяльність, яка передбачена установчим документом.

Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Однак при цьому, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Щодо цивільної дієздатності юридичних осіб, то дане питання врегульоване ст. 92 ЦК:

1) юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом;

2) у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов’язків і здійснювати їх через своїх учасників;

3) орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень;

4) у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження;

5) якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов’язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Слід зазначити й те, що правосуб’єктність юридичних осіб певною мірою може бути реалізована й через відокремлені підрозділи юридичних осіб – філії та представництва.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Юридична особа наділена також і деліктоздатністю. Так, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

 Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.  Таким чином, із загального правила самостійної відповідальності юридичної особи є певні винятки.

Наприклад, особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов’язаннями її учасників (засновників), що пов’язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

4.3/5 - (3 votes)