Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
Емфітевзис – це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Також емфітевзис визначають як довгострокове відчужуване та успадковуване право на чуже майно, яке полягає в наданні особі права володіти або користуватися чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з метою отримання плодів, доходів з ефективним використанням відповідно до цільового призначення земельною ділянкою.
Емфітевзис встановлюється за договором між власником земельної ділянки й особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою (землекористувачем). Строк емфітевзису, розмір оплати, її форма, порядок та строки виплати встановлюються договором.
Важливою особливістю емфітевзису є те, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених наступним абзацом.
Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.
Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років.
Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це другу сторону не менш як за один рік.
Права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб:
1) власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі;
2) власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором;
3) власник земельної ділянки зобов’язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.
Права та обов’язки землекористувача:
1) землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору;
2) землекористувач зобов’язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом;
3) землекористувач зобов’язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.
Право землекористувача на відчуження права користування земельною ділянкою:
1) землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом;
2) уразі продажу права користування земельною ділянкою власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах ;
3) землекористувач зобов’язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі;
4) уразі порушення права переважної купівлі настають наслідки, передбачені ст. 362 ЦК (тобто власник земельної ділянки може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця );
5) уразі продажу землекористувачем права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб іншій особі власник земельної ділянки має право на одержання відсотків від ціни продажу (вартості права), встановлених договором.
Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі:
1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
2) спливу строку, на який було надано право користування;
3) викупу земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю.
Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути також припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
Емфітевзис – це право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Також емфітевзис визначають як довгострокове відчужуване та успадковуване право на чуже майно, яке полягає в наданні особі права володіти або користуватися чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з метою отримання плодів, доходів з ефективним використанням відповідно до цільового призначення земельною ділянкою.
Емфітевзис встановлюється за договором між власником земельної ділянки й особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою (землекористувачем). Строк емфітевзису, розмір оплати, її форма, порядок та строки виплати встановлюються договором.
Важливою особливістю емфітевзису є те, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених наступним абзацом.
Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.
Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років.
Якщо договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб укладено на невизначений строк, кожна із сторін може відмовитися від договору, попередньо попередивши про це другу сторону не менш як за один рік.
Права та обов’язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб:
1) власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі;
2) власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором;
3) власник земельної ділянки зобов’язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.
Права та обов’язки землекористувача:
1) землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору;
2) землекористувач зобов’язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом;
3) землекористувач зобов’язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.
Право землекористувача на відчуження права користування земельною ділянкою:
1) землекористувач має право на відчуження права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, якщо інше не встановлено законом;
2) уразі продажу права користування земельною ділянкою власник цієї земельної ділянки має переважне перед іншими особами право на його придбання, за ціною, що оголошена для продажу, та на інших рівних умовах ;
3) землекористувач зобов’язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі;
4) уразі порушення права переважної купівлі настають наслідки, передбачені ст. 362 ЦК (тобто власник земельної ділянки може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця );
5) уразі продажу землекористувачем права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб іншій особі власник земельної ділянки має право на одержання відсотків від ціни продажу (вартості права), встановлених договором.
Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі:
1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
2) спливу строку, на який було надано право користування;
3) викупу земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю.
Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути також припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Поділитися посиланням: