Право спільної сумісної власності: поняття, суб’єкти, підстави виникнення
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Таким чином, можна зазначити, що єдиною вирішальною ознакою виділення сумісної власності як різновиду права спільної власності є факт відсутності існування в об’єкті власності ідеальних часток кожного із співвласників, які б давали можливість виявити обсяг їх прав за наявності бажання одержати конкретну частину у спільному майні та розпорядитися нею.Частка кожного зі співвласників визначається лише після припинення права спільної сумісної власності.
Суб’єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Чинний ЦК нині не містить безпосередніх обмежень щодо виникнення права спільної сумісної власності у перерахованих суб’єктів, хоча на практиці більш поширеними є випадки виникнення його за участю фізичних осіб.
В доктрині звертається увага на існування особливих довірчих відносин у спільній сумісній власності та обумовлено цим відсутність жодних піддстав існування спільноі сумісної власності для інших, крім фізичних осіб, суб’єктів.
Підстави виникнення спільної сумісної власності.
Спільна сумісна власність як різновид права спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Однак порядок та умови її виникнення дещо інші, ніж у спільної часткової власності. Це обумовлено, зокрема, змістом ч. 4 ст. 355 ЦК, яка встановлює презумпцію режиму права спільної часткової власності на спільний об’єкт кількох осіб, якщо договором або законом прямо не передбачена спільна сумісна власність. Разом з тим законодавець передбачає окремі випадки виникнення права спільної сумісної власності, що обумовлюються особливим суб’єктним складом її учасників або особливим характером відносин між ними.
Так, ч. З ст. 368 ЦК передбачає презумпцію дії режиму спільної сумісної власності щодо майна подружжя, набутого ним за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають разом однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, набуте за час спільного проживання майно належить їм на праві спільної сумісної власності.
Режим спільної сумісної власності може бути передбачатись також договором.
Право спільної сумісної власності: поняття, суб’єкти, підстави виникнення
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Таким чином, можна зазначити, що єдиною вирішальною ознакою виділення сумісної власності як різновиду права спільної власності є факт відсутності існування в об’єкті власності ідеальних часток кожного із співвласників, які б давали можливість виявити обсяг їх прав за наявності бажання одержати конкретну частину у спільному майні та розпорядитися нею.Частка кожного зі співвласників визначається лише після припинення права спільної сумісної власності.
Суб’єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Чинний ЦК нині не містить безпосередніх обмежень щодо виникнення права спільної сумісної власності у перерахованих суб’єктів, хоча на практиці більш поширеними є випадки виникнення його за участю фізичних осіб.
В доктрині звертається увага на існування особливих довірчих відносин у спільній сумісній власності та обумовлено цим відсутність жодних піддстав існування спільноі сумісної власності для інших, крім фізичних осіб, суб’єктів.
Підстави виникнення спільної сумісної власності.
Спільна сумісна власність як різновид права спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Однак порядок та умови її виникнення дещо інші, ніж у спільної часткової власності. Це обумовлено, зокрема, змістом ч. 4 ст. 355 ЦК, яка встановлює презумпцію режиму права спільної часткової власності на спільний об’єкт кількох осіб, якщо договором або законом прямо не передбачена спільна сумісна власність. Разом з тим законодавець передбачає окремі випадки виникнення права спільної сумісної власності, що обумовлюються особливим суб’єктним складом її учасників або особливим характером відносин між ними.
Так, ч. З ст. 368 ЦК передбачає презумпцію дії режиму спільної сумісної власності щодо майна подружжя, набутого ним за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають разом однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, набуте за час спільного проживання майно належить їм на праві спільної сумісної власності.
Режим спільної сумісної власності може бути передбачатись також договором.
Поділитися посиланням: