Як було сказано раніше, спадкування може відбутися лише у випадку, якщо є відповідне волевиявлення з боку спадкоємців на перехід спадщини від спадкодавця до спадкоємців. Така юридична дія, що виявляє згоду спадкоємця на те, щоб було здійснене спадкування, називається «прийняттям спадщини».
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
При цьому, за загальним правилом, для прийняття спадщини необхідно подати заяву про прийняття спадщини. Так, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Але із наведеного вище загального правила, яким передбачається подання заяви для прийняття спадщини, ЦК встановлює виключення:
1) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строків прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї;
2) малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановленихч.ч. 2-4 ст. 1273 ЦК.
Слід вказати, що частинами 2-4 ст. 1273 ЦК встановлюється можливість відмови спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншої особи:
1) спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги;
2) спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь;
3) якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.
Підкреслюємо, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Строки для прийняття спадщини
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини встановлюються у ст. 1271 ЦК:
1) якщо спадкоємець протягом строку, зазначеного вище, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її;
2) за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини;
3) за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Прийняття спадщини. Строки для прийняття спадщини
Як було сказано раніше, спадкування може відбутися лише у випадку, якщо є відповідне волевиявлення з боку спадкоємців на перехід спадщини від спадкодавця до спадкоємців. Така юридична дія, що виявляє згоду спадкоємця на те, щоб було здійснене спадкування, називається «прийняттям спадщини».
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
При цьому, за загальним правилом, для прийняття спадщини необхідно подати заяву про прийняття спадщини. Так, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Але із наведеного вище загального правила, яким передбачається подання заяви для прийняття спадщини, ЦК встановлює виключення:
1) спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строків прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї;
2) малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених ч.ч. 2-4 ст. 1273 ЦК .
Слід вказати, що частинами 2-4 ст. 1273 ЦК встановлюється можливість відмови спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншої особи:
1) спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги;
2) спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь;
3) якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем.
Підкреслюємо, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Строки для прийняття спадщини
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини встановлюються у ст. 1271 ЦК:
1) якщо спадкоємець протягом строку, зазначеного вище, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її;
2) за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини;
3) за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Поділитися посиланням: