Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин

Цивільні правовідносини не виникають лише із самого існування цивільно-правових норм. Виникнення, зміна або припинення цивіль­них правовідносин відбувається в силу різноманітних юри­дичних фактів під якими в юридичній літературі розуміють конкретні життєві обставини, з настанням яких пов´язані певні правові наслідки.

 Такими життєвими обстави­нами можуть бути ті, що належать до сфери природи (природ­ні – народження особи, досягнення 18-річного віку, смерть), а також ті, що належать до соціальної сфери життя (соціаль­ні – дії людей, адміністративні акти, рішення суду). Однак, слід розуміти, що не всі життєві обставини можна назвати юридичними фактами. Для цього не­обхідно, щоб норми цивільного законодавства пов´язували з ними настання певних правових наслідків. Таким чином, юридичний факт характеризується двома ознаками: по-перше, це конкретні життєві обставини; по-друге, держава визнає їх юридичними фактами (вони закріплені у законі).

Перелік юридичних фактів у цивільному праві не є вичерпним. Тому в цивільному законодавстві передбачено правило, згідно з яким юридичні факти, не передбачені цивільним законодавс­твом, спричиняють відповідні правові наслідки, якщо вони не су­перечать загальним засадам і змісту цивільного законодавства.

Стаття 11 ЦК України серед підстав виникнення цивільних прав та обов-´язків називає:

а) договори та інші правочини;

б) створення літературних, художніх творів, винаходів та ін­ших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

в) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди ін­шій особі;

г)  інші юридичні факти.

Даною статтею також встановлюється, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, а також з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

Спірним науковці вважають положення, передбачене ч. 3 ст. 11 ЦК, відповідно до якого цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, юридичні факти – це обставини, з настанням яких цивільно-правові нор­ми права пов´язують виникнення, зміну або припинен­ня цивільних правовідносин.

Підставою цивільних правовідносин може бути як одиничний юридичний факт (прості юридичні факти), так і сукупність юридичних фактів (складні юридичні факти). Але без юридичних фактів жодні цивільні правовідносини не встановлюються, не змінюються і не припиняються.

У теорії цивільного права юридичні факти поділяються за декількома критеріями. Найбільш поширеним та визнаним поділом юридичних фактів є їх поділ на дії і події за ознакою залеж­ності їх від волі суб´єктів. 

Дії  це такі юридичні факти, які від­буваються за волею суб´єктів цивільних правовідносин. Напри­клад, особи уклали договір позички, в результаті чого між ними виникли цивільно-правові відносини. 

Події – це  явища реальної дійсності, що відбуваються незалежно від волі осіб (землетрус, паводок, смерть особи тощо). Наприклад, в результаті паводку пошкоджене чи знищене житло громадян в кількох населених пунктах. Така подія є юридичним фактом, що породжує право страхувальників житлових будинків на отримання страхового відшкодування.

Дії як юридичні факти за критерієм відповідності їх вимогам закону, іншим нормативним актам поділяють на правомірні і неправомірні.

Неправомірними вважають дії, які порушують положення законів, інших нормативних актів і принципів права. До них на­лежать: заподіяння шкоди; порушення договірних зобов´язань; безпідставне збагачення; дії, спрямовані на укладення правочину, який визнаний недійсним тощо. Такі юридичні факти є підставою  цивільно-правової відповідальності. У цивільному порядку вони породжують обов´язки відшкодування шкоди, за­вданої громадянину чи його майну.

Правомірні дії — дії, що відповідають вимогам закону, іншим правовим актам та принципам права.

 Останні, в свою чергу, поділяютьсяна юридич­ні акти та юридичні вчинки.

 Юридичні акти– це правомірні дії суб´єктів, метою яких є виникнення, зміна або припинення цивільних правовідносин. До таких юридичних фактів належать: правочини, акти органів влади, місцевого самоврядування, рішення суду тощо. Деякі вчені вважають, що всі юридичні акти поділяються на правочини та адміністративні акти.

Юридичні вчинки – це правомірні дії суб´єктів цивільних пра­вовідносин, які призводять до настання певних юридичних на­слідків, передбачених законом, незалежно від того, бажав їх на­стання суб´єкт чи ні (написання автором твору, знахідка тощо). 

Юридичні факти класифікують також залежно від наслідків, які вони спричиняють. Адже в одних випадках юридичний факт може породжувати цивільні права та обов´язки у суб´єкта, а в інших – змінювати чи припиняти. Тому юридичні факти поділя­ють на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі.

Із правовстановлюючим фактом норми цивільного законо­давства пов-´язують виникнення цивільних прав та обов´язків. Так, народження дитини, реєстрація юридичної особи, укладан­ня договору, написання твору є фактами, що породжують права та обов´язки.

Правозмінюючі юридичні факти – це такі юридичні факти, настання яких зумовлює зміну цивільних правовідносин (зміна суб´єктного складу в зобов-´язаннях шляхом уступки права чи переведення боргу).

З правоприпиняючими юридичними фактами цивільне зако­нодавство пов-´язує припинення цивільних правовідносин між суб´єктами (припинення зобов´язання у зв´язку з його виконан­ням). 

4/5 - (4 votes)