Цивільне законодавство України: поняття та структура
Цивільне законодавство — це система нормативних актів, які містять цивільно-правові норми.
Цивільне право — це сукупність правових норм. Цивільне законодавство — система нормативно-правових актів. Цивільне право — внутрішня форма права, зміст якого визначається соціально-економічними особливостями суспільних відносин, що ним регулюються; цивільне законодавство — зовнішня форма права, тісно пов’язана з його змістом. Отже, цивільне право становить зміст цивільного законодавства, а останнє є формою вираження цивільного права.
Структура цивільного законодавства є будовою і внутрішньою формою організації системи цивільних нормативних актів. Структура цивільного законодавства побудована з нормативних актів, викладених в певній послідовності за критерієм юридичної сили.
Система актів цивільного законодавства встановлена у ст. 4 ЦК.
1) Основу цивільного законодавства України становить Конституція України (ч. 1 ст. 4 ЦК). Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України для всієї системи права України має системоутворююче значення, встановлює основні засади, які визначають зміст правового регулювання суспільних відносин правовими нормами тієї чи іншої галузі права. Наприклад, цивільно-правові засади регулювання відносин власності закріплені в статтях 13, 14 і 41. Статті 21, 23, 24, 27, 28, 29, 31 і 32 Конституції України заклали підвалини цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин з приводу таких особистих благ, як життя, здоров’я, ім’я, честь, гідність, ділова репутація, особисті папери, таємниця кореспонденцій та ін.
2) Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК).
При цьому законодавцем встановлюється, що актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України.
Також встановлюється спеціальний порядок внесення змін до ЦК та інших законів, що регулюють цивільні відносини, що спрямований на забезпечення регулювання цивільних відносин актами цивільного законодавства однаково відповідно до ЦК. Так, якщо суб’єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов’язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Таким чином, всі інші закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати Цивільному кодексу України, а у разі суперечності між Цивільним кодексом України та іншими законами перевагу має саме Цивільний кодекс України.
Цивільний кодекс України був прийнятий 16 січня 2003 року і вступив в дію 1 січня 2004 року.
Структурно ЦК складається із 6 книг:
1. Загальні положення;
2. Особисті немайнові права фізичної особи;
3. Речове право;
4. Право інтелектуальної власності;
5. Зобов’язальне права;
6. Спадкове право.
3) Як було вказано вище, актами цивільного законодавства також є інші закони України.
Вони мають вищу юридичну силу після Конституції України. Закони України про акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, банки і банківську діяльність, цінні папери і фондову біржу, захист прав споживачів тощо набули важливого значення для розвитку цивільного законодавства в Україні. В Україні законодавчу владу здійснює Верховна Рада. Отже, закон — це нормативний акт, який приймається Верховною Радою України.
4) Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Нормативно-правовими актами, що видаються Президентом України та можуть бути актами цивільного законодавства є укази Президента України.
5) Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України або іншому закону, застосовуються відповідні положення ЦК України або іншого закону.
6) Інші підзаконні нормативно-правові акти також можуть бути актами цивільного законодавства, як-то: рішенням місцевих рад, розпорядження місцевих державних адміністрацій тощо. ЦК встановлює, що інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
В контексті правового регулювання цивільних відносин слід згадати й про аналогію, правила використання якої зафіксовані у ст. 8 ЦК України. Виділяють аналогію законута аналогію права.
Зміст аналогії закону полягає в тому, що якщо цивільні відносини не врегульовані ЦК, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами ЦК, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.
Натомість, аналогія права застосовується у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин і передбачає, що у такому випадку вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (тобто принципами цивільного права).
Цивільне законодавство України: поняття та структура
Цивільне законодавство — це система нормативних актів, які містять цивільно-правові норми.
Цивільне право — це сукупність правових норм. Цивільне законодавство — система нормативно-правових актів. Цивільне право — внутрішня форма права, зміст якого визначається соціально-економічними особливостями суспільних відносин, що ним регулюються; цивільне законодавство — зовнішня форма права, тісно пов’язана з його змістом. Отже, цивільне право становить зміст цивільного законодавства, а останнє є формою вираження цивільного права.
Структура цивільного законодавства є будовою і внутрішньою формою організації системи цивільних нормативних актів. Структура цивільного законодавства побудована з нормативних актів, викладених в певній послідовності за критерієм юридичної сили.
Система актів цивільного законодавства встановлена у ст. 4 ЦК.
1) Основу цивільного законодавства України становить Конституція України (ч. 1 ст. 4 ЦК). Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України для всієї системи права України має системоутворююче значення, встановлює основні засади, які визначають зміст правового регулювання суспільних відносин правовими нормами тієї чи іншої галузі права. Наприклад, цивільно-правові засади регулювання відносин власності закріплені в статтях 13, 14 і 41. Статті 21, 23, 24, 27, 28, 29, 31 і 32 Конституції України заклали підвалини цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин з приводу таких особистих благ, як життя, здоров’я, ім’я, честь, гідність, ділова репутація, особисті папери, таємниця кореспонденцій та ін.
2) Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК).
При цьому законодавцем встановлюється, що актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України.
Також встановлюється спеціальний порядок внесення змін до ЦК та інших законів, що регулюють цивільні відносини, що спрямований на забезпечення регулювання цивільних відносин актами цивільного законодавства однаково відповідно до ЦК. Так, якщо суб’єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов’язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Таким чином, всі інші закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати Цивільному кодексу України, а у разі суперечності між Цивільним кодексом України та іншими законами перевагу має саме Цивільний кодекс України.
Цивільний кодекс України був прийнятий 16 січня 2003 року і вступив в дію 1 січня 2004 року.
Структурно ЦК складається із 6 книг:
1. Загальні положення;
2. Особисті немайнові права фізичної особи;
3. Речове право;
4. Право інтелектуальної власності;
5. Зобов’язальне права;
6. Спадкове право.
3) Як було вказано вище, актами цивільного законодавства також є інші закони України.
Вони мають вищу юридичну силу після Конституції України. Закони України про акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, банки і банківську діяльність, цінні папери і фондову біржу, захист прав споживачів тощо набули важливого значення для розвитку цивільного законодавства в Україні. В Україні законодавчу владу здійснює Верховна Рада. Отже, закон — це нормативний акт, який приймається Верховною Радою України.
4) Цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України. Нормативно-правовими актами, що видаються Президентом України та можуть бути актами цивільного законодавства є укази Президента України.
5) Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України або іншому закону, застосовуються відповідні положення ЦК України або іншого закону.
6) Інші підзаконні нормативно-правові акти також можуть бути актами цивільного законодавства, як-то: рішенням місцевих рад, розпорядження місцевих державних адміністрацій тощо. ЦК встановлює, що інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
В контексті правового регулювання цивільних відносин слід згадати й про аналогію, правила використання якої зафіксовані у ст. 8 ЦК України. Виділяють аналогію закону та аналогію права.
Зміст аналогії закону полягає в тому, що якщо цивільні відносини не врегульовані ЦК, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами ЦК, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.
Натомість, аналогія права застосовується у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин і передбачає, що у такому випадку вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (тобто принципами цивільного права).
Поділитися посиланням: