Відповідальність за цивільним правом можна класифікувати за різними критеріями.
1. Залежно від підстави виникнення відповідальність за цивільним правом буває:
– договірна, яка настає у разі порушення договору однією із сторін;
– недоговірна (або позадоговірна), яка має місце у разі заподіяння шкоду чужому майну чи здоров’ю, а також в інших випадках заподіяння шкоди, якщо між заподіювачем шкоди і потерпілою стороною не існувало договірних правовідносин.
2. Залежно від кількості осіб, які беруть участь у виконанні зобов’язання, цивільно-правову відповідальність поділяють на:
– часткову (дольову),що полягає в тому, що кожен із учасників зобов’язання несе відповідальність у межах своєї частки;
– солідарну відповідальність – настає лише у випадках, прямо вказаних в законі чи договорі, і при цьому кредитору надається право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом або від одного із боржників. Якщо обов’язок не буде виконано в повному обсязі одним із боржників, кредитор вправі вимагати неодержане від інших солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними до того моменту, поки їх обов’язок не буде виконано повністю. Виконання обов’язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором. Боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право пред’явити регресну вимогу до решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, крім частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, яка належить солідарному боржникові, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці;
– субсидіарну (додаткову) відповідальність, яка має місце у разі, якщо її прямо передбачено в законі чи договорі, вона не може перевищувати обсягу повної відповідальності.
Відповідно до ст. 619 ЦК договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред’явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред’явити вимогу до основного боржника.Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред’явлену вимогу, кредитор може пред’явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред’явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред’явлення позову, – подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі.У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.
3. Залежно від обсягу відповідальності виділяють:
– повну відповідальнсть;
– обмежену відповідальність;
– підвищену (кратну) відповідальність.
За загальним правилом, цивільно-правова відповідальність настає в повному обсязі, а це означає, що розмір відшкодованої шкоди не повинен перевищувати суму заподіяних збитків, тобто відшкодування не повинно призводити до збагачення потерпілого. Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.Також згідно з ч. 1 ст. 624 ЦК,якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Однак, у силу закону або договору, може виникати обмежена цивільно-правова відповідальність. Наприклад, у договорах перевезення відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування чи пошкодження вантажу, багажу, пошти встановлюється у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 ЦК). Проявом обмеженої цивільно-правової відповідальності може бути встановлення у договорі правил про залікову, виключну або альтернативну неустойку(ст. 624 ЦК) (про види неустойки див. урок 23.5) . У певних випадках законом може бути передбачено застосування підвищеної цивільно-правової відповідальності, яка полягає у застосуванні до правопорушника додаткових санкцій у порядку та розмірах, визначених законом. Наприклад, у разі визнання недійсним правочину, який учинено під впливом насильства, винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичній або психічний тиск до другої сторони, зобов’язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі (ст. 231 ЦК).
Види цивільно-правової відповідальності
Відповідальність за цивільним правом можна класифікувати за різними критеріями.
1. Залежно від підстави виникнення відповідальність за цивільним правом буває:
– договірна, яка настає у разі порушення договору однією із сторін;
– недоговірна (або позадоговірна), яка має місце у разі заподіяння шкоду чужому майну чи здоров’ю, а також в інших випадках заподіяння шкоди, якщо між заподіювачем шкоди і потерпілою стороною не існувало договірних правовідносин.
2. Залежно від кількості осіб, які беруть участь у виконанні зобов’язання, цивільно-правову відповідальність поділяють на:
– часткову (дольову),що полягає в тому, що кожен із учасників зобов’язання несе відповідальність у межах своєї частки;
– солідарну відповідальність – настає лише у випадках, прямо вказаних в законі чи договорі, і при цьому кредитору надається право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом або від одного із боржників. Якщо обов’язок не буде виконано в повному обсязі одним із боржників, кредитор вправі вимагати неодержане від інших солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними до того моменту, поки їх обов’язок не буде виконано повністю. Виконання обов’язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором. Боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право пред’явити регресну вимогу до решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, крім частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, яка належить солідарному боржникові, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці;
– субсидіарну (додаткову) відповідальність, яка має місце у разі, якщо її прямо передбачено в законі чи договорі, вона не може перевищувати обсягу повної відповідальності.
Відповідно до ст. 619 ЦК договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред’явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред’явити вимогу до основного боржника.Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред’явлену вимогу, кредитор може пред’явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред’явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред’явлення позову, – подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі.У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.
3. Залежно від обсягу відповідальності виділяють:
– повну відповідальнсть;
– обмежену відповідальність;
– підвищену (кратну) відповідальність.
За загальним правилом, цивільно-правова відповідальність настає в повному обсязі, а це означає, що розмір відшкодованої шкоди не повинен перевищувати суму заподіяних збитків, тобто відшкодування не повинно призводити до збагачення потерпілого. Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.Також згідно з ч. 1 ст. 624 ЦК, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Однак, у силу закону або договору, може виникати обмежена цивільно-правова відповідальність. Наприклад, у договорах перевезення відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування чи пошкодження вантажу, багажу, пошти встановлюється у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 ЦК). Проявом обмеженої цивільно-правової відповідальності може бути встановлення у договорі правил про залікову, виключну або альтернативну неустойку(ст. 624 ЦК) (про види неустойки див. урок 23.5) . У певних випадках законом може бути передбачено застосування підвищеної цивільно-правової відповідальності, яка полягає у застосуванні до правопорушника додаткових санкцій у порядку та розмірах, визначених законом. Наприклад, у разі визнання недійсним правочину, який учинено під впливом насильства, винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичній або психічний тиск до другої сторони, зобов’язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі (ст. 231 ЦК).
Поділитися посиланням: