Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Визнання фізичної особи зниклою безвісті. Оголошення фізичної особи померлою
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦК фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Безвісна відсутність — це засвідчений у судовому порядку факт довготривалої відсутності громадянина в місці його проживання, якщо не вдалося встановити місце його перебування. Безвісти відсутність являє собою факт реальної дійсності. Завдання суду полягає лише у констатації цього факту, тобто – у визнанні. Саме тому безвісти відсутньою особу визнають.
Таким чином, для визнання громадянина безвісно відсутнім потрібна наявність таких умов:
1) громадянин відсутній у місці його постійного проживання протягом року;
2) згідно зі ст. 43 ЦК України громадянина в судовому порядку може бути визнано безвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці, де він постійно або переважно проживає, немає відомостей про місце його перебування. День одержання останніх відомостей може бути підтверджено пред’явленням останнього листа відсутнього громадянина або іншим способом (наприклад, показання свідків). Якщо неможливо встановити день одержання останніх відомостей, початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, наступного за тим, у якому були одержані останні відомості, а якщо неможливо встановити цей місяць — 1 січня наступного року (ч. 2 ст. 43 ЦК України);
3) визнання громадянина безвісно відсутнім допустимо за умови, що встановити місце його перебування неможливо.
Визнання громадянина безвісно відсутнім тягне за собою певні правові наслідки, але не впливає на його правоздатність та дієздатність.
На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.
За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном особи, зниклої безвісти, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою. Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.
За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов’язані утримувати.
Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, зниклої безвісти.
Також в науці цивільного права зазначають, що у разі визнання фізичної особи безвісти відсутньою, то припиняються зобов’язання, тісно пов’язані особою (договір доручення, договір простого товариства, договір поруки, комісії, агентування тощо), надається можливість розірвати шлюб у спрощеному порядку, призначається пенсія в зв’язку з втратою годувальника та настають інші правові наслідки.
Однак, якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
Відповідно до ст. 46 ЦКоголошення фізичної особи померлою відбувається у таких випадках:
1) якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;
2) якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
При цьому, фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Науковцями наголошується, що для оголошення фізичної особи померлою необхідна наявність трьох обставин: 1) відсутність за місцем проживання; 2) відсутність відомостей зазвичай протягом трьох років; 3) розшук не дав позитивного результату та відсутні підстави вважати, що особа ухиляється від відповідальності.
В доктрині цивільного права також наголошують, що оголошення особи померлою застосовується, коли неможливо встановити факт смерті особи, однак обставини відсутності такі, що дають підстави припускати її смерть. Суд і учасники усвідомлюють, що припущення про смерть може не підтвердитись. Саме тому її визнати померлою не можна, а можна лише юридично оголосити.
Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Однак, фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті, за винятком того, що:
1) спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п’яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини;
2) нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.
При цьому, Цивільним кодексом України не виключається можливість повернення фізичної особи, яка була оголошена померлою, при цьому для такого випадку встановлються певні правові наслідки.
Скасування рішення суду про оголошення физічної особи померлою. Так, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
Право вимагати повернення свого майна. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред’явника. Натомість, особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов’язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива.
Однак, у разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.
Якщо ж майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з’явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Визнання фізичної особи зниклою безвісті. Оголошення фізичної особи померлою
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦК фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Безвісна відсутність — це засвідчений у судовому порядку факт довготривалої відсутності громадянина в місці його проживання, якщо не вдалося встановити місце його перебування. Безвісти відсутність являє собою факт реальної дійсності. Завдання суду полягає лише у констатації цього факту, тобто – у визнанні. Саме тому безвісти відсутньою особу визнають.
Таким чином, для визнання громадянина безвісно відсутнім потрібна наявність таких умов:
1) громадянин відсутній у місці його постійного проживання протягом року;
2) згідно зі ст. 43 ЦК України громадянина в судовому порядку може бути визнано безвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці, де він постійно або переважно проживає, немає відомостей про місце його перебування. День одержання останніх відомостей може бути підтверджено пред’явленням останнього листа відсутнього громадянина або іншим способом (наприклад, показання свідків). Якщо неможливо встановити день одержання останніх відомостей, початком безвісної відсутності вважається перше число місяця, наступного за тим, у якому були одержані останні відомості, а якщо неможливо встановити цей місяць — 1 січня наступного року (ч. 2 ст. 43 ЦК України);
3) визнання громадянина безвісно відсутнім допустимо за умови, що встановити місце його перебування неможливо.
Визнання громадянина безвісно відсутнім тягне за собою певні правові наслідки, але не впливає на його правоздатність та дієздатність.
На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.
За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном особи, зниклої безвісти, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою. Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.
За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов’язані утримувати.
Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, зниклої безвісти.
Також в науці цивільного права зазначають, що у разі визнання фізичної особи безвісти відсутньою, то припиняються зобов’язання, тісно пов’язані особою (договір доручення, договір простого товариства, договір поруки, комісії, агентування тощо), надається можливість розірвати шлюб у спрощеному порядку, призначається пенсія в зв’язку з втратою годувальника та настають інші правові наслідки.
Однак, якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
Відповідно до ст. 46 ЦК оголошення фізичної особи померлою відбувається у таких випадках:
1) якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;
2) якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
При цьому, фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Науковцями наголошується, що для оголошення фізичної особи померлою необхідна наявність трьох обставин: 1) відсутність за місцем проживання; 2) відсутність відомостей зазвичай протягом трьох років; 3) розшук не дав позитивного результату та відсутні підстави вважати, що особа ухиляється від відповідальності.
В доктрині цивільного права також наголошують, що оголошення особи померлою застосовується, коли неможливо встановити факт смерті особи, однак обставини відсутності такі, що дають підстави припускати її смерть. Суд і учасники усвідомлюють, що припущення про смерть може не підтвердитись. Саме тому її визнати померлою не можна, а можна лише юридично оголосити.
Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Однак, фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті, за винятком того, що:
1) спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п’яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини;
2) нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.
При цьому, Цивільним кодексом України не виключається можливість повернення фізичної особи, яка була оголошена померлою, при цьому для такого випадку встановлються певні правові наслідки.
Скасування рішення суду про оголошення физічної особи померлою. Так, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
Право вимагати повернення свого майна. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред’явника. Натомість, особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов’язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива.
Однак, у разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.
Якщо ж майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з’явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.
Поділитися посиланням: