Звичай як джерело цивільного права. Звичаї ділового обороту
Ст. 7 ЦК встановлює, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Ознака усталеності означає, що звичай, внаслідок його багаторазованого використання, сприймається як правило поведінки, і його дотримуються без додатковоі формалізації. Однак, при цьому звичай може бути зафіксований у відповідному документі.
Так, окремі звичаї можуть бути згруповані у певні зібрання: торгівельні звичаї, звичаї в розрахункових операціях, в торгівельному мореплавстві тощо. Одним з найавторитетніших зібрань торгівельних звичаїв є правила ІНКОТЕРМС, які оновлюються міжнародною торговою палатою в Парижі кожні 10 років. На сьогоднішній день існують правила ІНКОТЕРМС 2020 року.
Слід зазначити, що звичай як джерело права має субсидіарний (додатковий) характер, оскільки звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
Класифікація звичаїв може проводитися за різними критеріями. Залежно від характеру правового звичаю розрізняють кілька його видів: звичаї ділового обороту; міжнародні звичаї; звичаї внутрішньодержавні; звичаї, засновані на звичаєвому праві; судовий звичай тощо.
Найпоширенішим є поділ звичаїв залежно від форми вираження (способів фіксації) і сфери застосування.
За формою вираження звичаї поділяють на дві групи:
а) звичаї, що зафіксовані у відповідних документах. Прикладом звичаїв цієї групи можуть слугувати різноманітні кодифікації етичних норм, прийняті деякими професійними корпораціями в Україні, наприклад, Кодекс честі Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв або збірники звичаїв міжнародного торгового обороту
б) звичаї, що не зафіксовані у відповідних документах, тобто правові аксіоми. До таких звичаїв включають правові аксіоми, які ніде прямо не зафіксовані, але вони завжди беруться до уваги сторонами договорів, наприклад: «Усні переговори самі по собі не породжують правові наслідки»або «Спеціальний закон має перевагу над загальним законом».
Видом правового звичаю є звичай ділового обороту, під яким розуміють усталене правило поведінки, яке широко застосовується у певній сфері підприємницької діяльності. Традиційно найпоширенішими звичаями ділового обороту є звичаї в торгівлі, розрахункових операціях, торговельному мореплавстві тощо.
Звичай як джерело цивільного права. Звичаї ділового обороту
Ст. 7 ЦК встановлює, що цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Ознака усталеності означає, що звичай, внаслідок його багаторазованого використання, сприймається як правило поведінки, і його дотримуються без додатковоі формалізації. Однак, при цьому звичай може бути зафіксований у відповідному документі.
Так, окремі звичаї можуть бути згруповані у певні зібрання: торгівельні звичаї, звичаї в розрахункових операціях, в торгівельному мореплавстві тощо. Одним з найавторитетніших зібрань торгівельних звичаїв є правила ІНКОТЕРМС, які оновлюються міжнародною торговою палатою в Парижі кожні 10 років. На сьогоднішній день існують правила ІНКОТЕРМС 2020 року.
Слід зазначити, що звичай як джерело права має субсидіарний (додатковий) характер, оскільки звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.
Класифікація звичаїв може проводитися за різними критеріями. Залежно від характеру правового звичаю розрізняють кілька його видів: звичаї ділового обороту; міжнародні звичаї; звичаї внутрішньодержавні; звичаї, засновані на звичаєвому праві; судовий звичай тощо.
Найпоширенішим є поділ звичаїв залежно від форми вираження (способів фіксації) і сфери застосування.
За формою вираження звичаї поділяють на дві групи:
а) звичаї, що зафіксовані у відповідних документах. Прикладом звичаїв цієї групи можуть слугувати різноманітні кодифікації етичних норм, прийняті деякими професійними корпораціями в Україні, наприклад, Кодекс честі Професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв або збірники звичаїв міжнародного торгового обороту
б) звичаї, що не зафіксовані у відповідних документах, тобто правові аксіоми. До таких звичаїв включають правові аксіоми, які ніде прямо не зафіксовані, але вони завжди беруться до уваги сторонами договорів, наприклад: «Усні переговори самі по собі не породжують правові наслідки»або «Спеціальний закон має перевагу над загальним законом».
Видом правового звичаю є звичай ділового обороту, під яким розуміють усталене правило поведінки, яке широко застосовується у певній сфері підприємницької діяльності. Традиційно найпоширенішими звичаями ділового обороту є звичаї в торгівлі, розрахункових операціях, торговельному мореплавстві тощо.
Поділитися посиланням: