Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласникам, як і кожному окремому власнику речі, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об’єкта права спільної часткової власності , як вказано вище, мають здійснювати за взаємною згодою. Форма її вираження цією нормою не встановлюється. Згода може бути виражена, наприклад, у формі письмового договору, наданого доручення одному із співвласників чи іншій особі на вчинення тієї чи іншої дії, у вигляді нотаріально оформленої довіреності тощо.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов’язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.
Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Це можливо, зокрема,шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, заповіту тощо. Набувачами такої частки можуть бути як інші співвласники, так і треті особи. У цих випадках спільна власність не припиняється, оскільки відчужується не конкретна частка майна в натурі, а ідеальна частка у праві власності, тобто відбувається лише заміна суб’єкта цивільного права. Водночас закон встановлює певні гарантії захисту прав співвласників у таких ситуаціях. При цьому продаж частки у праві спільної часткової власності має здійснюватися з дотриманням правил про переважне право співвласників перед іншими (сторонніми) особами на купівлю цієї частки.
Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.
Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до ст. 334 ЦК.
Здійснення права спільної часткової власності
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласникам, як і кожному окремому власнику речі, належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об’єкта права спільної часткової власності , як вказано вище, мають здійснювати за взаємною згодою. Форма її вираження цією нормою не встановлюється. Згода може бути виражена, наприклад, у формі письмового договору, наданого доручення одному із співвласників чи іншій особі на вчинення тієї чи іншої дії, у вигляді нотаріально оформленої довіреності тощо.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов’язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.
Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Це можливо, зокрема,шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, заповіту тощо. Набувачами такої частки можуть бути як інші співвласники, так і треті особи. У цих випадках спільна власність не припиняється, оскільки відчужується не конкретна частка майна в натурі, а ідеальна частка у праві власності, тобто відбувається лише заміна суб’єкта цивільного права. Водночас закон встановлює певні гарантії захисту прав співвласників у таких ситуаціях. При цьому продаж частки у праві спільної часткової власності має здійснюватися з дотриманням правил про переважне право співвласників перед іншими (сторонніми) особами на купівлю цієї частки.
Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.
Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до ст. 334 ЦК.
Поділитися посиланням: