Поняття спадкуваннязакріплене у ст. 1216 ЦК, відповідно до якої спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За своєю правовою природою спадкування є правонаступництвом.
Правонаступництвом є форма переходу прав та обов’язків від однієї особи (правопопередника) до іншої (правонаступника). Традиційно в цивільному праві виділяють два види правонаступництва – універсальне (повне) та сингулярне (часткове). При універсальному правонаступництві відбувається перехід всієї сукупності прав та обов’язків правопопередника до правонаступників за винятком тих, що нерозривно пов’язані з особою правопопередника, а сингулярне правонаступництво полягає у переході до правонаступника не всього обсягу прав та обов’язків правопопередника, а лише певного його права. Прикладом сингулярного правонаступництва є уступка право вимоги за договором поставки.
Спадкування ж є прикладом універсального правонаступнцтва, за якого до спадкоємців одночасно переходить вся спадщина (як права, так і обов’язки). Тобто спадщина переходить як єдине ціле, не можна відмовитись від певних прав та обов’язків, що входять до складу спадщини, а все інше прийняти. Відмова від спадщини повинна бути безумовною та беззастережною. Також спадкування як вид універсального правонаступництва характеризується такою ознакою, як безпосередність, оскільки спадщина переходить до спадкоємців безпосередньо від спадкодавця без попереднього переходу її до третьої особи.
Згідно з ст. 1217 ЦК, яка встановлює види спадкування, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. При цьому науковці наголошують, що оперуючи такою термінологією, законодавець має на увазі підстави спадкування.
Значення цих видів спадкування полягає в тому, що за їх допомогою визначається порядок встановлення кола спадкоємців – за волею заповідача чи за відсутності такої – за законом. Але в будь-якому випадку спадкування за кожним із видів здійснюється лише після відкриття спадщини.
При спадкуванні за заповітом – підставою спадкування є заповіт і до спадкування закликаються ті особи, яких заповідач називає як спадкоємців. Спадкування за заповітом виникає за умови складення заповіту у формі та в порядку, встановленому чинним законодавством, та прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом.
Спадкування за законом здійснюється за наявності таких підстав: відсутності заповіту; визнання заповіту недійсним; усунення спадкоємців за заповітом від права на спадкування; охоплення заповітом тільки частини спадкового майна; відмови спадкоємців за заповітом від прийняття спадщини та смерть спадкоємця за заповітом до відкриття спадщини, якщо заповідачем не було зроблено підпризначення спадкоємця за заповітом.
Також слід зазначити, що законом не виключається можливість спадкування однієї частини спадщини за законом, іншої – за заповітом. Таке спадкування може мати місце у разі, якщо заповітом охоплено лише частину спадкового майна або заповіт частково визнано недійсним. При цьому відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом. Одночасне спадкування і за законом, і за заповітом в юридичній літературі називають «змішаним спадкуванням».
Поняття спадкування. Підстави спадкування
Поняття спадкуваннязакріплене у ст. 1216 ЦК, відповідно до якої спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За своєю правовою природою спадкування є правонаступництвом.
Правонаступництвом є форма переходу прав та обов’язків від однієї особи (правопопередника) до іншої (правонаступника). Традиційно в цивільному праві виділяють два види правонаступництва – універсальне (повне) та сингулярне (часткове). При універсальному правонаступництві відбувається перехід всієї сукупності прав та обов’язків правопопередника до правонаступників за винятком тих, що нерозривно пов’язані з особою правопопередника, а сингулярне правонаступництво полягає у переході до правонаступника не всього обсягу прав та обов’язків правопопередника, а лише певного його права. Прикладом сингулярного правонаступництва є уступка право вимоги за договором поставки.
Спадкування ж є прикладом універсального правонаступнцтва, за якого до спадкоємців одночасно переходить вся спадщина (як права, так і обов’язки). Тобто спадщина переходить як єдине ціле, не можна відмовитись від певних прав та обов’язків, що входять до складу спадщини, а все інше прийняти. Відмова від спадщини повинна бути безумовною та беззастережною. Також спадкування як вид універсального правонаступництва характеризується такою ознакою, як безпосередність, оскільки спадщина переходить до спадкоємців безпосередньо від спадкодавця без попереднього переходу її до третьої особи.
Згідно з ст. 1217 ЦК, яка встановлює види спадкування, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. При цьому науковці наголошують, що оперуючи такою термінологією, законодавець має на увазі підстави спадкування.
Значення цих видів спадкування полягає в тому, що за їх допомогою визначається порядок встановлення кола спадкоємців – за волею заповідача чи за відсутності такої – за законом. Але в будь-якому випадку спадкування за кожним із видів здійснюється лише після відкриття спадщини.
При спадкуванні за заповітом – підставою спадкування є заповіт і до спадкування закликаються ті особи, яких заповідач називає як спадкоємців. Спадкування за заповітом виникає за умови складення заповіту у формі та в порядку, встановленому чинним законодавством, та прийняття спадщини спадкоємцями за заповітом.
Спадкування за законом здійснюється за наявності таких підстав: відсутності заповіту; визнання заповіту недійсним; усунення спадкоємців за заповітом від права на спадкування; охоплення заповітом тільки частини спадкового майна; відмови спадкоємців за заповітом від прийняття спадщини та смерть спадкоємця за заповітом до відкриття спадщини, якщо заповідачем не було зроблено підпризначення спадкоємця за заповітом.
Також слід зазначити, що законом не виключається можливість спадкування однієї частини спадщини за законом, іншої – за заповітом. Таке спадкування може мати місце у разі, якщо заповітом охоплено лише частину спадкового майна або заповіт частково визнано недійсним. При цьому відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом. Одночасне спадкування і за законом, і за заповітом в юридичній літературі називають «змішаним спадкуванням».
Поділитися посиланням: