За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі (ст. 731 ЦК). Договором ренти може бути встановлений обов’язок виплачувати ренту безстроково (безстрокова рента) або протягом певного строку.
Для договору ренти притаманні такі ознаки:
1) договір ренти, як і договір купівлі-продажу, дарування, є договором про передачу майна у власність, однак при цьому обтяженого зустрічним наданням періодичних платежів (ренти);
2) договір ренти є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі майна у власність платника рентияк це випилває із визначення договору ренти, вказаного вище. Хоча науковці вважають дискусійним питання реальності договору ренти. Вважається, що договір ренти доцільно визнати консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчення і покладає на отримувача ренти обов’язок передати майно платнику ренти.Таким чином, договір ренти вважається укладеним і право власності виникає у набувача (платника ренти) з часу нотаріального посвідчення, а не в момент передачі майна чи фактичної його передачі набувачу, оскільки недостатньо лише передачі майна для набуття чинності договором ренти;
3) немає єдиності серед вчених і щодо односторонності чи двосторонності договору ренти. На нашу думку, як випливає зі змісту прав та обов’язків сторін, правами та обов’язками наділені обидві сторони – одержувач та платник ренти, а тому договір ренти є двостороннім договором;
4) договір ренти є відплатним, оскільки майно передається отримувачем ренти (відчужувачем) у власність платника ренти в обмін на сплату останнім рентних платежів на користь отримувача ренти. При чому, передача майна у власність платника ренти безоплатно (ст. 734 ЦК) зовсім не означає безоплатність договору ренти в цілому, адже поширення норм про дарування на відносини, що випливають з договору ренти, стосується останнього лише в частині передачі майна, а рента як своєрідна оплата майна, що передається у власність, залишається;
5) особливістю договору ренти є так званий «алеаторний» (ризиковий) характер, який полягає в невизначеності на момент укладення договору загальної суми зустрічного наданнят (ренти) в рахунок оплати відчужуваного майна.
6) договір ренти є довгостроковим договором (або навіть безстроковим), специфіка якого передбачає тривалість договірних відносин, які можуть нараховувати не одне десятиліття.
Договір ренти укладається у письмовій формі. Договір ренти та договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягають нотаріальному посвідченню.
Поняття та юридична характеристика договору ренти
За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі (ст. 731 ЦК). Договором ренти може бути встановлений обов’язок виплачувати ренту безстроково (безстрокова рента) або протягом певного строку.
Для договору ренти притаманні такі ознаки:
1) договір ренти, як і договір купівлі-продажу, дарування, є договором про передачу майна у власність, однак при цьому обтяженого зустрічним наданням періодичних платежів (ренти);
2) договір ренти є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі майна у власність платника рентияк це випилває із визначення договору ренти, вказаного вище. Хоча науковці вважають дискусійним питання реальності договору ренти. Вважається, що договір ренти доцільно визнати консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчення і покладає на отримувача ренти обов’язок передати майно платнику ренти. Таким чином, договір ренти вважається укладеним і право власності виникає у набувача (платника ренти) з часу нотаріального посвідчення, а не в момент передачі майна чи фактичної його передачі набувачу, оскільки недостатньо лише передачі майна для набуття чинності договором ренти;
3) немає єдиності серед вчених і щодо односторонності чи двосторонності договору ренти. На нашу думку, як випливає зі змісту прав та обов’язків сторін, правами та обов’язками наділені обидві сторони – одержувач та платник ренти, а тому договір ренти є двостороннім договором;
4) договір ренти є відплатним, оскільки майно передається отримувачем ренти (відчужувачем) у власність платника ренти в обмін на сплату останнім рентних платежів на користь отримувача ренти. При чому, передача майна у власність платника ренти безоплатно (ст. 734 ЦК) зовсім не означає безоплатність договору ренти в цілому, адже поширення норм про дарування на відносини, що випливають з договору ренти, стосується останнього лише в частині передачі майна, а рента як своєрідна оплата майна, що передається у власність, залишається;
5) особливістю договору ренти є так званий «алеаторний» (ризиковий) характер, який полягає в невизначеності на момент укладення договору загальної суми зустрічного наданнят (ренти) в рахунок оплати відчужуваного майна.
6) договір ренти є довгостроковим договором (або навіть безстроковим), специфіка якого передбачає тривалість договірних відносин, які можуть нараховувати не одне десятиліття.
Договір ренти укладається у письмовій формі. Договір ренти та договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягають нотаріальному посвідченню.
Поділитися посиланням: