Тести на державну службу

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором.Зобов’язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов’язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Юридичні ознаки договору факторингу:

1) договір факторингу є двостороннім; 

2) договір факторингу може бути реальним,  якщо клієнт відступає право грошової вимоги та (або) фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта,  або консенсуальним, коли обидві сторони лише зобов’язуються вчинити відповідні дії. 

У випадку, якщо договір факторингу є реальним, то він вважається укладеним з моменту передачі фактором грошових коштів в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату. 

У випадку ж, коли цей договір є консенсуальним, то він буде вважатись укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору у відповідній формі. 

3) договір факторингу також є відплатним, очкільки фактор виконує свої обов’язки за плату;

4) вказаний договір називають комерційним, оскільки він застосовується винятково в підприємницькій діяльності, щообумовлює як правову мету такого договору, так і специфіку його суб’єктного складу.

Слід зазначити, що особливістю договору факторингу є те, що він є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов’язань або відповідальності перед боржником у зв’язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Договори факторингу не є одноманітними і різняться певною специфікою мети та сутності. Наприклад,  залежно від мети факторингу А. Ю. Бабаскін виділяє два його типи:

1) купівля права грошової вимоги, коли здійснюється безпосередньо фінансування клієнта під відступлення права грошової вимоги. У такому разі весь ризик невиконання боржником обов’язків щодо сплати грошових коштів покладається на фактора, і клієнт не відповідає перед фактором за невиконання або неналежне виконання боржником переданої грошової вимоги, що є предметом договору факторингу;

2) забезпечення виконання зобов’язань, коли в договорі йдеться лише про можливість відступлення клієнтом права грошової вимоги з метою забезпечення виконання його зобов’язання перед фактором. У цьому випадку факторинг є одним із видів забезпечення виконання зобов’язань, що відповідає ч. 2 ст. 546 ЦК України. 

У юридичній літератури також договори факторингу класифікують за різними підставами (критеріями):

1) за правовий режимом учасників – внутрішній і міжнародний;

2) за наявністю повідомлення боржника – відкритий і закритий;

3) за наявністю регресної вимоги – регресний і безрегресний;

4) за способом фінансування фактором клієнта – договір факторингу з фінансуванням і без попереднього фінансування;

5) за предметам договору – простий і вексельний.

Умовою дійсності договору факторингу є його укладення у встановленій законом формі. Слід вказати, що ЦК не встановлює особливих вимог до форми договору факторингу, тому форма  цього договору визначається загальними вимогами щодо форми правочину. У разі відступлення факторові грошової вимоги до боржника в порядку забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором форма договору факторингу повинна визначатись відповідно до вимог щодо форми забезпечувального зобов’язання.