Поняття і види права спільної власності

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Таким чином, право спільної власності є правом двох і більше осіб за спільною згодою володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм майном як єдиним цілим. 

Право спільної власності характеризується такими ознаками:

1) Єдністю об’єкта. Єдиний об’єкт полягає в тому, що будь-яке майно, як просте так і складне (сукупність речей, права) перебувають у юридичній єдності і утворюють одиничний об’єкт. 

2) Множинністю суб’єкта. Передбачає належність спільного майна двом і більше особам. Співласниками можуть бути всі учасники цивільних правовідносин (ст. 2 ЦК). Всі вони діють спільно в реалізації своїх прав, але кожен з них є самостійним суб’єктом цивільних відносин. 

Правовідносини з приводу спільної власності мають складну структуру. Їх завжди два види: відносні правовідносини, що складаються між самими співвласниками щодо майна (внутріщні правовідносини) і абсолютні правовідносини – між співвласниками і всіма третіми особами(зовнішні правовідносини)

Право спільної власності не утворює окремого різновиду права власності. Тому, фізичним і юридичним особам майно належить на праві приватної власності, державі – на праві державної, територіальним громадам – на праві комунальної. 

Разом з тим, не має самостійного юридичного значення змішана форма власності, коли майно на праві спільної власності належить різним за правовим статусом суб’єктам. Тут жодні форми власності не змішуються, оскільки кожна особа має прав на спільне майно в залежності від свого правового статусу. 

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених закономзокрема,спадкуваннянабуття майна подружжямспільна діяльністьприватизація житлового фонду тощо. 

Види спільної власності.

Види спільної власності визначаються ч. 2 ст. 355 ЦК, згідно з якою майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

1) Спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності .

2) Спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Таким чином, вказані види спільної власності відрізняються тим, що кожен учасник спільної часткової власностімає чітко визначену наперед «ідеальну» частку у праві власності на спільне майно, а у спільній сумісній власності її учасники не мають наперед визначених часток, але тут діє презумпція рівності часток співвласників.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 355 ЦК спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Отже, ч. 4ст. 355 ЦК встановлює презумпцію дії правового режиму права спільної часткової власності, якщо інше не встановлено договором або законом. Така презумпція застосовується у тих випадках, коли в договорі конкретно не визначено правовий режим спільності. Іноді може діяти презумпція спільної сумісної власності, наприклад, щодо майна подружжя, набутого під час шлюбу відповідно до положень СК, якщо інше не передбачено шлюбним дого­вором.

5/5 - (3 votes)