Право користування чужим майном (сервітут)

Сервітут – це право обмеженого користування чужим майном з певною метою, у межах, визначених договором або законом. 

Суб’єктами сервітутних відносин є: власник або володілець сусідньої земельної ділянки або іншої нерухомості та особа, на користь якої встановлено сервітут – сервітуарій (фізичні та юридичні особи).

Відповідно до ст. 401 ЦК право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності – від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Тобто, суб’єктом сервітуту може бути не тільки власник, а й конкретно визначена особа. Такий сервітут називається особистим (персональним). Якщо особистий сервітут встановлюється стосовно конкретної особи, то земельний – стосовно предмета (ділянка, будівля, споруда тощо).

Розрізняють такі особисті сервітути:

– право користування чужим майном без одержання від нього прибутку (узус);

– з одержанням прибутку від цього майна (узуфруктус);

– право членів сім’ї власника помешкання на користування цим помешканням.

Всі сервітути також поділяються на приватноправові та публічноправові. До приватноправових відносяться: право прогону худоби, право прозоду, проїзду тощо. До публічноправових – ті, що забезпечують користування чужим нерухомим майном для суспільних інтересів (прокладання лінії передач).  

Встановлення сервітуту:

1) сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

2) земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

3) уразі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Зміст сервітуту:

1) Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

2) Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

3) Особа, яка користується сервітутом, зобов’язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

4) Сервітут не підлягає відчуженню.

5) Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

6) Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

7) Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

8) Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

У ст. 405 ЦК встановлюється право членів сім’ї власника житла на користування цим житлом. Так, члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Сервітут припиняється у разі:

1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;

2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут;

3) спливу строку, на який було встановлено сервітут;

4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;

5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;

6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

4.5/5 - (2 votes)