Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин
Цивільні правовідносини не виникають лише із самого існування цивільно-правових норм. Виникнення, зміна або припинення цивільних правовідносин відбувається в силу різноманітних юридичних фактів, під якими в юридичній літературі розуміють конкретні життєві обставини, з настанням яких пов´язані певні правові наслідки.
Такими життєвими обставинами можуть бути ті, що належать до сфери природи (природні – народження особи, досягнення 18-річного віку, смерть), а також ті, що належать до соціальної сфери життя (соціальні – дії людей, адміністративні акти, рішення суду). Однак, слід розуміти, що не всі життєві обставини можна назвати юридичними фактами. Для цього необхідно, щоб норми цивільного законодавства пов´язували з ними настання певних правових наслідків. Таким чином, юридичний факт характеризується двома ознаками: по-перше, це конкретні життєві обставини; по-друге, держава визнає їх юридичними фактами (вони закріплені у законі).
Перелік юридичних фактів у цивільному праві не є вичерпним. Тому в цивільному законодавстві передбачено правило, згідно з яким юридичні факти, не передбачені цивільним законодавством, спричиняють відповідні правові наслідки, якщо вони не суперечать загальним засадам і змісту цивільного законодавства.
Стаття 11 ЦК України серед підстав виникнення цивільних прав та обов-´язків називає:
а) договори та інші правочини;
б) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
в) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
г) інші юридичні факти.
Даною статтею також встановлюється, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, а також з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.
Спірним науковці вважають положення, передбачене ч. 3 ст. 11 ЦК, відповідно до якого цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Отже, юридичні факти – це обставини, з настанням яких цивільно-правові норми права пов´язують виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.
Підставою цивільних правовідносин може бути як одиничний юридичний факт (прості юридичні факти), так і сукупність юридичних фактів (складні юридичні факти). Але без юридичних фактів жодні цивільні правовідносини не встановлюються, не змінюються і не припиняються.
У теорії цивільного права юридичні факти поділяються за декількома критеріями. Найбільш поширеним та визнаним поділом юридичних фактів є їх поділ на дії і події за ознакою залежності їх від волі суб´єктів.
Дії –це такі юридичні факти, які відбуваються за волею суб´єктів цивільних правовідносин. Наприклад, особи уклали договір позички, в результаті чого між ними виникли цивільно-правові відносини.
Події – це явища реальної дійсності, що відбуваються незалежно від волі осіб (землетрус, паводок, смерть особи тощо). Наприклад, в результаті паводку пошкоджене чи знищене житло громадян в кількох населених пунктах. Така подія є юридичним фактом, що породжує право страхувальників житлових будинків на отримання страхового відшкодування.
Дії як юридичні факти за критерієм відповідності їх вимогам закону, іншим нормативним актам поділяють на правомірніінеправомірні.
Неправомірнимивважають дії, які порушують положення законів, інших нормативних актів і принципів права. До них належать: заподіяння шкоди; порушення договірних зобов´язань; безпідставне збагачення; дії, спрямовані на укладення правочину, який визнаний недійсним тощо. Такі юридичні факти є підставою цивільно-правової відповідальності. У цивільному порядку вони породжують обов´язки відшкодування шкоди, завданої громадянину чи його майну.
Правомірні дії — дії, що відповідають вимогам закону, іншим правовим актам та принципам права.
Останні, в свою чергу, поділяютьсяна юридичні акти та юридичні вчинки.
Юридичні акти– це правомірні дії суб´єктів, метою яких є виникнення, зміна або припинення цивільних правовідносин. До таких юридичних фактів належать: правочини, акти органів влади, місцевого самоврядування, рішення суду тощо. Деякі вчені вважають, що всі юридичні акти поділяються на правочини та адміністративні акти.
Юридичні вчинки – це правомірні дії суб´єктів цивільних правовідносин, які призводять до настання певних юридичних наслідків, передбачених законом, незалежно від того, бажав їх настання суб´єкт чи ні (написання автором твору, знахідка тощо).
Юридичні факти класифікують також залежно від наслідків, які вони спричиняють. Адже в одних випадках юридичний факт може породжувати цивільні права та обов´язки у суб´єкта, а в інших – змінювати чи припиняти. Тому юридичні факти поділяють направовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі.
Із правовстановлюючимфактом норми цивільного законодавства пов-´язують виникнення цивільних прав та обов´язків. Так, народження дитини, реєстрація юридичної особи, укладання договору, написання твору є фактами, що породжують права та обов´язки.
Правозмінюючі юридичні факти – це такі юридичні факти, настання яких зумовлює зміну цивільних правовідносин (зміна суб´єктного складу в зобов-´язаннях шляхом уступки права чи переведення боргу).
З правоприпиняючимиюридичними фактами цивільне законодавство пов-´язує припинення цивільних правовідносин між суб´єктами (припинення зобов´язання у зв´язку з його виконанням).
Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин
Цивільні правовідносини не виникають лише із самого існування цивільно-правових норм. Виникнення, зміна або припинення цивільних правовідносин відбувається в силу різноманітних юридичних фактів, під якими в юридичній літературі розуміють конкретні життєві обставини, з настанням яких пов´язані певні правові наслідки.
Такими життєвими обставинами можуть бути ті, що належать до сфери природи (природні – народження особи, досягнення 18-річного віку, смерть), а також ті, що належать до соціальної сфери життя (соціальні – дії людей, адміністративні акти, рішення суду). Однак, слід розуміти, що не всі життєві обставини можна назвати юридичними фактами. Для цього необхідно, щоб норми цивільного законодавства пов´язували з ними настання певних правових наслідків. Таким чином, юридичний факт характеризується двома ознаками: по-перше, це конкретні життєві обставини; по-друге, держава визнає їх юридичними фактами (вони закріплені у законі).
Перелік юридичних фактів у цивільному праві не є вичерпним. Тому в цивільному законодавстві передбачено правило, згідно з яким юридичні факти, не передбачені цивільним законодавством, спричиняють відповідні правові наслідки, якщо вони не суперечать загальним засадам і змісту цивільного законодавства.
Стаття 11 ЦК України серед підстав виникнення цивільних прав та обов-´язків називає:
а) договори та інші правочини;
б) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
в) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
г) інші юридичні факти.
Даною статтею також встановлюється, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, а також з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.
Спірним науковці вважають положення, передбачене ч. 3 ст. 11 ЦК, відповідно до якого цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Отже, юридичні факти – це обставини, з настанням яких цивільно-правові норми права пов´язують виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.
Підставою цивільних правовідносин може бути як одиничний юридичний факт (прості юридичні факти), так і сукупність юридичних фактів (складні юридичні факти). Але без юридичних фактів жодні цивільні правовідносини не встановлюються, не змінюються і не припиняються.
У теорії цивільного права юридичні факти поділяються за декількома критеріями. Найбільш поширеним та визнаним поділом юридичних фактів є їх поділ на дії і події за ознакою залежності їх від волі суб´єктів.
Дії – це такі юридичні факти, які відбуваються за волею суб´єктів цивільних правовідносин. Наприклад, особи уклали договір позички, в результаті чого між ними виникли цивільно-правові відносини.
Події – це явища реальної дійсності, що відбуваються незалежно від волі осіб (землетрус, паводок, смерть особи тощо). Наприклад, в результаті паводку пошкоджене чи знищене житло громадян в кількох населених пунктах. Така подія є юридичним фактом, що породжує право страхувальників житлових будинків на отримання страхового відшкодування.
Дії як юридичні факти за критерієм відповідності їх вимогам закону, іншим нормативним актам поділяють на правомірні і неправомірні.
Неправомірними вважають дії, які порушують положення законів, інших нормативних актів і принципів права. До них належать: заподіяння шкоди; порушення договірних зобов´язань; безпідставне збагачення; дії, спрямовані на укладення правочину, який визнаний недійсним тощо. Такі юридичні факти є підставою цивільно-правової відповідальності. У цивільному порядку вони породжують обов´язки відшкодування шкоди, завданої громадянину чи його майну.
Правомірні дії — дії, що відповідають вимогам закону, іншим правовим актам та принципам права.
Останні, в свою чергу, поділяютьсяна юридичні акти та юридичні вчинки.
Юридичні акти– це правомірні дії суб´єктів, метою яких є виникнення, зміна або припинення цивільних правовідносин. До таких юридичних фактів належать: правочини, акти органів влади, місцевого самоврядування, рішення суду тощо. Деякі вчені вважають, що всі юридичні акти поділяються на правочини та адміністративні акти.
Юридичні вчинки – це правомірні дії суб´єктів цивільних правовідносин, які призводять до настання певних юридичних наслідків, передбачених законом, незалежно від того, бажав їх настання суб´єкт чи ні (написання автором твору, знахідка тощо).
Юридичні факти класифікують також залежно від наслідків, які вони спричиняють. Адже в одних випадках юридичний факт може породжувати цивільні права та обов´язки у суб´єкта, а в інших – змінювати чи припиняти. Тому юридичні факти поділяють на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі.
Із правовстановлюючим фактом норми цивільного законодавства пов-´язують виникнення цивільних прав та обов´язків. Так, народження дитини, реєстрація юридичної особи, укладання договору, написання твору є фактами, що породжують права та обов´язки.
Правозмінюючі юридичні факти – це такі юридичні факти, настання яких зумовлює зміну цивільних правовідносин (зміна суб´єктного складу в зобов-´язаннях шляхом уступки права чи переведення боргу).
З правоприпиняючими юридичними фактами цивільне законодавство пов-´язує припинення цивільних правовідносин між суб´єктами (припинення зобов´язання у зв´язку з його виконанням).
Поділитися посиланням: