В юридичній доктрині, цивільне право, як і будь-яка інша галузь права, розглядається як сукупність розміщених у певній послідовності правових норм, що об’єднані в інститути та підгалузі. Ці правові норми розміщені у певній послідовності й об’єднані в інститути. Отже, система цивільного права являє собою структуру, елементами якої є цивільно-правові норми та інститути, розміщені в певній послідовності
До основних елементів системи цивільного права належать норми й інститути, до факультативних — субінститути та підгалузі.
Норма цивільного права — це конкретне загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене актом законодавства або таке, що випливає з приписів природного права.
Цивільно-правовий інститут— це сукупність правових норм, які регулюють певну групу взаємопов’язаних суспільних відносин. Наприклад, цивільно-правові норми, які регулюють відносини, що виникають з договору купівлі-продажу, становлять інститут купівлі-продажу.
Субінститут — складова цивільно-правового інституту, яка є групою цивільно-правових норм, що регулюють однорідні відносини у межах певного інституту.
Сукупність юридичних інститутів, які регулюють однорідні відносини, становлятьпідгалузь цивільного права.
Існує дві основних системи побудови приватного цивільного права — пандектна та інституційна.
Інституційна система побудови включає три основні частини, в яких містяться цивільно-правові норми, що визначають: а) правове становище особи; б) вчення про речі (тобто про об’єкт права); в) вчення про зобов’язання.
Пандектна система передбачає поділ приватного права на: загальні положення, речове, зобов’язальне, сімейне та спадкове право, що дозволяє уникнути повторень при характеристиці окремих інститутів. В Україні існує пандектна система цивільного права, що поділяється на загальну та особливу частини.
Загальні норми становлять загальну частину сучасного цивільного права. Такі норми називаються загальними, оскільки стосуються всіх суспільних відносин, які регулюються цивільним правом. Загальну частину сучасного цивільного права становлять норми про суб’єкти, об’єкти цивільного права, правочини, представництво, строки та термінита позовну давність.
Загальна частина дає можливість усунути різнобій у правовому регулюванні схожих за своєю правовою природою суспільних відносин і забезпечує необхідну єдність цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які виникають у різних сферах діяльності фізичних та юридичних осіб.
Особлива частина цивільного права регулює спеціальні (особливі) суспільні відносини і складається з підгалузей, які зумовлюють внутрішню структурну диференціацію цивільного права. Зазвичай виділяють такі п’ять підгалузей цивільного права: 1) речове право (право власності, речові права на чуже майно), 2) особисті немайнові права, 3) зобов’язальне право (загальні положення про зобов’язання, окремі види зобов’язань, договори та недоговірні зобов’язання), 4) виключні права або право інтелектуальної власності (авторське, патентне право, засоби індивідуалізації осіб, товарів і послуг, нетрадиційні виключні права), 5) спадкове право.
Система цивільного права
В юридичній доктрині, цивільне право, як і будь-яка інша галузь права, розглядається як сукупність розміщених у певній послідовності правових норм, що об’єднані в інститути та підгалузі. Ці правові норми розміщені у певній послідовності й об’єднані в інститути. Отже, система цивільного права являє собою структуру, елементами якої є цивільно-правові норми та інститути, розміщені в певній послідовності
До основних елементів системи цивільного права належать норми й інститути, до факультативних — субінститути та підгалузі.
Норма цивільного права — це конкретне загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене актом законодавства або таке, що випливає з приписів природного права.
Цивільно-правовий інститут — це сукупність правових норм, які регулюють певну групу взаємопов’язаних суспільних відносин. Наприклад, цивільно-правові норми, які регулюють відносини, що виникають з договору купівлі-продажу, становлять інститут купівлі-продажу.
Субінститут — складова цивільно-правового інституту, яка є групою цивільно-правових норм, що регулюють однорідні відносини у межах певного інституту.
Сукупність юридичних інститутів, які регулюють однорідні відносини, становлять підгалузь цивільного права.
Існує дві основних системи побудови приватного цивільного права — пандектна та інституційна.
Інституційна система побудови включає три основні частини, в яких містяться цивільно-правові норми, що визначають: а) правове становище особи; б) вчення про речі (тобто про об’єкт права); в) вчення про зобов’язання.
Пандектна система передбачає поділ приватного права на: загальні положення, речове, зобов’язальне, сімейне та спадкове право, що дозволяє уникнути повторень при характеристиці окремих інститутів. В Україні існує пандектна система цивільного права, що поділяється на загальну та особливу частини.
Загальні норми становлять загальну частину сучасного цивільного права. Такі норми називаються загальними, оскільки стосуються всіх суспільних відносин, які регулюються цивільним правом. Загальну частину сучасного цивільного права становлять норми про суб’єкти, об’єкти цивільного права, правочини, представництво, строки та термінита позовну давність.
Загальна частина дає можливість усунути різнобій у правовому регулюванні схожих за своєю правовою природою суспільних відносин і забезпечує необхідну єдність цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які виникають у різних сферах діяльності фізичних та юридичних осіб.
Особлива частина цивільного права регулює спеціальні (особливі) суспільні відносини і складається з підгалузей, які зумовлюють внутрішню структурну диференціацію цивільного права. Зазвичай виділяють такі п’ять підгалузей цивільного права: 1) речове право (право власності, речові права на чуже майно), 2) особисті немайнові права, 3) зобов’язальне право (загальні положення про зобов’язання, окремі види зобов’язань, договори та недоговірні зобов’язання), 4) виключні права або право інтелектуальної власності (авторське, патентне право, засоби індивідуалізації осіб, товарів і послуг, нетрадиційні виключні права), 5) спадкове право.
Поділитися посиланням: